справа №2а-64/09р.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2009 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді: Городничої В.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України в особі Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В:
30 травня 2008 року позивач звернувся до суду із позовом до Міністерства праці та соціальної політики України в особі Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення, вимоги якого уточнив 16 березня 2009 року. В обґрунтування свої вимог зазначив, що відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, проте ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» його право на отримання допомоги саме в такому розмірі було призупинено.
Та рішенням КСУ від 09 липня 2007 року відповідні статті ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідають ОСОБА_2 України, в зв’язку з чим вони втратили чинність.
Але, коли він звернувся до Управління праці і соціального захисту населення в Ленінському районі м. Дніпропетровська з заявою про виплату допомоги у встановленому розмірі відповідно до рішення КСУ, йому було відмовлено.
Враховуючи зазначене в нього не залишалось іншої можливості поновлення своїх прав як звернення з даним позовом до суду.
Просив визнати дії відповідача щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» – неправомірними та стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму допомоги за 2005-2008 роки в розмірі 7438,30 грн.
У судовому засіданні позивач підтримав уточнені позовні вимоги та просив їх задовольнити. В обґрунтування своїх вимог посилався на обставини зазначені в уточненій позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача не визнала уточнені позовні вимоги, заперечувала проти їх задоволення. Суду пояснила, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі передбаченому ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічно, як і на 2007 рік призупинено ЗУ «Про Державний бюджет України», тому позовні вимоги безпідставні та не підлягають задоволенню. Окрім того у позивача сплинув строк звернення до суду.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, з`ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що уточнені позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС 1 категорії 2 групи інвалідності /а.с. /.
Згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 має право отримувати щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат.
Однак, не зважаючи на це, Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради позивачу, згідно ЗУ «Про державний бюджет України на 2005 рік» (відповідні закони за 2006-2008 рік)), нараховувалась допомога в порушення ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі червень 2005 року – 26,70 грн., червень 2006 року – 120 грн., березень 2007 року – 120 грн., травень 2008 року – 120 грн. /а.с. /.
Згідно рішень Конституційного Суду України за: 1) 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005; 2) 09 липня 2007 року №6-рп/2007; 3) 22 травня 2008 року №10-рп/2008 – положення відповідно діючого на той час ЗУ «Про державний бюджет України», щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають ОСОБА_2 України. Окрім того, згідно останнього рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Відповідно до ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином, суд вважає, що адміністративний позов підлягає повному задоволенню, оскільки на протязі 2005 – 2008 року позивачу не здійснювалась виплата одноразової щорічної допомоги по оздоровленню згідно з розміром зазначеним в ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Посилання ж відповідача на той факт, що виплата зазначеної допомоги здійснюється в рамках фінансування згідно витрат передбачених ЗУ «Про Державний бюджет України» не відповідає діючому законодавству, оскільки всі положення, щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій визнані КСУ такими, що не відповідають ОСОБА_2 України. Окрім того, згідно вищезазначеного рішення КСУ законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Згідно ст. 8 ОСОБА_2 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.
Так, згідно рішення КСУ від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають ОСОБА_2 України (є неконституційними), положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» пункту 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині надання безпроцентних та пільгових позик — пунктів 21 і 29 частини першої статті 20, пунктів 1 і 7 частини першої статті 21, пунктів 5 і 12 частини першої статті 22, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 5 частини першої статті 36; в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати — пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п’ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 152 ОСОБА_2 України, закони або інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
До думки представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, згідно ст. 99 КАС України (ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів) суд ставиться критично, і не вважає, що позивачем було пропущено строк для звернення до суду, оскільки з моменту коли позивач дізнався що його права порушено (грудень 2007 року) чи повинен був дізнатись (09 липня 2007 року), до моменту його звернення до суду (30 травня 2008 року) річний строк не сплинув.
Таким чином (приймаючи до уваги розмір мінімальних заробітних плат, закріплений у відповідних ЗУ «Про державний бюджет України» та розмір допомог сплачений відповідачем позивачу /а.с. / суд приходить до висновку, що недоплата, яка підлягає стягненню, становить суму в розмірі 7438,30 грн.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору (як учасник ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС), а позовні вимоги було задоволено, то згідно ст. КАС України, судовий збір у розмірі – грн. підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 152 ОСОБА_2 України, ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішенням КСУ від 09 липня 2007 року №6-рп, ст. ст. 7, 8, 17, 70, 86, 104, 158, 159, 160-163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства праці та соціальної політики України в особі Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради про признання дій посадових осіб незаконними та стягнення недоотриманої суми одноразової допомоги на оздоровлення – задовольнити.
Визнати дії Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради щодо нарахування щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, згідно ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист населення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи» – неправомірними.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2005-2008 роки в розмірі 7438,30 грн.
Стягнути з Управління праці і соціального захисту населення Ленінської районної в місті Дніпропетровську ради на користь держави судовий збір у розмірі – грн.
Постанова може бути оскаржена у адміністративний апеляційний суд Дніпропетровської області через суд Ленінського району м. Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови суду і подання апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то постанова набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то постанова суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя В.С. Городнича