КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2016 р. Справа№ 910/22155/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 22.02.2016 р.

розглянувши апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2015 року

у справі № 910/22155/15 (суддя - Андреїшина І.О.)

за позовом Державної фінансової інспекції України

до товариства з обмеженою відповідальністю «Айкюжн»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Міністерство екології та природних ресурсів

про стягнення 187 475,38 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2015 року позовну заяву Державної фінансової інспекції України повернуто без розгляду на до оформлення на підставі п. 3, 6 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду від 28.08.2015 року Державна фінансова інспекція України звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2015 року у справі № 910/22155/15 скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що ухвала місцевого господарського суду по справі № 910/22155/15 прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального права. Також, скаржник просив поновити строк на подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та відстрочити Державній фінансовій інспекції України сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 910/22155/15.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 22.01.2015 року задоволено клопотання скаржника про відстрочку сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі № 910/22155/15, відновлено строк на подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду. Крім того, зобов'язано Державну фінансову інспекцію України надати Київському апеляційному господарському суду оригінал позовної заяви з додатками, що була подана до господарського суду міста Києва.

Так, на виконання вимог суду Державна фінансова інспекція України надала оригінал позовної заяви з додатками, що була подана до господарського суду міста Києва та повернута на підставі п. 3, 6 ст. 63 ГПК України.

У судових засіданнях 08.02.2016 року та 22.02.2016 року представник Державної фінансової інспекції України надав суду свої пояснення по справі в яких підтримав подану апеляційну скаргу на підставі доводів зазначених у ній та просив апеляційну скаргу задовольнити ухвалу місцевого господарського суду скасувати, та матеріали справи направити до суду першої інстанції для розгляду.

Представники товариства з обмеженою відповідальністю «Айкюжн» та Міністерства екології та природних ресурсів у судові засідання апеляційної інстанції ані 08.02.2016 року, ані 22.02.2016 року не з'явилися, хоча про день та місце розгляду справи відповідач та третя особа були повідомлені належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника позивача що з'явився у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач та третя особа, що не з'явились у судове засідання 22.02.2016 року про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Участь представників що не з'явились у судовому засіданні 22.02.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування додаткових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений п'ятнадцятиденним строком розгляду апеляційної скарги на ухвалу місцевого господарського суду, та за клопотанням сторін у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду справи вже продовжувався.

Відповідно до статті 106 ГПК України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Згідно з нормами статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.

У серпні 2015 року Державна фінансова інспекція України звернулась до господарського суду м. Києва із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Айкюжн» про стягнення з відповідача в дохід Державного бюджету України кошти у розмірі 187 475,38 грн.

В обґрунтування зазначеної позовної заяви Державна фінансова інспекція України вказує на те, що ними була проведена позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України за період з 01.04.2011 року по 01.04.2014 року, було досліджено первинні документи, копії яких з метою підтвердження фактів виявлених порушень були додані до матеріалів ревізії та до позовної заяви.

Повертаючи позовну заяву, місцевий господарський суд, зокрема вказав на те, що надані копії документів не засвідчені належним чином, оскільки не містять відбитку печатки позивача на відмітках про засвідчення копій, передбаченої пунктом 5.27. Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003), а тому не можуть бути прийняті судом в якості належних доказів в розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, із зазначеним висновком суду, колегія суддів апеляційного господарського суду погодитися не може, виходячи з наступного.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України «Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів визначені ДСТУ 4163-2003», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 року № 55, а у разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих вимог.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності).

Якщо подані копії документів, у тому числі виготовлені з використанням технічних засобів, викликають сумніви, господарський суд може витребувати оригінали цих документів, у тому числі для огляду в судовому засіданні з наступним поверненням цих оригіналів особі, яка їх подала.

Якщо одним з учасників судового процесу подано засвідчені ним копії документів, а інший з цих учасників заперечує відповідність їх оригіналам, то господарський суд зобов'язаний витребувати такі оригінали для огляду у особи, яка їх подала.

При цьому судом не враховано, що згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 6 серпня 2014 року № 310, Державна фінансова інспекція України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Відповідно до п. 76 Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2014 року № 1242, установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній.

Тобто, в обгрунтування позовних вимог, Держфінінспекція надала суду копії документів що долучені до матеріалів ревізії, копії яких не мала права засвідчувати.

Проте, місцевий господарський суд не звернув належну увагу на подані позивачем документи та всупереч вимог статей 4-2, 4-3, 34, 43 ГПК України не дослідив надані докази, не оцінив доводи, заявлені у позові.

Повертаючи позов, місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі не обґрунтував, яким саме чином неподання позивачем засвідчених копій документів перешкоджає встановленню дійсних обставин справи. У разі необхідності суд може витребувати належним чином завірені копії документів чи оригінали та у разі не надання таких доказів залишити позов без розгляду чи відповідно до ст. 75 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами. Тим більше, з огляду на положення ст. 43 ГПК України, позивачем були надані суду документи, які він вважав належними та достатніми доказами на підтвердження своїх вимог.

Місцевим господарським судом не мотивовано та не зазначено, які сумніви у суду виникли щодо наданих у справу копій цих документів, які обставини, що входять до предмету доказування будуть встановлені на їх підставі, неможливість встановити такі обставини без копій чи оригіналів відповідних документів.

Варто зазначити, що у разі наявності сумнівів неналежності доказів, наданих сторонами суд не позбавлений права як під час підготовки справи до розгляду, так і під час її розгляду по суті вчинити дії щодо встановлення певних обставин, тобто зробити відповідний запит про їх витребування.

Крім того, повертаючи позовну заяву, господарський суд міста Києва послався на те, що позивачем не подано доказів того, що додані до позовної заяви документи були направлені на адресу відповідача. Зокрема, суд зазначив, що з опису вкладення у цінний лист, що був доданий до позовної заяви на адресу відповідача було відправлено «позовну заяву з додатками», однак опис вкладення не містить переліку додатків доданих до позовної заяви. Крім того, господарський суд зауважив, що до позовної заяви позивачем взагалі не надано документу, що підтверджує надання поштових послуг, тобто фіскальний чек.

Однак, судова колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Подання позову провадиться за загальними правилами подання позовів, тобто за правилами, встановленими приписами статей 54 - 57 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

З пункту 2 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 року «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку» розрахунковим документом, що підтверджує факт надання послуг поштового зв'язку, є документ встановленої відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» форми і змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо).

Згідно пунктів 59, 61 вказаної постанови Кабінету Міністрів України внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. У разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен зазначити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що вкладається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Як встановлено судом першої інстанції на виконання вищевказаних норм до позовної заяви позивачем було додано оригінали опису вкладення в цінний лист з відтиском штемпеля поштового зв'язку від 25.08.2015 року, з якого вбачається, що позивачем 25.08.2015 року цінним листом направлено позовну заяву на адресу відповідача та третьої особи. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було надано оригінали фіскальних чеків № 0065, № 0066 від 25.08.2015 року що також підтверджують надання поштовим відділення послуг з відправки кореспонденції (цінного листа) відповідачу та третій особі по справі.

Судова колегія вважає, що оригінали фіскальних чеків № 0065, № 0066 від 25.08.2015 року та описи цінних листів в якому зазначено що направляється позовна заява з додатками на 53 аркушах є належним доказом відправлення відповідачеві та третій особі позовної заяви та доданих до неї документів. Як зазначалося вище, внутрішні поштові відправлення з оголошеною цінністю з описом вкладення подаються для пересилання відкритими для перевірки їх вкладення. Працівник поштового зв'язку перевіряє відповідність вкладення опису, розписується на обох його примірниках і проставляє відбиток календарного штемпеля. Отже, відсутні підстави вважати що позивачем не було направлено сторонам у справі всі документи що додані до позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що додані позивачем оригінали опису вкладення в цінний лист з відтиском штемпеля поштового зв'язку від 25.08.2015 року у відповідності зі статтями 56, 57 Господарського процесуального кодексу України є належним доказом відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів. Відтак, місцевий господарський суд не мав законних підстав для повернення позовної заяви без розгляду відповідно до пункту 6 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає помилковим твердження суду першої інстанції, що до позовної заяви позивачем взагалі не було надано документу, що підтверджує надання поштових послуг, тобто фіскальний чек. Як зазначалося вище, та встановлено судом апеляційної інстанції позивачем було надано оригінали фіскальних чеків № 0065, № 0066 від 25.08.2015 року. Зазначене також підтверджується вказаним позивачем у додатках до позовної заяви, а саме: «Підтвердження надсилання позову відповідачу та третій особі на 4 арк.», тобто два фіскальних чека та два опису вкладення в цінний лист.

Інших доказів матеріали справи не містять. Судом першої інстанції не було зроблено копії позовної заяви в якій зазначалося б інше, акт за підписом відповідальних осіб канцелярії суду який би підтверджував відсутність додатків до позову, складено не було.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом помилково було повернуто без розгляду на дооформлення на підставі п. 3, 6 ст. 63 ГПК України, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню на розгляд до господарського суду міста Києва.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст. ст. 99, 101-106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції України на ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2015 року по справі № 910/22155/15 задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 28.08.2015 року по справі № 910/22155/15 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/22155/15 повернути до господарського суду міста Києва для розгляду.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 29.02.2016 року