ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Воронцова Н.В.) від 30.- 31.08.2006 року, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Сотула В.В., судді -Горошко Н.П., Борисова Ю.В.) від 19.12.2006 року, у справі № 2-27/13595-2006 позов задоволено; визнано договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва державної власності -реконструкції АТС під житловий будинок, що не увійшов до статутного фонду ВАТ “Укртелеком”, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений між Фондом майна Автономної Респубілки Крим і Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1, дійсним в редакції, наданій Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року та прийняти нове рішення, яким у позові СПД ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст.23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та ст.45 Закону України “Про нотаріат”.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва державної власності - реконструкції АТС під житлову будівлю, що не увійшла у статутний фонд ВАТ “Укртелеком”, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим та ОСОБА_1, дійсним в редакції позивача. Позов мотивовано посиланням на ст.23 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)” та ст.220 ЦК України. В позові позивач посилався на ту обставину, що він є переможцем аукціону по приватизації вищезазначеного майна, однак відповідач не уклав з ним договір купівлі-продажу, чим порушив його право. Одночасно позивач вважає, що сторони домовились відносно всіх істотних умов договору, оскільки він подав заявку на участь в аукціоні, чим погодився з умовами придбання майна, запропонованими відповідачем, сплатив 10% вартості від початкової ціни об'єкта приватизації, відповідач визнав позивача покупцем, чим погодився з запропонованими ним умовами.

Суди обох інстанцій порахували позовні вимоги доведеними з підстав, викладених в позовній заяві.

Колегія суддів вважає висновки судів помилковими та такими, що ґрунтуються на неповно встановлених обставинах справи.

Так, виходячи з заявлених у справі позовних вимог, предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, з якими закон пов'язує дійсність договору.

Так, відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Таким чином, за приписами зазначених норм, однією з умов нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна або пред'явлення позову до суду про визнання дійсним договору, від нотаріального посвідчення якого ухиляється одна із його сторін, є укладання такого договору у простій письмовій формі.

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не встановили чи укладався за наслідками аукціону договір купівлі-продажу нерухомого майна в письмовій формі і чи була наявною на момент звернення до суду з позовом та кваліфікована письмова форма угоди купівлі-продажу, яка б у розумінні норм ст.ст.220, 657 ЦК України підлягала нотаріальному посвідченню в порядку, встановленому Законом України “Про нотаріат” та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 року за № 283/8882.

Стосовно часткового виконання позивачем договору купівлі-продажу нерухомого майна, то касаційна інстанція звертає увагу на те, що, оскільки 10% визначеної вартості об'єкту нерухомості позивач сплатив одночасно з поданням заяви на участь в аукціоні завчасно до його проведення, то ця сума лише у разі перемоги зараховувалася б в ціну, за яку об'єкт нерухомості було  продано. Разом з тим, такі дії (по придбанню права на участь в аукціоні) не вважаються частковим виконанням умов договору купівлі-продажу, оскільки в разі, якщо б позивач в аукціоні не переміг, то сплачена сума поверненню не підлягала б. Судам слід також дати оцінку тій обставині, що згідно наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим №374 від 16.05.2005 року, аукціон з продажу майна не відбувся, було прийнято рішення про продаж ОСОБА_1 об'єкта незавершеного будівництва шляхом викупу за початковою вартістю; відділу реформування власності було наказано забезпечити своєчасність укладення договору купівлі-продажу і підписання акта приймання передачі (а.с.21). З матеріалів справи не вбачається, що договір купівлі-продажу між сторонами справи таки було укладено і нерухоме майно було передано з підписанням акта приймання-передачі. Наведені обставини є підставою для висновку про те, що дії сторін по організації проведення аукціону, та наказ, яким зобов'язано відповідний відділ відповідача в майбутньому (своєчасно) укласти з позивачем договір купівлі-продажу нерухомого майна, не свідчать ані про його укладення, ані про його часткове виконання.

Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, 111⁸, п.3 ч. 1 ст. 111⁹, ч.1 ст.111¹⁰, ст. 111¹¹ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фонду державного майна Автономної Республіки Крим від 20.01.2007 року № 01/150 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року у справі № 2-27/13595-2006 задовольнити.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.12.2006 року та рішення Господарського суду Автономної Республіки від 30.- 31.08.2006 року у справі № 2-27/13595-2006 -скасувати.

Справу № 2-27/13595-2006 направити до Господарського суду Автономної Республіки Крим на новий розгляд.