Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/343/15-ц

Провадження № 2/391/9/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2016р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді – Червонописького В.С.,  при секретарі – Степановій Л.Г., за участю представника позивача – ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про стягнення коштів,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу вказуючи, що відповідно до укладених 20.05.2012 року та 19.10.2012 року з відповідачем ОСОБА_4 двох договорів позики у вигляді розписок, ним було передано відповідачу грошові кошти в сумі 70 000 грн. та 100 000 грн., всього на суму 170 000 грн. Відповідач зобов’язалась повернути кошти за першою розпискою до 12.10.2012р. за другою до 30.10.2013р.. По закінченні зазначених строків відповідачка не повернула кошти в сумі 170 000 грн. Станом на 22.09.2014 року загальний залишок боргу за двома розписками становить 262 332,67 гривень з урахуванням відсотків та індексу інфляції. Просив стягнути суму боргу та судові витрати по справі.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач та її повноважний представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. З приводу розписки від 20.05.2012 р. повідомила, що отримала в борг від ОСОБА_3 70 000 грн., а саме таким чином вона придбала в нього сівалку СТВ8. Борг у сумі 70 000 грн. віддавала сільськогосподарською продукцією (зерно, просо, кукурудзу) без свідків, оскільки з ОСОБА_3 були дружні стосунки. Останній відмовився переоформляти документально продаж сівалки, а розписку з його слів він знищив. Відносно коштів в сумі 100 000 грн. повідомила, що купувала в нього сільськогосподарську техніку для обробки землі (сівалку, комбайн, травилку), склад, які він зобов’язувався переоформити документально. Погоджується віддати ці кошти лише після того як ОСОБА_3 переоформить на неї техніку та склад. Розписки були написані на прохання ОСОБА_3 на всяк випадок.

Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 20.05.2012 року та 19.10.2012 року ОСОБА_4 були надані розписки ОСОБА_3 про те, що вона взяла в борг суму 70 000 гривень та 100 000 гривень, які зобов’язувалась повернути не пізніше ніж за першою розпискою до 12.10.2012р. за другою до 30.10.2013р. Дані розписки написані ОСОБА_4 власноручно та в присутності свідків.

Як встановлено в судовому засіданні при допиті, як свідка відповідача ОСОБА_4 до реєстрації шлюбу вона мала прізвище Кондратьєва, приводом для написання розписок став той факт, що відповідач купувала в позивача сільськогосподарську техніку для обробки землі (сівалку, комбайн, травилку) та склад в борг, кошти повертала, позовні вимоги вважає безпідставними.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що вона займає посаду голови Губівської сільської ради, про факт передачі коштів ОСОБА_3 в борг ОСОБА_4.А. їй відомо. Зазначила, що знає, що кошти ОСОБА_4 отримувала в борг двічі в ОСОБА_3, якими купюрами і в якій сумі вона не пам’ятає, оскільки пройшло дуже багато часу. Передача коштів відбувалася в офісі ОСОБА_3 З ОСОБА_3 перебуває в ділових стосунках, оскільки він є фермером в їх селі і допомагає при вирішення побутових питань для односельців.

Допитаний в якості свідка, позивач ОСОБА_3, суду повідомив, що з ОСОБА_6 працювали разом 14 років. Остання була бухгалтером на його фермерському господарстві. Протягом цього часу в них були довіритильні та дружні відносини. ОСОБА_6 мала доступ до всієї документації ФГ, печаток та ключі від сейфів. Оскільки ОСОБА_6 виявила бажання самостійно обробляти землі та займатися орендарством, а тому попросила в нього допомоги на початок даної справи. Вона взяла в нього користування 200га землі, потім взяла сільськогосподарську техніку в користування, брала посівний матеріал за який не завжди розраховувалась. Навесні та восени 2012р. ОСОБА_6 взяла в позивача спочатку 70 000 грн., а потім 100 000 грн., на його запитання чим вона поверни борг, повідомила, що в неї засіяно 200га. соняшнику, від його реалізації і віддасть борг. Конфлікт виник в 2013р., ОСОБА_6 вирішили розрахуватися з посади бухгалтера ФГ, позивач погодився, але попросив її закінчити річні звіти. ОСОБА_6 маючи на руках печатки, доступ до документації розрахувала себе сама, після її звільнення зникло ряд документів (договорів, майнових паїв), відносно цих питань готуються позовні заяви для подачі в суд. Щодо боргових зобов’язань, ще раз підтверджує, що ОСОБА_6 взяла в борг 170 000 грн. і до цього часу не повернула, щодо переоформлення сільськогосподарської техніки – після повернення боргу виконає всі необхідні дії.

Крім того, свідок ОСОБА_7 повідомив, що він приходиться ОСОБА_6 чоловіком. Йому відомо про боргові зобов’язання які виникли між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Щодо боргу в 70 000 грн., повідомив, що борг повернуто сільськогосподарською продукцією, а саме кукурудзою. Скільки саме коштів отримали від збору урожаю кукурудзи і скільки саме повернуто не може сказати, оскільки цими борговими зобов’язаннями займалася дружина. Під час написання розписок присутній не був, про домовленості щодо боргових розписок та оформлення комбайну знає зі слів дружини. Отже, щодо першої розписки, дружина брала сівалку і написала розписку про те, що отримала в борг 70 000 грн. Повертала борг дружина, носила гроші в контору, але скільки не знає. Щодо другої розписки, дружина брала в борг 100 000 грн. грошовим купюрами, на даний момент борг не повернула, поверне після переоформлення сільськогосподарської техніки.

Відповідно до положень статті 1046 ЦК України договором позики є угода, за якою одна особа (позикодавець) передає іншій особі (позичальникові) безоплатно або за певну винагороду у власність гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Договір позики належить до реальних договорів і вважається укладеним з моменту передання грошей або речей.

За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов’язанням її повернення), так і дати її отримання.

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Показами свідків, розписками підтверджується наявність боргового зобов’язання за договором позики укладеним між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

З огляду на положення статей 1046, 1047 ЦК України, зміст документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, та доводи сторін, суд дійшов висновку про наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно положень ст. ст. 10, 60 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

В судовому засіданні ОСОБА_4 фактично визнала борг в сумі 100 000 грн. Суд також не може прийняти до уваги доводи позивача ОСОБА_4 та її представника  про те що, вона купувала у борг рухоме та нерухоме майно протягом 2011-2013р.р. та вчасно повертала грошові кошти, оскільки згідно відповіді на повідомлення ОСОБА_4 до Компаніївського РВ УМВС від 08.06.2015р. в діях гр.. ОСОБА_3 відсутні ознаки кримінального та адміністративного правопорушення. Звинувачення ОСОБА_3 в зговорі з ОСОБА_5 є безпідставними, розгляд кримінальних правопорушень щодо незаконного заволодіння землею в землях Губівської сільської ради директором ТОВ АФ «Золотий Колос» та головою Губівської с/р. ОСОБА_8 відношення до розгляду справи не мають.

З огляду на правову природу спірних відносин, що склалися між сторонами, суд дійшов висновку, що відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування, а, отже, і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, судом встановлено, що кошти в сумі 170 000 грн., відповідач ОСОБА_4 дійсно отримувала, сума яку вказує позивач та зазначена в розписках відповідачем не повернута.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розпискою № 1 від 20.05.2012 р. ОСОБА_4 зобов’язана повернути суму основного боргу – 70 000 грн.; 3% річних (100%) 365 днів*922 дні прострочення = 5304,66 грн.; 151,101% відсоток інфляції становить 35 770,41 грн.

За розпискою № 2 від 19.10.2012 р. ОСОБА_4 зобов’язана повернути суму основного боргу – 100 000 грн.; 151,258% відсоток інфляції становить 51 257,60 грн., без сплати відсотків, як зазначено в розписці. Загальний розмір заборгованості за ОСОБА_4 перед ОСОБА_3 становить 262 332,67 грн.

Ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Оскільки відповідачем борг не повернутий, суд вважає, що він підлягає стягненню в примусовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача   знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення судових витрат в сумі 2 623,33 грн.

Керуючись ст. 11, 60, 88, 209, 212 -215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, про стягнення коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_4 (06.08.1972р.н., ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (29.05.1959р.н. ідентифікаційний код НОМЕР_2) грошові кошти у сумі 262 332,67 (двісті шістдесят дві тисячі триста тридцять дві грн., 67 коп.) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 (06.08.1972р.н., ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь ОСОБА_3 (29.05.1959р.н. ідентифікаційний код НОМЕР_2) судові витрати у сумі 2623,33 (дві тисячі шістсот двадцять три грн. 57 коп) грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Компаніївський районний суд Кіровоградської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення, або отримання копії рішення.

Повний текст рішення виготовлено 29.02.2016 р.

Суддя                                                                                          В.С.Червонописький