ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2016 р. Справа № 820/10311/15

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Коваленко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2015р. по справі № 820/10311/15

за позовом громадянки СРВ ОСОБА_7

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

28.09.2015 року громадянка СРВ ОСОБА_7 (далі - позивачка) звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - відповідач), в якому просила суд скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 2013 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1; зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області видати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідку на постійне проживання в Україні взамін втраченої.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2015р. адміністративний позов ОСОБА_7 задоволено в повному обсязі.

Скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 2013 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянці СРВ ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області видати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, посвідку на постійне проживання в Україні взамін втраченої.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши учасників процесу, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням УГІРФО ГУМВС України в Харківській області від 29.12.2005р на підставі п.6 ч.2 ст.4 Закону України "Про імміграцію" громадянці СРВ ОСОБА_7 надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне проживання в Україні від 29.12.2005 р. серії НОМЕР_1 (а.с.14).

Вказане рішення прийнято на підставі звернення позивачки від 29.12.2005 р., в якому вона зазначила, що в 2002 р. приїхала в м. Харків до чоловіка - громадянина СРВ ОСОБА_8 який постійно мешкає у м. Харкові та не заперечує проти отримання дозволу на імміграцію в Україну і документування позивачки посвідкою на постійне проживання.

17.12.2013 р. за результатами розгляду заяви позивачки про проставлення штампу щодо наявності дозволу на постійне проживання в Україні в національному паспорті відповідачем затверджено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянки СРВ ОСОБА_7, та прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, яким скасовано дозвіл на імміграцію, виданий 29.12.2005 р. ( а.с. 20-21).

Вказане рішення було прийнято на підставі того, що згідно рішення ВГІРФО УМВС України в Херсонській області посвідка на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_2, видана на ім'я громадянина СРВ ОСОБА_8 (чоловіка позивачки), була скасована у зв'язку з оформленням її в порушення абзацу 4 пункту 4 Прикінцевих положень Закону України «Про імміграцію».

24.12.2013 р. за №4/21045 відповідачем на адресу Московського РВ ГУ ДМС України в Харківській області направлено копію висновку у відношенні громадянки СРВ ОСОБА_7 для вжиття заходів, передбачених ст. 12 Закону України «Про імміграцію».

31.08.2015р. громадянка СРВ ОСОБА_7 через свого представника до ГУ ДМС України в Харківській області подала заяву про обмін посвідки у зв'язку із втратою посвідки на постійне проживання та надала відповідні документи. ( а.с.12).

Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області листом від 01.09.2015 року №04/1-18475 повідомило заявника, що громадянці СРВ ОСОБА_7 необхідно особисто прибути до ГУ ДМС України в Харківській області для з'ясування необхідних питань за її участю ( а.с.19).

07.09.2015 року при особистому зверненні позивачки до ГУ ДМС України в Харківській області їй було видано копію висновку про розгляд заяви громадянки СРВ ОСОБА_7 від 17.12.2013 р., а також копію рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну (а.с.20-21).

Не погодившись з рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну, позивачка звернулась із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на скасування дозволу на імміграцію в Україну чоловіку позивачки - громадянину СРВ ОСОБА_8 не є законною підставою для скасування дозволу на імміграцію позивачки та вилучення безстрокової посвідки на постійне проживання в Україні з метою її знищення в розумінні статті 12 Закону України «Про імміграцію».

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Досліджуючи питання строку звернення до адміністративного суду, який встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 99 КАС України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перебіг процесуального строку починається з наступного після відповідної календарної дати дня або настання події, з якою пов'язано його початок, тобто, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції, копію оскаржуваного рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну за 2013 р. позивачка отримала в ГУ ДМС України в Харківській області 07.09.2015 р. при її зверненні із заявою про обмін посвідки взамін втраченої.

Оскільки позивачка звернулась з цим позовом до суду 28.09.2015 р., то колегія суддів вважає, що нею не порушено установлений законом строк звернення до суду.

У частині доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права колегія суддів зазначає наступне.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регулюються , зокрема, Конституцією України, Законом України "Про імміграцію".

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції.

Згідно з п. 6 ч.2 ст. 4 цього Закону квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів: батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти.

Згідно з п.3 ч.1 ст.6 Закону України "Про імміграцію", спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань імміграції і підпорядковані йому органи приймають рішення про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видають копії цих рішень особам, яких вони стосуються.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Як передбачено п. п. 21 - 24 Порядку, провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Питання щодо скасування дозволу вправі порушити орган внутрішніх справ, інший орган виконавчої влади, який у межах наданих йому повноважень забезпечує виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до ст. 13 Закону України "Про імміграцію".

З матеріалів справи вбачається, що підставою для одержання позивачкою дозволу на імміграцію в Україну та отримання посвідки на постійне проживання стало отримання її чоловіком - громадянином СРВ ОСОБА_8 - дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні.

Враховуючи, що дозвіл на імміграцію в Україну громадянину СРВ ОСОБА_8 (чоловіку позивачки) у зв'язку з порушенням чинного законодавства при його оформленні було скасовано рішенням ВГІРФО ГУМВС України в Херсонській області від 07.09.2007 р., який не оскаржувався і є чинним на момент розгляду справи, а також те, що позивачці було видано дозвіл на імміграцію на підставі того, що вона є дружиною іммігранта - громадянина СРВ ОСОБА_8 тому колегія суддів приходить до висновку про правомірність рішення УГІРФО ГУМВС України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію громадянці СРВ ОСОБА_7.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 02.12.2015 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст.205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2015р. по справі № 820/10311/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову громадянки СРВ ОСОБА_7 відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.

Судді Присяжнюк О.В. Русанова В.Б.

Повний текст постанови виготовлений 01.03.2016 р.