АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11-сс/786/429/2013 Номер провадження 11-сс/786/429/2013 Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

ОКРЕМА ДУМКА

13 листопада 2013 року м. Полтава

судді Апеляційного суду Полтавської області Давиденка Е.В. стосовно ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області щодо продовження строків тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 від 13 листопада 2013 року.

На підставі статті 375 КПК України вважаю за необхідне викласти окрему думку стосовно ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області щодо продовження строків тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2 від 13 листопада 2013 року (далі – Ухвала).

Колегія суддів Апеляційного суду Полтавської області дійшла висновку про залишення ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_2

Підставою для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_2 слідчий суддя у своїй ухвалі послався на те, що слідчим було доведена наявність обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики, які виправдовують тримання особи під вартою не зменшились, оскільки поданими матеріалами підтверджується, що досудове розслідування не завершено, підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, через усвідомлення втрати свободи на тривалий строк, може ухилитись від слідства та суду, може незаконно впливати на інших підозрюваних до складу яких входить значна кількість співучасників, у тому числі працівників правоохоронних органів, які володіють знаннями і навиками оперативної роботи у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та можуть використовувати їх, щоб перешкодити провадженню.

Також слідчим суддею було враховано тяжкість покарання, яке загрожує у разі визнання ОСОБА_2 винуватим у кримінальному правопорушенні.

Вважаю, що з цією ухвалою слідчого судді не можна погодитися з таких причин.

Стаття 8 Кримінально процесуального кодексу України зазначає, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Так, ч. 3 ст.197 КПК України передбачає, що строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку передбаченому ст.199 КПК України.

Реалізуючи положення ч. 5 ст. 199 КПК, слідчий суддя має враховувати, що після спливу певного часу (строку дії попередньої ухвали) саме лише існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, а тому в судовому рішенні слідчий суддя зобов’язаний, розглянувши можливість обрання альтернативних запобіжних заходів, навести інші підстави для подальшого тримання особи під вартою.

З матеріалів провадження вбачається, що підозрюваному ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді від 13 лютого 2013 року., в якій було враховано ризик підозрюваного переховуватися від слідства та суду, тяжкість вчиненого правопорушення, а також тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні.

В інші ухвалах слідчих суддів при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_2 від 9 квітня 2013 року, 7 червня 2013 року, 6 серпня 2013 року, 2 жовтня 2013 року також зазначались ті ж самі підстави, що і при обранні запобіжного заходу.

Між тим, зазначаючи на існування усіх ризиків, які з лютого 2013 року є по суті незмінними, тяжкість правопорушення, можливість переховуватися від слідства та суду, тяжкість покарання, вчинення злочинів в складі організованої злочинної групи, поза увагою слідчого судді залишилось те, що 16 жовтня 2013 року ОСОБА_2 повідомлено про зміну підозри та висунення нової, відповідно до якої останній вже не є членом організованої злочинної групи, а підозрюється тільки за ч.2 ст.307 КК України, які вчинив самостійно.

При цьому, слідчим суддею не звернуто увагу на сам зміст підозри про вчинення правопорушення ОСОБА_2, а саме її неконкретність та невизначеність, яка полягає в тому, що він нібито збував наркотичний засіб упродовж 2012 року та січні 2013 року, точно дати і часу розслідуванням не встановлено не менше як 15-20 разів.

Більше того, слідчим суддею не було враховано практики Європейського суду з прав людини.

Так, за рішенням ЄСПЛ від 20 січня 2011 року у справі «Прокопенко проти України» суд звертає увагу, що розумність строку тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин про які йдеться в рішеннях національних судів, рівня переконливості аргументів заявника, викладених в його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості ( див., зокрема, справу «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy) [GC], № 26772/95, п 153, ЄКПЛ 2000 IV).

У рішенні ЄСПЛ по справі «Харченко проти України» суд відзначив, що серйозність звинувачень, пред’явлених заявнику і ризик його втечі були висунуті в якості аргументів на етапі вирішення питання взяття заявника під варту. Після цього, прокурори і суди не наводили взагалі ніяких підстав для продовження тримання заявника під вартою та зазначали, що раніше обраний запобіжний захід був правильним. Проте згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. Крім того, національні владні органи не розглядали застосування інших запобіжних заходів, альтернативних утриманню під вартою.

На мою думку перебування ОСОБА_2В під вартою більше 9 місяців, в той час коли йому повідомлено про підозру в менш тяжкому злочині, ніж коли він підозрювався на початку слідства, а також коли йому внаслідок його хвороби не надається належна медична допомога, є таким, що порушує вимоги норм кримінально-процесуального законодавства України та положення Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.

Виходячи з викладеного вважаю, що ухвала слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 5 листопада 2013 року щодо продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_2 є незаконною.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_3