АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/13001/14-к Номер провадження 11-сс/786/370/14Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

ОКРЕМА ДУМКА

12 вересня 2014 року м. Полтава

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 5 вересня 2014 року задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_2

Обираючи найсуворіший запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави в ухвалі зазначив, що підозрюваний ОСОБА_2 обґрунтовано підозрюється у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, а також врахувавши тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні та те, що існує реальний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, а також можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового слідства та суду.

Колегія суддів апеляційного суду Полтавської області погодилась з ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави, та залишила вказане судове рішення про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою без змін.

Стосовно наведеного на підставі статті 375 КПК України висловлюю окрему думку.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Всупереч цих приписів, слідчий суддя при постановленні ухвали не дотримався вказаних вимог Закону.

За змістом ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Розглядаючи матеріали вказаного клопотання на мою думку ані слідчий ані прокурор не довели обґрунтованої підозри ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального правопорушення. При цьому, слідчий суддя не звернув на це увагу та обґрунтував своє рішення лише тими доказами, які зазначені у клопотанні слідчого про обрання запобіжного заходу, та які ні прямо, ні побічно не вказували на причетність ОСОБА_2 до вказаного правопорушення.

Лише при розгляді апеляційної скарги захисників на ухвалу слідчого судді, процесуальним прокурором були надані копії протоколів допитів підозрюваного ОСОБА_3 від 3, 5 та 9 вересня 2014 року, в яких останній нібито викриває підозрюваного ОСОБА_2

Проте, на мою думку, лише цих показань, які в свою чергу не досліджувалися слідчим суддею, не достатньо для того, щоб вказати про існування обґрунтованої підозри. До того ж ці показання не є переконливими, оскільки в подальшому підозрюваний ОСОБА_3 може від них відмовитись, і вони не будуть мати доказового значення, а крім того ці показання не підтверджені іншими доказами, на що також у своєму рішенні звернув увагу Європейський суд з прав людини у справі «Степуляк проти Молдови» від 6.11.2007 року.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Слідчий суддя, зазначаючи в своєму рішенні про те, що він врахувавши тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, та те, що існує реальний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення та можливість підозрюваного переховуватись від органів досудового слідства та суду, дійшов висновку про необхідність обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою.

При цьому, слідчий суддя, в порушення норм чинного кримінального процесуального законодавства України та практики Європейського суду з прав людини, не з’ясував можливість застосування інших альтернативних та дієвих запобіжних заходів.

Так, зазначаючи в своєму рішенні, що підозрюваний ОСОБА_2 під загрозою тяжкості покарання буде переховуватись від органів досудового слідства та суду, і перебуваючи на волі зможе вчинити інше кримінальне правопорушення, взагалі не вмотивував свої висновки.

При цьому, не враховано практику Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях Стегмюллер проти Австрії від 10.11.1969 року, Летеллье проти Франції від 26.06.1991 року, Смірнов проти Росії від 24.07.2003 року зазначав, що суд не повинен оцінювати небезпеку того, що підозрюваний може здійснити побіг або буде переховуватись від органів досудового слідства та суду, тільки на підставі тяжкості можливого вироку. В даному випадку необхідно в першу чергу приймати до уваги характер підозрюваного, його моральність та порядність, майновий стан, сімейний зв’язок та зв’язок з державою в якій він підозрюється.

Всі ці обставини не були враховані слідчим суддею при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу.

В зв’язку з цим, вважаю вище вказане судове рішення необґрунтованим та невмотивованим, постановленим з порушенням норм Кримінального процесуального законодавства України та ст.5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_4