УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/4732/14-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Галацевич О.М.

суддів Матюшенка І.В., Широкової Л.В.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,   

за апеляційною скаргою ОСОБА_2,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2015 року,

встановила:

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2015 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі ТОВ «ОТП Факторинг Україна») до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором в сумі 159763,71 швейцарських франків, що в еквіваленті за курсом НБУ станом на 08.10.2014 року становить 2147224 грн. 26 коп., а також 1000000 гривень пені. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»  по 1 827 грн. судового збору з кожного. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову на підставі ч.4 ст. 267 ЦК України. На її думку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не було пропущено строку позовної давності до платежів по тілу кредиту та пені, такий висновок суперечить судовій практиці з цього питання.

Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи представник позивача та особа, яка подала апеляційну скаргу, у судове засідання повторно не з’явились.

Представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про причини неявки суд не повідомив.

ОСОБА_2 23.02.2016 року особисто подала у канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи, призначеного на 24.02.2016 року, у зв’язку з її відсутністю у м. Житомирі (а.с. 246). 29.02.2016 року на адресу суду поштовим відправленням із м. Житомира надійшла заява ОСОБА_2 аналогічного змісту щодо відкладення розгляду справи, призначеного на 02.03.2016 року (а.с. 256, 257). Доказів на підтвердження перебування за межами міста особа, яка подала апеляційну скаргу, суду не надала.

Враховуючи викладене, а також з метою додержання строків розгляду апеляційної скарги, визначених ст. 303-1 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу у відсутність ОСОБА_2 та представника ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Заслухавши представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_3, який в судовому засіданні доводи апеляційної скарги визнав, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, враховуючи наступне.     

Судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством ОТП Банк (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») укладений кредитний договір № МL-010/053/2007, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 161 286,08 швейцарських франків строком до 02 жовтня 2037 року (а.с. 6-10).

З метою забезпечення виконання зобов’язань за даним кредитним договором, 02.10.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» укладений договір поруки № SR-ML-010/053/2007, за умовами якого поручитель зобов’язався відповідати перед банком за своєчасне виконання боржником своїх зобов’язань за кредитним договором (а.с. 11).

01.12.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №2 до кредитного договору № ML-010/053/2007 від 02.10.2007 року, за яким сторони домовились внести зміни та доповнення до кредитного договору, у зв’язку із чим також був викладений в новій редакції графік платежів (а.с. 199-202). ОСОБА_2 не заперечувала як поручитель стосовно умов договору, що підтверджується її підписом у додатковому договорі №2.

Згідно нового графіку ОСОБА_1 зобов’язався здійснити перший платіж на погашення заборгованості з основної суми кредиту (тіло кредиту) 03.12.2012 року (а.с. 205).

25 листопада 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за вищевказаними кредитним договором №ML-010/053/2007 та договором поруки № SR-ML-010/053/2007 (а.с.18-28).

У зв’язку із неналежним виконанням зобов’язань за кредитним договором №МL-010/053/2007 від 02.10.2007 року виникла заборгованість, яка згідно наданого банком розрахунку станом на 08.10.2014 року становить 167 804,04 швейцарських франків (по курсу НБУ станом на 08.10.2014 року 1 швейцарський франк = 13,442368 грн.), що складає 2 255 683,65 грн. в еквіваленті, з яких: 158 220,54 швейцарських франків (2126 858,72 грн.) заборгованість за кредитом; 9 583,50 швейцарських франків (128 824,93 грн.) заборгованість за відсотками, 8 233 245,40 грн. - пеня та штрафні санкції.

14.10.2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості з боржника і поручителя у зв'язку з невиконанням боржником узятих на себе зобов'язань за кредитним договором.  

Останній платіж на погашення тіла кредиту ОСОБА_1 здійснив 02.09.2010 року, а на погашення процентів за користування кредитом - 02.06.2011 року (а.с. 155-160).

За змістом ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Згідно вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові  від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Враховуючи встановлені судом обставини, наведені вище норми чинного законодавства і судової практики, суд першої інстанції, частково задовольнивши позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна», правильно виходив із того, що відповідач порушив свої зобов'язання за кредитним договором, а тому з нього та поручителя у солідарному порядку підлягає стягненню: заборгованість за тілом кредиту в сумі 158 220,54 швейцарських франки, частково заборгованість за процентами в межах строків позовної давності за період з 14.10.2011 року по 14.10.2014 року в сумі 1 543,17 швейцарських франків, та пеня, розмір якої суд з урахуванням положення ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшив до 1000000 гривень.

          Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає матеріалам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, узгоджується з дослідженими судом доказами.

Висновок суду щодо часткового стягнення заборгованості за процентами узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові  від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є безпідставними.

Посилання ОСОБА_2 на пропуск банком строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення тіла кредиту є помилковими, оскільки у додатковій угоді від 01.12.2010 року сторони погодили новий графік погашення платежів по тілу кредиту, за яким ОСОБА_1 зобов’язався здійснити перший платіж на погашення заборгованості з основної суми кредиту (тіло кредиту) 03.12.2012 року (а.с. 205). Тобто, підписавши додаткову угоду, останній визнав борг станом на 03.12.2012 року, та, у відповідності до ст. 264 ЦК України, такими діями перервав перебіг позовної давності.

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 158-160), розмір пені в сумі 8291667,87 грн. нараховано позивачем у відповідності до умов договору та п. 1 ч. 2 с. 258 ЦК України за період з 14.10.2013 року по 14.10.2014 року (за 365 днів) на прострочену суму тіла кредиту та процентів. Такий розрахунок є правильним, ним керувався суд при вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки, а тому посилання ОСОБА_2 на безпідставний обрахунок пені за три роки є необґрунтованим.

Пояснення представника ОСОБА_1 щодо неправильності розрахунку суми пені колегія суддів до уваги не приймає, оскільки останній на підтвердження своїх доводів будь-яких доказів не надав. Доводи останнього у частині порушення судом принципу змагальності сторін, є безпідставними, оскільки суд діяв відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, що не може бути підставою для скасування або зміни правильного по суті судового рішення.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді