Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/947/15-ц

Провадження № 2/391/37/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2016р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Червонописького В.С. при секретарі Степановій Л.Г. за участі представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши в  відкритому судовому засіданні  цивільну справу за позовом  ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області про визнання заповіту недійсним, -

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулася  ОСОБА_6 з позовною заявою  до  ОСОБА_2, ОСОБА_5 сільської ради про  визнання заповіту від 12.12.2014 року недійсним.

В своїй позовній заяві позивач вказує, що 27.02.2015р. помер її батько ОСОБА_7, який проживав в с. Мар»ївка Компаніївського району Кіровоградської області. 12.12.2014 року її батько склав заповіт, посвідчений секретарем Мар»ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області ОСОБА_8, за яким належну йому земельну ділянку (пай), що розташована на території ОСОБА_5 сільської ради заповів ОСОБА_2. Після смерті батька вона надала заяву до приватного нотаріуса ОСОБА_9   про прийняття спадщини та з'явившись до нотаріуса, та дізналася про існування заповіту, складеного її батьком на користь ОСОБА_2 Позивач вважає,  що даний заповіт є недійсним, оскільки її батько систематично зловживав спиртними напоями, а отже його волевиявлення в момент складання заповіту не було вільним і не відповідало його волі.  З цих підстав позивач вважає, що заповіт, складений ОСОБА_7 від 12.12.2014 року та посвідчений секретарем Мар’ївської сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області ОСОБА_8 є недійсним, тому звернулася до суду з даною позовною заявою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав, зазначених  у позові.

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги позивача не визнав,  суду пояснив, що ОСОБА_7 до дня смерті проживав разом зі своєю дружиною ОСОБА_10, яка приходиться йому матір’ю, а померлий був відповідно вітчимом. На підтвердження цього надав суду копію свідоцтва про реєстрацію шлюбу ОСОБА_7 та ОСОБА_10  Вважає, що  спірний заповіт був складений ОСОБА_7  за його  власною волею, без вчинення будь-якого тиску на нього, тому підстав визнання його недійсним не має. Відносно будинку, повідомив, що ОСОБА_7 ? будинку заповів ОСОБА_10 

Представник  відповідача ОСОБА_5  сільської ради Компаніївського району сільський голова ОСОБА_3 суду зазначила, що секретар Мар’ївської сільради ОСОБА_8 діяла в межах наданих їй законом повноважень. Вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, оскільки заповіт  було складено  ОСОБА_7 за його особистим волевиявленням і при його посвідченні   було дотримано умови складення заповіту та  таємницю заповіту.

Суд,  заслухавши сторони,  свідків та вивчивши матеріали справи прийшов до висновку, що в задоволенні  позовних вимог  слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.02.2015 р. помер ОСОБА_7 (свідоцтво про смерть від 02.03.2015 р.).

По день смерті ОСОБА_7 був прописаний і проживав ІНФОРМАЦІЯ_1. На день смерті разом з ним проживала без реєстрації місця проживання його дружина, ОСОБА_10. Спільно утримували господарство, користувалися земельною ділянкою 0,40га. Дана інформаціє міститься в довідці від 06.03.15 р. № 162 виданої ОСОБА_5 сільською радою.

За життя, ОСОБА_7 декілька разів був одружений. Від першого шлюбу на день його смерті залишилась донька – ОСОБА_6 (свідоцтво про укладення шлюбу від 05.02.1994 року), що підтверджується свідоцтвом про народження від 29.05.1973 р. І-ОЛ № 291742.

19.03.2000 р. ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_11. У останньої вже був дорослий син ОСОБА_2.

12.12.2014 р. секретарем виконкому ОСОБА_5 сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області посвідчено заповіт ОСОБА_12 (надалі – оскаржуваний заповіт). Згідно даного заповіту останній розпорядився належну йому земельну ділянку (пай), що розташована на території ОСОБА_5 сільської ради Компаніївського району Кіровоградської області для ведення товарного сільськогогосподарського виробництва заповів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як зазначає позивач, про цей заповіт вона дізналася після подачі заяви про прийняття спадщини, оскільки успадкувала лише його частину, а саме ? - 0,1481га.

Просить суд оскаржуваний заповіт визнати недійсним оскільки її батько останні роки систематично зловживав спиртними напоями, часто доводячи себе до стану, в якому не міг контролювати свої дії, практично не виходив із стану глибокого алкогольного сп’яніння (тривалих запоїв).

Як на докази своєї позиції посилається на свідків, які за клопотанням представника позивача були допитані в судовому засіданні. Також за клопотанням представника відповідача були допитані колишній секретар виконкому ОСОБА_5 сільради, яка посвідчувала оскаржуваний заповіт, а також колишній голова цієї ж сільради.

Так, свідок ОСОБА_13 суду повідомив, що є односельцем зі сторонами, ОСОБА_7 приходився йому сусідом, до дня смерті проживав зі своєю дружиною ОСОБА_10 вона була його другою дружиною, спільних дітей в них не було, неодноразово скаржився на свою дружину, ображався, що вона допомагала лише своїм рідним дітям. Дуже часто надовго залишала його одного, їздила в гості до своїх дітей. Зазначив, що неодноразово бачив ОСОБА_7 напідпитку.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомила, що за життя знала ОСОБА_7, його друга дружина ОСОБА_10 не займалась господарством, не доглядала за будинком. ОСОБА_7 любив випити, купував горілку собі сам. Донька ОСОБА_7 – ОСОБА_6 часто провідувала батька, приносила йому їжу.

В якості свідка була допитана позивач ОСОБА_6, на підтвердження позовних вимог повідомила, що її брат тяжко хворів і вона була вимушена привести брата до батька додому.03.12.2014 року брат помер 05.12.2014р. його поховали, оскільки заповіт складено 12.12.2014р. вважає, що батько після смерті сина постійно перебував в алкогольному стані і не міг вільно володіти своїми діями. На її неодноразові прохання поїхати до лікарні батько відмовлявся. Відносно земельної ділянки, що є предметом спору, повідомила, що вона перебуває в оренді на 10 років і батько отримав орендну плату за 10 років на перед. На що він витратив кошти вона не знає. За життя батько не говорив, що склав заповіт на користь ОСОБА_2

Свідок ОСОБА_15, суду повідомила, що знає ОСОБА_7 більш ніж 20 років в нього купувала будинок, є лікарем наркологом, останні п’ять років ОСОБА_7 дуже пив, донька неодноразово зверталась до неї за допомогою, просила направити батька на лікування, але ОСОБА_7 завжди відмовлявся. ОСОБА_7 за рахунок вживання алкоголю деградував, мав третю стадію алкоголізму, на обліку в лікаря нарколога не перебуває. Про відносини в сім’ї нічого не може сказати.

Свідок ОСОБА_16 суду повідомила, що працює фельдшером в ОСОБА_5 ФАП, ОСОБА_7 останні роки зловживав спиртними напоями, до допомоги лікарів не звертався, на обліку в лікаря нарколога не перебував, шкоди нікому не завдавав.

Свідок ОСОБА_8 повідомила, що працювала секретарем Мар’ївської сільської ради з 24.07.2014р. зараз не працює. 12.12.2014р. до неї звернулась ОСОБА_10 і повідомила, що ОСОБА_7 має бажання написати заповіт. Вона вручила їй рахунок про оплату державного мита, після того вони прийшли разом з квитанцією про оплату мита. Він власноручно підписував заповіт, мав власне бажання, було дотримано умови складення заповіту та  таємницю заповіту. Перед складанням заповіту голова села попереднього скликання ОСОБА_17 говорив з ОСОБА_7 закликав його змінити свою думку, оскільки він має рідну доньку і вона є спадкоємицею його майна. Як їй відомо зі слів ОСОБА_17, ОСОБА_7 сказав йому, що його заставляють.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що на час складання оскаржуваного заповіту від 12.12.2014р. займав посаду голови ОСОБА_3»ївської сільської ради. На початку грудня до нього звернулась ОСОБА_10 з проханням повідомити про процес складання заповіту, він надав їй необхідну інформацію. 12.12.2014р. йому стало відомо, що ОСОБА_7 звернувся до сільської ради для складання заповіту на користь ОСОБА_2 Цього дня в нього відбулася невимушена розмова з ОСОБА_7, останній відмовився говорити про свою доньку і про те, що вона має успадкувати його майно. ОСОБА_7 зловживав спиртними напоями, але нарікань на його поведінку від односельчан не надходило.

Судом на обговорення ставилось питання щодо наявності у позивача клопотання про призначення посмертної судово-психіатричної експертизи ОСОБА_12 Однак позивач та її представник повідомили, що не мають жодної медичної документації щодо стану здоров’я заповідача. На їх звернення в медичні заклади їм було повідомлено про відсутність на померлого медичної картки. Він відмовлявся від будь-якого лікування, від медичних оглядів, обстежень тощо. На обліках не перебував. Клопотання щодо призначення експертизи на підставі показів свідків не заявлялось.

Судом враховується, що згідно зі ст. 1233 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) заповітом є особисте розпорядження особи на випадкок її смерті.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ст. 225 ЦК України).

Частинами 2 та 4 ст.1257 ЦК України передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.

Покази свідків зі сторони позивача суд оцінює критично, оскільки свідки повідомили суду своє суб’єктивне ставлення до обставин справи, були відсутні при підписанні заповіту та не можуть бути підставою для підтвердження психічного стану особи в момент вчинення заповіту.

Щодо показань свідків ОСОБА_8та ОСОБА_17суд вважає, що вони підтверджують розуміння і усвідомлення заповідачем своїх дій.Під час безпосереднього складання заповіту ОСОБА_7 не перебував у стані алкогольного сп’яніння. Жодних підстав для визнання заповіту недійсним, чи складеним з порушенням закону, судом не встановлено й сторонами не доведено.

Ст. 229 та ст. 230 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»зазначено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину.На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Норми статті 230 ЦК не застосовуються щодо односторонніх правочинів.

На підставі наведеного, оцінюючи кожний доказ окремо та у їх сукупності, суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог щодо визнання заповіту недійсним.

Керуючись ст. ст. 10,11, 57, 60, 212 -215 Цивільного процесуального України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції до Апеляційного суду Кіровоградської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 29.02.2016 р.

Суддя В.С.Червонописький