Справа № 2-287/09 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2009 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі: головуючого судді: Нощенко І.С. при секретарі: Ібрагімовій А.В. за участю прокурора: Струкова Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Рада опіки та піклування Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, орган опіки та піклування Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, її відібрання та передачу на виховання матері та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У вересні 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, посилаючись на те, що 13.09.2005 року між ним та відповідачкою було зареєстровано шлюб. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Під час вагітності дружина зловживала спиртними напоями, палила, вела нездоровий спосіб життя. У наслідок чого син народився з діагнозом затримка внутрішньоутробного розвитку другого ступеню, синдром м’язової дистонії. Лікарі, які наглядали за сином попереджували про можливість смерті новонародженого. Не дивлячись на такий діагноз дружина припинила кормління дитину груддю, мотивуючи це тим, що їй необхідно мати гарну фігуру. З червня 2006 року він з відповідачкою стали проживати окремо. ОСОБА_2 згодом переїхала в дім свого діда в с. Башмачка, але оскільки умови життя в даному будинку не відповідали бажанням відповідачки, вона орендувала квартири спочатку на ж/м Перемога в м. Дніпропетровська, а згодом по вул. Березинській. Увесь цей час позивач надавав кошти на утримання дитини, провідував дитину 3-4 рази на тиждень, що викликало агресивну реакцію відповідачки. Вихованням сина вона не займалась, залишала його на виховання няні. 16 червня 2007 року шлюб між позивачем та відповідачкою було розірвано. Колишня дружина поїхала до м. Києва, залишивши дитину у матері позивача, при цьому адресу свого перебування, строки і цілі поїздки вона не повідомила. Додому приїжджала раптово, без попереджень, приблизно раз на тиждень. Своє небажання забрати сина із собою поясняла тим, що у неї немає житла і належних умов для проживання дитини. З кінця 2007 року син постійно проживає разом із позивачем. Відповідачка періодично з’являлась, забирала дитину на вихідні, робила це без попереджень, хоча син дуже гостро реагує на те що його відривають з дому, із звичної обстановки. В вересні 2007 року відповідачка знову забрала сина на вихідні, однак на зустріч не прийшла, по телефону відповіла, що відтепер син буде проживати з нею у м. Києві. Після місяців пошуку позивач дізнався, що його син живе в Київській області в дачному селищі під наглядом дружини охоронця співмешканця його колишньої дружини. В листопаді ОСОБА_2 привезла ОСОБА_4 до матері позивача і залишила його там. Позивач забрав дитину до себе. У той час ОСОБА_4 дуже хворів, позивачеві довелось його довго вихажувати. В цей час колишня дружина подзвонила лише один раз. Згодом ОСОБА_2 почала звинувачувати його у тому, що я не даю їй спілкуватись із дитиною. 15.07.2008 року вона звернулась до Солонянської районної державної адміністрації із завою про визначення місця проживання дитини. 01.08.2008 року Солонянською радою опіки та піклування було визначено місце проживання дитини разом із батьком. Після написання ОСОБА_2 безлічі скарг, після втручання прокуратури дане рішення було скасовано. 24.09.2008 року головою районної державної адміністрації було винесено рішення, яким визначено місце проживання дитини разом із матір’ю, в якому не вказані навіть причини і підстави його винесення. На пропозицію позивача мирно вирішити питання місця проживання їхнього сина, ОСОБА_2 відповіла відмовою, тому він був вимушений звернутись до суду із вказаним позовом. Просив суд визначити місце проживання дитини разом із батьком, оскільки перебування сина у сім’ї відповідачки буде негативно впливати на виховання, розвиток, психіку і стан здоров’я дитини, оскільки вона самостійних доходів не має, перебуває на утриманні свого співмешканця, тимчасово проживає у його будинку. ОСОБА_2 навчається в платній інтернатурі в м. Києві, плату за навчання здійснює її співмешканець. Після відвідування колишньої дружиною ОСОБА_4, у нього починалася депресія, він постійно плакав. За час мешкання сина із позивачем, його фізичний стан покращився, він став вимовляти слова, займається з логопедом та відвідує заняття терапії у кінному клубі, різноманітно організований відпочинок хлопчика. У той час коли позивач працює, його син відвідує дитячий садок або знаходиться з нянею, яка дуже прив’язана до дитини. Увесь свій вільний час він присвячує вихованню сина. У жовтні 2008 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визначення місця проживання неповнолітньої дитини, її відібрання та передачу на виховання матері та стягнення моральної шкоди, у якій посилається на те, що з моменту розірвання шлюбу, син постійно проживав із нею, відповідач рідко з’являвся його відвідувати, проте вона ніколи не створювала перешкод для спілкування сина із сім’єю колишнього чоловіка, привозила сина до матері відповідача. В травні 2008 року вона привезла дитину до свекрухи. Але коли через деякий час позивачка приїхала за ним, відповідач разом із своєю матір’ю не надали їй можливості побачитись із дитиною. У зв’язку з чим вона була змушена звернутись до Солонянської райдержадміністрації із заявою про визначення місця проживання дитини. Було визначено місця проживання сина разом з матір’ю, оскільки вона має можливість утримувати і виховувати дитину, приділяти достатньо уваги його здоров’ю, моральному та духовному розвитку. З жовтня 2008 року відповідач не дає їй можливості спілкуватись із сином, переховує його. Дитячий садочок син не відвідував близько місяця, тому що він нібито хворіє. Вважає тільки вона зможе забезпечити сина усім необхідним для його нормального розвитку, оскільки має належні житлові умови життя, має сукупний дохід у 25000 грн., надає сину необхідну для дитини материнську любов та увагу. В той час коли відповідач разом із своєю новою дружиною проживають в однокімнатній квартирі, де у дитини не буде власного дитячого куточка, його заробітна платня становить 1200 грн. на місяць, належну увагу сину не приділяє. До того ж своїми діями відповідач, а саме у тому що позбавляє матір бути із своєю дитиною, спілкуватись з нею, спричинює позивачці моральні, духовні страждання, вона вимушена звертатись за допомогою до лікарів для полагодження свого психологічного стану. Просила суд визначити місце проживання неповнолітнього сина разом із матір’ю, відібрати його у батька та передати на виховання матері, стягнути з відповідача на її користь моральну шкоду у розмірі 25000 грн., судові витрати покласти на відповідача Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні свої позовні вимоги підтримав та просив задовольнити у повному обсязі. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просив відмовити. Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги і просила задовольнити їх у повному обсязі. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 просила відмовити. Відповідачка ОСОБА_2 у судове засідання з’явилась. Просила суд задовольнити зустрічні позовні вимоги. У задоволенні позову ОСОБА_1 просила відмовити. Суду пояснила, що ОСОБА_1 позбавляє її можливості спілкуватись із сином. До того ж ОСОБА_4 - цілком здорова дитина, а сім’я ОСОБА_1 всебічно обмежує його у нормальному дитячому розвитку. Представник відповідачки у судовому засіданні позовні вимоги первісного позову не визнав. Просив суд задовольнити зустрічні позовні вимоги. Прокурор у судове засідання з’явився. Просив вирішити справу на розсуд суду у відповідності до вимог діючого законодавства. Представник третьої особи органу опіки та піклування виконавчого комітету Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради у судове засідання з’ явилася. Просила вирішити справу на розсуд суду у відповідності до вимог діючого законодавства. Представник третьої особи Ради опіки та піклування Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області у судове засідання не з’ явився. В матеріалах справи є лист Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області № 3/09-26 від 08.01.2009 року про розгляд справи без участі їх представника. Представник третьої особи органу опіки та піклування Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області у судове засідання не з’явився. В матеріалах справи є лист Виконкому Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області № 1-25-77 від 18.02.2009 року про розгляд справи без участі їх представника. Суд, заслухавши пояснення сторін, представників, показання свідків, вислухавши думку прокурора, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенні у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають за наступних підстав. Судом встановлено, що шлюб між позивачем та відповідачкою було укладено 13.09.2005 року. Від шлюбу сторони мають малолітню дитину – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. 16 липня 2007 року шлюб між сторонами було розірвано. З серпня 2007 року відповідачка ОСОБА_2 живе і навчається в інтернатурі у м. Києві. Проживає із співмешканцем у його будинку за адресою: АДРЕСА_4 З того часу хлопець проживає разом з батьком ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_3 ОСОБА_2 періодично приїжджала до сина, проводила з ним вихідні дні, і знову поверталась до м. Києва. Позивач ОСОБА_1В не заперечує проти спілкування сина з матір’ ю. Позивач має постійну роботу і стабільний заробіток, має постійне місце мешкання, всі необхідні умови для розвитку дитини. Працює лікарем-судинним хірургом, за місцем роботи характеризується позитивно, не притягався до кримінальної відповідальності, не перебуває на обліку у психіатра чи нарколога, фізично здоровий. Згідно довідки про заробітну плату, ОСОБА_1 має стабільний заробіток (а.с.10). При цьому протягом 2008 року з нього відраховувались аліменти на утримання дитини на користь матері дитини, хоча ОСОБА_4 на той час фактично проживав із батьком, що також підтвердила у судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 Згідно довідки № 127 від 30.07.2008 року ОСОБА_4 відвідує дитячий садок № 94 в м. Дніпропетровську (а.с.15). У відповідності із довідкою клубу «Срібна підкова» від 20.07.2005 року ОСОБА_4 відвідує курс лікувальної фізкультури «Іпотерапія» (а.с.16), що значно покращило моторику хлопчика, покращило його мову, що також підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_8 Згідно технічного паспорту квартири АДРЕСА_2 (а.с.18), де проживає ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 та дружиною ОСОБА_5, загальна площа квартири становить 35,9 кв.м. При цьому згідно з пояснень самого відповідача, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5 квартира переобладнана на квартиру-студію. Згідно з рішенням ради опіки та піклування Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 01.08.2008 року (а.с. 20) місце проживання малолітнього ОСОБА_4 було визначено разом із батьком ОСОБА_1 Але розпорядженням голови Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області від 24.09.2008 року (а.с.22) було визначено місця проживання дитини разом із матір’ю ОСОБА_2 Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 30.07.2008 року, складеного спеціалістом Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області (а.с.19), акту обстеження матеріально-побутових умов сім’ї, складеного комісії дошкільного навчального закладу № 94 (а.с.32), акту обстеження житлово-побутових умов від 24.10.2008 року Дитячої поліклініки № 2 Шостої дніпропетровської міської лікарні (а.с.41) сім’я складається із батька ОСОБА_1, його сина ОСОБА_4, дружини ОСОБА_1 ОСОБА_5; площа квартири, де проживає сім’я складає 35,9 кв. м.; санітарний стан задовільний; у дитини є місце для відпочинку, має достатньо одягу, іграшковий куточок; загальний прибуток сім’ї становить 2300 грн. на місяць; взаємовідносини в сім’ї доброзичливі; батько приділяє увагу вихованню сина, цікавиться його відносинами з однолітками. У відповідності до характеристики дошкільного навчального закладу № 94 (а.с.33), ОСОБА_4 відвідує дитячий садок з липня 2008 року, до дитячого садка ходить із задоволенням, легко входить в контакт з дітьми, дорослими. Згідно довідки Дитячої поліклініки № 2 Шостої Дніпропетровської міської лікарні від 24.10.2008 року (а.с.43) ОСОБА_4 знаходиться на обліку у поліклініці з народження. Знаходиться на обліку у лікаря-невропатолога з діагнозом: залишкові прояви гіпоксично-травматичного ураження центральної нервової системи, затримка мовного розвитку, невротичний синдром. Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що вона є бабусею позивача ОСОБА_1 З самого початку сумісного життя із ОСОБА_2 її онук оберігав її, намагався зробити все для побудови міцної сім’ї, але ОСОБА_2 постійно влаштовувала скандали, казала, що їй недостатньо тих грошей, які заробляв ОСОБА_1 на той час, навчаючись в інтернатурі. До дитини, ОСОБА_4, ставилася байдуже, увесь час проводила із своїми подругами, на той час, коли ОСОБА_4 був дуже хворобливою дитиною, постійно потребував уваги, належного догляду. Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 залишила хлопчика на сім’ю батька дитини і поїхала до м. Києва, за її словами, шукати роботу. Періодично приїжджала, забирала із собою дитину на вихідні, і знову пропадала, не пояснюючи коли знову на неї чекати. У вересні вона знову забрала з собою хлопця до м. Києва. У грудні 2007 року привезла його і знову залишила дитину в їх сім’ ї. Хлопчик був дуже хворим, знервованим, постійно плакав, був дуже худим. Свідок пояснила це тим, що ОСОБА_2 постійно кормила хлопчика лише кашами, відмовлялася зробити харчування дитини більш корисним, різноманітним. Таким чином, фактично з грудня 2007 року ОСОБА_4 проживає з батьком. За цей час він став спокійним, почав розмовляти, хоча у нього досі є мовні вади, але він займається із логопедом, і щоразу починає розмовляти краще. На психічний стан дитини, на думку свідка, впливає непередбачуваний, неврівноважений характер його матері. Свідок ОСОБА_10, суду пояснив, що він є батьком ОСОБА_2 Свою доньку він може охарактеризувати тільки з позитивної сторони, вона купує своєму сину одежу, книжки, як тільки приїжджає до міста, зразу прагне побачити дитину. В сім’ї ОСОБА_2 її постійно принижували, фактично вигнали з квартири. І вона змушена була одна із дитиною на руках, орендувати житло, шукати собі роботу. Пояснив, що його донці буде належати будинок у с. Башмачка Солонянського району, де вона і раніше проживала, і проживає коли приїжджає до дому. При цьому він не знає, кому саме на праві власності належить цей будинок. Його донька мешкає в м. Києві приблизно 2 роки. Точну адресу її проживання там назвати не зміг, пояснив, що в приватному будинку поблизу м. Києва. Коли його донька знаходилась в м. Києві, ОСОБА_3 проживав з батьком. З матір’ю та батьком ОСОБА_1 він спілкується по телефону. При цьому останній раз він бачив дитину на його день народження. Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона є нянею хлопчика ОСОБА_4, з яким проводить час з 09 години до 18 години у будні дні. Дитина дуже прив’ язана до батька, який дуже чуйно, із турботою ставиться до хлопчика. У хлопчика в квартирі є свій куточок, свій диван, свої іграшки, книжки. Він знає, куди повернеться після прогулянки. Після вихідних днів розповідає, куди він їздив із батьком, що вони відвідували. При цьому ОСОБА_4 у спілкуванні з матір’ю ніколи не був обмеженим. Вона завжди забирала його на вихідні дні, спілкувалася з ним. Але після побачення з нею він стає знервованим, плаче. Хлопчик дуже вільно себе почуває із дружиною батька – ОСОБА_5, яка проживає разом із ними. Вона знайшла з ним спільну мови. Коли батько затримується на роботі ОСОБА_5 із задоволенням приймає участь у догляді за дитиною. Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона є дружиною ОСОБА_1 ОСОБА_4 вона вперше побачила в липні 2007 року. У зв’язку з тим, що вона навчається на інтернатурі за спеціальністю лікаря-педіатра, то їй одразу було помітно, що дитина має певні порушення функціонування нервової системи, хлопчик постійно плакав, мав певні вади у розвитку. Але вона одразу знайшла з ним спільну мову, доглядала за ним. Хлопчик називає її Катею. ОСОБА_5 завжди пояснює ОСОБА_4, що у нього є мати, ніколи не казала йому називати себе мамою. Суду пояснила, що хлопчик з 1,5 років проживає з батьком. Вважає, що у них склалася дійсно повноцінна сім’я, де дитина може розвиватися повноцінно. У хлопчика є своє місце, свій куточок, свої речі. Йому приділяється належна увага. Найближчим часом ОСОБА_5 планує продати свою квартиру у м. Дніпропетровську та разом із чоловіком купити більшу квартиру, тим самим розширивши свої житлові умови. Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він проживає з ОСОБА_2 в своєму будинку за адресою: АДРЕСА_4 При цьому шлюб між ним та його дружиною не розірвано. Від шлюбу має двох дітей, які знаходяться на його утриманні. ОСОБА_2 знаходиться на його повному утриманні, ніде не працює. Він здійснює плату за її навчання в інтернатурі. Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_6 суду пояснили, що позивач ОСОБА_1 опікується сином, намагається надати все дитині для її повного розвитку, приділяє сину достатньо уваги, багато працює для матеріального забезпечення своєї сім’ї в той час як відповідачку ОСОБА_2 вони характеризують як неврівноважену особу, яка створює скандали. Після побачень з нею, ОСОБА_4 повертається додому знервованим, постійно плаче. Вирішуючи питання щодо визначення місця проживання дитини разом із матір’ю ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що дані вимоги не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки згідно з пояснень у судовому засіданні ОСОБА_2, а також свідків ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_15 свого житла у м. Києві ОСОБА_2 не має, знаходиться на утриманні свого співмешканця, з яким проживає за адресою: АДРЕСА_4 Суд не може прийняти в якості доказу наданий позивачкою договір оренди житла від 01.06.2008 року, а саме: житлового будинку по АДРЕСА_4 (а.с.62-64), оскільки згідно з пояснень у судовому засіданні самої відповідачки ОСОБА_2, свідків, будинок за вказаною адресою належить її співмешканцю, а вона лише проживає у ньому. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов проживання, складеного головою садового товариства (а.с.140), де на даний час ОСОБА_2 без реєстрації проживає разом із співмешканцем за адресою: АДРЕСА_4 площа житлового будинку складає 480 кв.м., складається з 4х- кімнат, в будинку є окрема дитяча кімната, іграшки, книжки. За вище вказаною адресою проживають: власник будинку ОСОБА_11, його донька ОСОБА_16, ОСОБА_2, яка не знаходиться у родинних стосунках із власником будинку. Загалний прибуток мешканців будинку складає 41000 грн. на місяць. ОСОБА_2 не надала суду документу, який би підтвердив її офіційне працевлаштування. Суду пояснила, що вона зареєстрована фізичною особою- підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну-реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.106), займається у м. Києві роздрібною торгівлею медичної форми. Але документального підтвердження зайняття даним видом роздрібної торгівлі суду надано не було. Згідно з договором про проходження навчання в інтернатурі № 2007/2598-інт від 31.10.2007 року ОСОБА_2 зараховано на навчання на кафедру акушерства і гінекології з 1 серпня 2007 року терміном 33 місяці (а.с. 61), де вона і навчається на даний час. Згідно з пояснень у судовому засіданні ОСОБА_2 вона в майбутньому планує і надалі проживати в м. Києві, разом із своїм співмешканцем, шлюб із ним вона укладати не планує, оскільки знову не хоче помилитись із вибором чоловіка. Якщо стосунки у них не складуться, вона повернеться у свій будинок в с. Башмачка Солонянського району Дніпропетровської області. Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти витрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідачкою ОСОБА_2 та її представником не було обґрунтовано у судовому засіданні та документально підтверджено завданої їй моральної шкоди, в чому саме це проявилось. Також не надані суду докази того, що погіршення стану здоров’я відповідачки знаходиться у безпосередньому зв’ язку із діями відповідача. Тому зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 25000 грн. також задоволенню не підлягають. У відповідності до ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов’язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров’я та інші обставини, що мають істотне значення. В даний час у малолітнього ОСОБА_4 є постійне місце проживання, свій куточок відпочинку, вихованню дитини приділяється достатньо уваги, у хлопчика склався відповідний режим життя. Відносини у сім’ї ОСОБА_4 доброзичливі, як батько, так і його дружина прив’ язані до дитини та знаходять з ним спільну мову. З огляду на вади у здоров’ї ОСОБА_4 доцільним у даному випадку є проживання малолітньої дитини разом із батьком, оскільки він стоїть на обліку у лікаря-кардиолога, лікаря- невропатолога, відвідує лікарню, заняття з конної терапії, з логопедом, що покращило стан його здоров’я. Згідно із ст. 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини, незалежного від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав в не звільняє від обов’язків щодо дитини. У відповідності до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Згідно із ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. З огляду на вище викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані і підлягають задоволенню у повному обсязі. А зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають. Керуючись ст. ст. 141, 161 СК України, Законом України «Про охорону дитинства», Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, ст. ст. 3, 7, 14, 57, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі. Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком – ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_3. У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 – відмовити у повному обсязі. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 – денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України. Суддя І.С.Нощенко .