Розівський районний суд Запорізької області

смт. Розівка, вул. Новобудова, 23, 70301, (06162) 9-73-02

Справа № 2-410

2010 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2010 р. смт. Розівка

Розівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді Аксьоненка В.І.,

при секретарі Мащенко Н.В.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Розівському районі Запорізької області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни". -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2010 року ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом до суду. В своєму позові позивач вказав, що має статус дитини війни, а тому відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі за текстом - Закон № 2195-1V від 18 листопада 2004 року) має право на підвищення розміру пенсії на 30% від мінімальної пенсії за віком. Проте Управлінням ПФУ за періоди з 01 січня 2009 року по теперішній час така надбавка до пенсії не нараховувалась та не виплачувалась, тому бездіяльність Управління ПФУ в Розівському районі Запорізької області, щодо не здійснення перерахунку та не виплати їй, як передбачено законом у повному обсязі надбавки до пенсії згідно №2195-1V від 18 листопада 2004 року за вказаний період є неправомірною та такою суперечить ОСОБА_2 України та Законам України. За наведених обставин просить зобов’язати відповідача в особі Управління ПФУ - здійснити цей перерахунок та виплатити надбавки до пенсії, відновивши строк для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки про факт порушення прав дізнався лише у січні 2010 року.

Позивач та представник відповідача були повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Надали суду клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Позивач письмово повідомив про підтримання пред’явленого ним адміністративного позову в повному обсязі по тих підставах, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у письмових запереченнях вказав про те, що Управління ПФУ адміністративний позов не визнає, посилаючись на те, що хоча позивач має статус дитини війни і відповідно до положень ст. 6 Закону №2195-ІV від 18 листопада 2004 року має право на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, проте Управління ПФУ за період, вказаний в позові, могло діяти лише в межах фінансового забезпечення державних соціальних гарантій, які здійснюються за рахунок коштів державного бюджету України. Заяви від позивача про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за вказаний період до Управління ПФУ не надходило, тому з боку відповідача не було допущено бездіяльності, на яку вказано в позові. У запереченнях відповідач зазначив, що Управління ПФУ діяло у межах повноважень, у порядку та у спосіб, що передбачені ОСОБА_2 України та Законами України.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Суд, з'ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Розівському районі Запорізької області та має правовим статус дитини війни, що надає йому право па отримання пільг та державної соціальної підтримки, встановлених Законом №2195-1V від 18 листопада 2004 року. Відповідно до ст.22 ОСОБА_2 України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_2, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також в ст. 46 ОСОБА_2 України зазначається, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. При цьому в ст.8 ОСОБА_2 України зазначено, що ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативне-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії.

Конституційний суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у Рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі №1-21/2005). пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян па достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою ОСОБА_2 та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

Законом України від 28 грудня 2007 року №107-VI текст статті 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року було змінено та встановлено, зокрема у частині першій, що дітям війни (крім тих. на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захист») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Частиною 2 статті 3 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року передбачено, що державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно - правовими актами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов'язку здійснити за період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року тобто до дня звернення до суду з адміністративним позовом - перерахунок надбавки до пенсії ОСОБА_1 та виплатити їй пенсію у розмірі, встановленому ст. 6 Закону №2195-IV від 18 листопада 2004 року.

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та слугувати підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни» та обумовлені частиною 2 ст.3 Закону №2195-1V від 18 листопада 2004 року, державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

В абзаці 2 п.8 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1 999р. №5-рп./1999 «До законодавчого визначення прожиткового мінімуму має слугувати показник встановленої законом межі малозабезпеченості». Згідно абзацу 9 ч.2 ст.5 Закону України "Про загально обов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058- IV (далі Закон №1058) виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.28 Закону №1058 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (Згідно абзацу 5 ч. 1 ст.65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" Згідно абзацу 5 ч. 1 ст.62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 р." та у 2008р. прожитковий мінімум для непрацездатних осіб становить: - для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзац 1 ч. 1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1.04. та з 1.10. 2007р. застосовується прожитковий мінімум для осіб. які втратили працездатність, визначений абзацом 5 ч.1 цієї статті, збільшений на 1%").

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.

Крім того, згідно ч.2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", нарахування суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком без нарахування компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Суд. виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача піддягають задоволенню.

На підставі викладеною, керуючись ст.22 ОСОБА_2 України, ст.ст.3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.10,11,60,84,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Розівському районі Запорізької області про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - задовольнити.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 31.05.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком -неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Розівському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно сі.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини першої ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на період – з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя В.І. Аксьоненко