Справа № 750/2282/15-к Головуючий у І інстанції Кулініч Ю. П.

Провадження № 11-кп/795/58/2016

Категорія - ч. 2 ст. 190 КК України Доповідач Оседач М. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів – Мельниченка Ю.В., Лазоренка М.І.

при секретарі – Саповець Л.С.

З участю учасників судового провадження:

прокурора – Карпуся І.М.

захисників – адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3

обвинуваченої - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015270000000080, за апеляційними скаргами захисника – адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4, обвинуваченої ОСОБА_4, захисника – адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 та прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_5 на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2015 року щодо

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючої, розлученої, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, корп. В, кв.34, раніше не судимої,

яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190, ч.3 ст.368 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2015 року ОСОБА_4 визнана невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України та виправдана.

У вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.190, ч.2 ст.190 КК України ОСОБА_4 визнана винуватою та їй призначено покарання:

- за ч.1 ст.190 КК України у вигляді двох років обмеження волі;

- за ч.2 ст.190 КК України у вигляді трьох років позбавлення волі;

На підставі ст.55 КК України ОСОБА_4 призначено додаткове покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом строком на 3 роки.

Згідно ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом строком на 3 роки.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_4 ухвалено обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Відповідно до ст.72 КК України ухвалено додаткове покарання ОСОБА_4 у вигляді позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймати постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконувати такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом строком на 3 роки – виконувати самостійно.

Процесуальні витрати у сумі 491,92 грн. - віднесено на рахунок Державного бюджету.

Питання речових доказів вирішено у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Не погоджуючись з вироком суду були подані апеляційні скарги в яких:

- захисник – адвокат ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження щодо неї за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень. Погоджуючись з доводами суду про виправдання обвинуваченої по всіх епізодах, пов`язаних з ОСОБА_6 вважає, що місцевий суд на підставі доказів, якими обґрунтував обвинувальну частину рішення, не мав підстав для висновку про доведеність обвинувачення та кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України. Не погоджуючись з висновком суду про сплату ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11. кошів на рахунок благодійного фонду «Безпека Руху» зазначає, що даний висновок ґрунтується на доказах, протоколах тимчасового доступу до речей і документів, які визнані судом недопустимими. Тобто, на його думку, всі документи вилучені і отримані в ПАТ «Авант Банк», в тому числі по рахункам ЧФ ДП «Документ» і ЧФ ПАТ «Ощадбанку», де відкритий рахунок благодійного фонду «Безпека Руху», з якого начебто ОСОБА_12 знімав грошові кошти, також не можна оцінити і всі такі відомості, які крім неналежності, є ще і недостовірними.

Вважає безпідставним твердження суду про доведеність фактів введення обвинуваченою 4-х мешканців м. Мена та ОСОБА_11 в оману, заволодіння коштами та спробою приховати злочинні дії шляхом видачі сфальсифікованих квитанцій, оскільки все це, на його думку, є припущенням, висловленим у суді прокурором, що не знайшло свого підтвердження наданими стороною обвинувачення доказами та спростовується дослідженими у суді матеріалами та доказами. Зокрема, судом було вказано, що досудове розслідування було проведено упереджено, із застосуванням провокації, що становить під сумнів усі докази сторони обвинувачення. Також, жоден з працівників банків не підтвердив фактів виконання вказівок обвинуваченої по переказу грошей з рахунку ЧФ ДП «Документ» в ЧФ ПАТ «Авант Банк» на рахунок благодійного фонду. Зазначає, що слід врахувати не тільки посилання суду у вироку, що обвинувачення співучасникам не пред`явлено та ґрунтується лише на свідченнях ОСОБА_12, а також і показання самої ОСОБА_4

Посилаючись на показання потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначає, що з їх показань фактично випливає, що вони не вважають, що обвинувачена ввела їх в оману, жодних претензій до неї не мають, а ініціаторами написання заяв і їх авторами назвали працівників міліції, які їх фактично і обдурили, використавши їх необізнаність. Вважає, що під час прямого допиту потерпілого ОСОБА_7 йому задавалися прокурором та судом навідні питання, які вже мали відповідь і за допомогою таких питань встановлено, що начебто ОСОБА_4 надала їм рахунки для оплати. Між іншим наголошує, що інші троє потерпілих надали показання на користь ОСОБА_4П, а під час прямого, перехресного і одночасного допитів жоден з них не згадав, хто саме отримав аркуш паперу з рахунками, які потрібно сплатити в банку. Також, вони не пам`ятають, кому віддавали квитанції після оплати в іншому кабінеті, але точно не обвинуваченій та не бажають, щоб її за це притягували до кримінальної відповідальності.

Зазначаючи про неповноту судового розгляду, посилається на показання колишнього працівника ДП «Документ» ОСОБА_13, яка прямо стверджувала в суді, що саме вона консультувала ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 та надала їм власноручно виписані рахунки для оплати і повідомила, що за терміновість оформлення, паспорт буде коштувати дорожче і виписала кожному додаткову квитанцію для сплати на рахунок ДП «Документ» на суму 250 грн. Вважає, що підтвердження або спростування такого факту необхідно було в суді першої інстанції провести одночасний допит між зазначеним свідком та потерпілими для усунення суперечностей в їх показаннях.

Вважає безпідставними посилання суду у вироку, як на належні та допустимі докази на 2 довідки Державної фінінспекції в Чернігівській області від 20 березня 2015 року за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності УДМС в Чернігівській області і Чернігівської філії ДП «Документ» та протокол допиту слідчим суддею під час проведення досудового розслідування свідка ОСОБА_12 в порядку ст. 225 КПК України, оскільки допит останнього проведено з порушенням вимог вказаної норми закону в зв`язку тим, що сторону захисту не було повідомлено про час та місце його проведення, а в ході судового розгляду прокурор не зміг забезпечити явки вказаного свідка. В обґрунтування вказаних доводів також зазначає, що в письмовому клопотанні про призначення ревізії він вказував, що на всі три перевірки слідчим поставлені однакові та однобічні питання лише з обвинувальним нахилом, які не розкривають суть досліджуваного питання і сторона захисту була позбавлена поставити запитання, відповідь на які могли явно підтвердити не причетність ОСОБА_4 до розподілу коштів і відмова в задоволенні вказаного клопотання, на його думку, є явним порушенням права на захист і неповнотою судового розгляду і вказаними порушенням також вважає той факт, що під час дослідження доказів сторони захисту було відмовлено в долучені документів.

Крім того, вважає, що в суді достовірно встановлено, що гроші на оплату закордонного паспорту, в тому числі 1050 грн., що фігурують в підозрі ОСОБА_4 за епізодами від 10 та 31 липня 2014 року щодо ОСОБА_11 та 600 грн. по епізоду з ОСОБА_6 належать працівникам міліції.

Також просить врахувати, що згідно дослідженому в суді першої інстанції відеозапису до протоколу від 6 березня 2015 року вбачається, що сплачені у банку рахунки, ОСОБА_11 в кабінеті № 115 біля вхідних дверей передає працівнику ДП «Документ» ОСОБА_13, а не ОСОБА_4П, як це йдеться в обвинуваченні.

- обвинувачена ОСОБА_4 просить скасувати вирок суду і закрити кримінальне провадження щодо неї за відсутністю складу злочину в її діях. Підставами для скасування вироку вважає наступне та, зокрема: судом першої інстанції судовий розгляд було проведено не повно; висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження; під час судового розгляду та винесення вироку істотно порушені вимоги кримінального процесуального закону.

На обґрунтування доводів про неповноту судового розгляду зазначає, що залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких має істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема в порушення статей 91, 277 КПК України не було встановлено та зазначено під час судового розгляду і у вироку конкретний час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, не зазначено, які саме інкриміновані мені дії кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 190 КК України, а які за ч. 2 ст. 190 КК України. Встановлення вказаних обставин, на її думку, має суттєве значення для кваліфікації кримінального правопорушення, оскільки впливає на наявність, або відсутність такої кваліфікуючої ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, як «повторність».

Посилаючись на порушення її права на захист та перехресний допит зазначає, що єдиним доказом, на її думку, на який міг посилатися суд, є показання свідка ОСОБА_12, але його безпідставно не було викликано в судове засідання та не допитано під час судового розгляду, що згідно ст. 87 КПК України є прямою підставою визнання доказів недопустимими. І в зв`язку з допитом вказаного свідка на стадії досудового слідства залишилися не з`ясованими ряд питань.

Крім того, зазначає, що судом не встановлені вид та розмір шкоди, нібито завданої інкримінованими їй кримінальними правопорушеннями та не встановлено кому ця шкода завдана і взагалі, чи була кому-небудь завдана якась шкода.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги звертає увагу на те, що у вироку не зазначено: що вона ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 або ОСОБА_7 повідомила про необхідність сплати грошових коштів за оформлення паспортів саме на рахунок фонду «Безпека руху»; на підставі яких саме документів та з яким змістом були сплачені вказаними особами грошові кошти у відділенні банку «Авант Банк»; чому і на якій підставі сплачені ними грошові кошти надійшли на банківський рахунок фонду «Безпека Руху»; на якій підставі з яких спонукань та з якою метою, нібито на її прохання, начебто саме ці грошові кошти були зняті з банківського рахунку президентом благодійного фонду та переданій їй. Також відсутні відомості, які б свідчили, що свідком ОСОБА_12 були зняті з банківського рахунку благодійного фонду кошти саме вказаних осіб.

Крім того, зазначає, що в обвинуваченні, визнаним судом доведеним, взагалі не згадане ДП «Документ», проте в ході досудового слідства та судового розгляду допитувалися працівники і досліджувалися документи цього підприємства. Зокрема, свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що була працівником ДП «Документ» і за термінове оформлення документів громадяни сплачують добровільні внески, про що їх попереджають.

Посилаючись на вирок суду зазначає, що копії квитанцій ПАТ «Авант-Банк», виданий потерпілим свідчать про сплату ними по 250 грн. на рахунок ДП «Документ», а протокол від 6 березня 2015 року огляду копій квитанцій, виданих ОСОБА_11, свідчить про сплату ним 10 липня 2014 року 350 грн. та 31 липня 2014 року 700 грн. на рахунок ДП «Документ», , що суперечить також викладеному у вироку, що згідно довідки Держаної фінансової інспекції в Чернігівській області від 20 березня 2015 року за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності Чернігівської філії ДП «Документ», сплачені 4-ма потерпілими грошові кошти в сумі по 250 грн. та ОСОБА_11 в сумі 350 грн. , прийняті ПАТ «Авант Банк», на рахунок ДП «Документ» не зараховувалися, а надійшли як безповоротна фінансова допомога до Чернігівського обласного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху».

Також, вважає, що ні під час досудового слідства або судового розгляду справи не встановлено жодного доказу стосовно форми вини, мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, доказування яких є обов`язковим згідно вимог ст. 91 КПК України, а висновки суду про її винуватість, викладені у вироку, містять істотні суперечності, та вказує, що оцінка доказів та мотивування оскаржуваного вироку зведена до двох фраз.

Зазначаючи про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження посилається на аналогічні доводи наведені в апеляційній скарзі її захисника – адвоката ОСОБА_2 та крім того посилається на показання свідка ОСОБА_15, яка в судовому засіданні пояснила, що є працівником ДП «Документ» і платіжні реквізити на папірцях, за якими платив ОСОБА_11 написані нею. Також посилається на показання свідка ОСОБА_11, який не визнаний потерпілим та в судовому засіданні пояснив, що обвинувачена сказала йому взяти в іншому кабінеті список необхідних документів, що працівники міліції запропонували йому спровокувати її на отримання хабара і під тиском він погодився, однак вона грошей не взяла.

Посилаючись на показання потерпілих, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_15 зазначає, що показання вказаних осіб були наведені у вироку, але не враховані судом у своїх висновках, як докази, які вказують на її невинуватість. Крім того, вважає, що за наявності наведених суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, в оскаржуваному рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази про її винуватість і відкинув інші про її невинуватість, не дав оцінки з огляду на їх належність та допустимість показанням свідка ОСОБА_12; протоколу про результати зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі від 18 вересня 2014 року та аудіо запису до нього; протоколу дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів від 18 березня 2015 року, які нібито свідчать про її неодноразові розмови з працівником ПАТ «Авант Банк» на ім`я ОСОБА_17, щодо якої зазначає, що вказану особу не встановлено та не допитано.

Відповідно до висновку суду про доведеність спроби приховати нею злочинні дії шляхом видачі сфальсифікованих квитанцій вказує, що у вироку на наведено, які ж саме квитанції є сфальсифікованими, ким і коли вони сфальсифіковані та в чому полягає ця фальсифікація і матеріали кримінального провадження не містять таких відомостей.

Обґрунтовуючи свої доводи про допущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення зазначає, що суд, виправдовуючи її по обвинуваченню за ч. 3 ст. 368 КК України, не зазначив підстави для виправдання, передбачені ст.ст. 373, 374 КПК України. Також вважає, що вказаним нормам закону не відповідає сам вирок за формою та змістом. І суд, фактично не мотивував необхідність призначення додаткового покарання, яке не зазначено в санкціях відповідних частин ст. 190 КК України.

- захисник - адвокат ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої просить скасувати вирок суду стосовно ОСОБА_4, яка обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 190 та ч. 3 ст. 368 КК України та закрити кримінальне провадження за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги наводить доводи аналогічні викладеним в апеляційних скаргах захисника – адвоката ОСОБА_2 та обвинуваченої ОСОБА_4 Крім вказаних доводів зазначає, що відповідно до розписки без дати ОСОБА_11, після допиту у якості свідка, видав слідчому копії квитанцій про оплату коштів на банківські рахунки для отримання паспорту у кількості 3 шт., а згідно протоколу огляду предметів від 6 березня 2015 року слідчий провів огляд виданих свідком ОСОБА_11 7 копій квитанцій і не дивлячись на такі розбіжності у кількості квитанцій, суд, не з`ясувавши обставини та причини їх виникнення, невмотивовано послався на зазначений протокол огляду, як на доказ вини ОСОБА_4

Посилаючись на ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважає недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 1 квітня 2015 року за участю свідка ОСОБА_12, який фактично містить його показання, оскільки вказана слідча дія була проведена без участі сторони захисту. Також зазначає, що квитанції про сплату благодійних внесків на рахунок благодійної організації «Безпека Руху», видані вказаним свідком та протокол їх огляду від 12 березня 2015 року жодного відношення до інкримінованих ОСОБА_4 діянь не мають.

Вважає, що судом не було враховано, що грошові кошти сплачувалися громадянами на рахунки ДП «Документ» у ПАТ «Авант Банк» і будь-яких об`єктивних даних щодо здійснення ОСОБА_4 операцій з цими коштами у банку після їх сплати громадянами за наданими їм реквізитами відсутні, а доказів з цього питання, які вказують на причину, мету службових осіб банку та фонду, які причетні до цих операцій, стороною обвинувачення не надано, і судом не досліджено та не перевірено. Подальше розпорядження, використання безповоротної фінансової допомоги мали можливість і були зобов`язані здійснювати лише уповноважені особи благодійного фонду «Безпека Руху», у випадку помилкового чи на їх думку протиправного зарахування коштів на рахунок цього фонду, вони були зобов`язані вжити заходів щодо їх повернення платнику.

Посилаючись на норми КПК України вважає, що органами досудового розслідування та судом допущена однобічність та неповнота дослідження обставин кримінального правопорушення, котрі роблять судове рішення не правосудним, а обставини, які мають істотне значення для кримінального провадження належним чином не з`ясовані та упереджено та з обвинувальних ухилом трактуються судом.

- прокурор відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_5 в поданій апеляційній скарзі просить скасувати вирок суду та ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_4 винною у пред’явленому обвинуваченні і призначити останній покарання в межах санкцій інкримінованих статей з позбавлення на підставі ст.ст. 55, 54 КК України рангу держаного службовця та права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Оскаржуючи вирок суду в частині визнання ОСОБА_4 невинуватою та виправдання останньої по обвинуваченню у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України в частині заволодіння у листопаді 2014 року грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом обману, вважаючи, що її вина підтверджується доказами дослідженими у суді першої інстанції, зазначає, що висновки суду про неправдивість показань ОСОБА_6 щодо наміру здійснити поїздку до Туреччини є безпідставними. Так, остання дійсно мала тяжкий матеріальний стан, але згідно її показань вона бажала відправитися у подорож разом зі знайомим ОСОБА_19, який мав взяти витрати на себе, і такі показання, на його думку, є переконливими, логічними і нічим не спростовані. А факт того, що ОСОБА_19 не отримував закордонного паспорту в УДМС України в Чернігівській області не виключає можливості одержання ним такого документу в іншому органі міграційної служби.

Вважає, що зазначені у вироку недоліки проведення обшуку і освідування не є істотними порушеннями кримінального процесуального кодексу України і не можуть бути підставою визнання недопустимими протоколів про їх проведення і здобутих в ході їх проведення доказів, оскільки під час обшуку та освідування застосовувалися дві форми фіксування: складення протоколів та відео зйомка, які в сукупності дають повну і достовірну інформацію про хід слідчої дії.

Зазначає, що відсутність у постанові посилання на процесуальний статус ОСОБА_4 обумовлено специфічним правовим становищем особи, який триває з самого початку етапу виявлення факту одержання неї неправомірної вигоди до вручення їй письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, якщо рішення про затримання особи не приймається, оскільки формально-юридично особа не є підозрюваною, а застосування до неї статусу свідка чи потерпілого є неправильним і цей недолік не можна розцінювати як істотне порушення КПК України, оскільки на результат слідчої дії жодним чином не впливає. Також в ході проведення вказаних слідчих дій не було порушено право на захист, вони, у розумінні ч. 4 ст. 223 КПК України, були невідкладними.

Крім того, на оцінку судом про недопустимість доказів – протоколів тимчасового доступу до речей та документів, зазначає, що за сутністю проведених тимчасових доступів до речей і документів, вони безумовно були направлені на здобуття саме доказів, тому в частині виконання ухвал слідчого судді про дозвіл на їх проведення можливо керуватися положеннями КПК України, які дають право слідчому доручати виконання слідчих дій.

На викладену судом оцінку про зацікавленість понятих ОСОБА_20 та ОСОБА_21 зазначає, що судом не вказано в чому вона полягає, адже вказані особи в судовому засіданні взагалі не допитувалися.

Посилаючись на показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_22, ОСОБА_23 та ОСОБА_13, якими обґрунтовано висновок суду про упереджене досудове розслідування із застосуванням провокації зазначає, що вони мають суттєві протиріччя з іншими доказами у справі, і об`єктивно достовірно не підтверджені, а тому не можливо їх класти в обґрунтування висновку про провокацію та упереджене розслідування. Як не можуть слугувати вказаного висновку і показання потерпілих, що працівники міліції самі їх знайшли та умовили подати заяви про злочин, адже дії працівників міліції щодо відібрання заяв у потерпілих про вчинення щодо них кримінальних правопорушень, а отже ініціатива правоохоронних органів у притягненні до кримінальної відповідальності правопорушника узгоджується і відповідає закріпленому у ст. 25 КПК України принципу публічності, а згідно ст. 477 КПК України кримінальні провадження за цими злочинами не відносяться до приватного обвинувачення. І виконання правоохоронними органами своїх прямих завдань з виявлення і розкриття злочинів, та вжиття заходів для притягнення винних у їх вчиненні до передбаченої законом відповідальності ніяк не вказує на упередженість слідства.

Також, вважає безпідставним обґрунтування суду упередженості слідства тим, що не висунуто обвинувачення співучасникам за ст. 190 КК України, оскільки суд не вправі виходити за межі висунутого обвинувачення, а отже у суду відсутня компетенція на надання оцінок діям органів досудового розслідування та прокуратури щодо притягнення чи не притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, справа щодо яких судом не розглядається, та робити припущення з цього приводу.

Адвокат ОСОБА_3 в поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_5, вважаючи її такою, що не відповідає дійсним обставинам, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового провадження у порядку, встановленому КПК України, а наведені у скарзі обставини такими, що не можуть лягти в основу скасування вироку та ухвалення нового обвинувального вироку стосовно ОСОБА_4 просить її залишити без розгляду.

В поданих запереченнях на апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_2 просить її залишити без задоволення в зв`язку з її безпідставністю.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою прокурора обвинувачена ОСОБА_4 в поданих на неї запереченнях просить залишити її без задоволення у зв`язку з безпідставністю останньої.

В поданих доповнення до апеляційної скарги обвинувачена ОСОБА_4 ставить аналогічні вимоги викладеним в апеляційній скарзі та просить задовольнити апеляційні скарги її захисників. Зі змісту доповнень вбачається, що вона додатково звертає увагу на те, що суд першої інстанції дослідженим в судовому засіданні доказам, які зазначив у вироку, всупереч вимогам кримінального процесуального закону, не надав не тільки належної, але будь-якої оцінки. Та проігнорувавши вимоги ст. 368 КПК України не зазначив у вироку докази, на яких ґрунтуються його висновки про доведеність її винуватості окремо за кожним кримінальним правопорушенням, зазначеним в обвинуваченні.

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_4, працюючи згідно наказу начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 09 липня 2014 року № 99-К на посаді завідувача сектору централізованого оформлення документів № 1 відділу з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, маючи згідно підпунктів 2.2, 2.3 посадової інструкції, затвердженої начальником Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 17 серпня 2014 року, своїми завданнями і обов’язками здійснення організації та контролю роботи сектору централізованого оформлення документів № 1 Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області по оформленню та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон; здійснення прийому громадян з питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та заволодіння грошима громадян, які зверталися до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області за оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вчинила кримінальні правопорушення за наступних обставин.

10 липня 2014 року до ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_11 з питанням оформлення йому паспорту громадянина України для виїзду за кордон. ОСОБА_4, з метою заволодіння грошима ОСОБА_11 шляхом обману, у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, що знаходиться по вул. Шевченка, 51а у м. Чернігові, окрім реквізитів банківських рахунків для сплати державного мита за видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вартості адміністративної послуги, бланку і його персоніфікації, що передбачено Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року «Про державне мито»,Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «ОСОБА_21 питання надання підрозділами МВС та ДМС платних послуг», також надала ОСОБА_11 для сплати грошових коштів реквізити банківських рахунків Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», що не передбачено законодавством України як обов’язковий платіж при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон. При цьому ОСОБА_4 вказала ОСОБА_11, що для оформлення паспорту необхідно здійснити всі платежі у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд.53, після чого надати їй квитанції про сплату коштів на вказані нею рахунки, умисно замовчуючи про необов’язковість здійснення платежу на рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та призначення цього платежу як безповоротної фінансової допомоги. Введений таким чином в оману, не будучи обізнаним в злочинних намірах ОСОБА_4, сприймаючи всі платежі як такі, що передбачені законодавством України та обов’язкові до сплати для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_11 10 липня 2014 року у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53, здійснив всі зазначені ОСОБА_4 платежі, у тому числі платіж на суму 350 грн. на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», після чого надав ОСОБА_4 квитанції про їх оплату.

Сплачені 10 липня 2014 року ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 350 грн. зараховані в якості безповоротної фінансової допомоги на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» № 260033011122, відкритому у Філії-Чернігівське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

В подальшому на прохання ОСОБА_4 сплачені ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 350 грн. зняті з банківського рахунку Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» президентом зазначеного благодійного фонду ОСОБА_12, і в липні 2014 року під час особистої зустрічі, яка відбулась на подвір’ї будинку № 34 по вул. Щорса у м. Чернігові передані ОСОБА_4 готівкою.

Продовжуючи свою злочинну діяльність ОСОБА_4, 14 липня 2014 року під час звернення до неї ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7 з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, перебуваючи у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 51а, з метою заволодіння грошима вказаних громадян шляхом обману, достовірно знаючи про їх намір отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, окрім реквізитів банківських рахунків для сплати державного мита за видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вартості адміністративної послуги, бланку і його персоніфікації, також надала їм реквізити банківського рахунку для сплати грошових коштів на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», що не передбачено законодавством України при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

При цьому ОСОБА_4 вказала ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8, ОСОБА_7, що для оформлення паспорту необхідно здійснити всі платежі у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53, після чого надати їй квитанції про сплату коштів на вказані нею рахунки, умисно замовчуючи про необов’язковість здійснення платежу на рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та призначення цього платежу як безповоротної фінансової допомоги. Введені таким чином в оману, не будучи обізнаними в злочинних намірах ОСОБА_4, сприймаючи всі платежі як такі, що передбачені законодавством України та обов’язкові до сплати, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 14 липня 2014 року за вказівкою ОСОБА_4 у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53, здійснили всі зазначені ОСОБА_4 платежі, у тому числі платіж на суму 250 грн. кожен окремо на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», після чого надали ОСОБА_4 квитанції про їх оплату.

14 липня 2014 року сплачені ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 грошові кошти на загальну суму 1000 грн. зараховані в якості безповоротної фінансової допомоги на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» № 260033011122, відкритий у Філії-Чернігівське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

16 липня 2014 року, на прохання ОСОБА_4, сплачені ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 грошові кошти зняті з банківського рахунку Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» президентом зазначеного благодійного фонду ОСОБА_12 та в липні 2014 року передані ОСОБА_4 готівкою під час особистої зустрічі, яка відбулась на подвір’ї будинку № 34 по вул. Щорса, у м. Чернігові.

31 липня 2014 року до ОСОБА_4 звернувся ОСОБА_11 з питанням видачі йому вже оформленого паспорту громадянина України для виїзду за кордон. ОСОБА_4, перебуваючи в своєму службовому кабінеті № 115 у приміщенні УДМС України в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 51-а, видала ОСОБА_11 оформлений паспорт громадянина України для виїзду за кордон, після чого, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та заволодіння грошима ОСОБА_11 шляхом обману, повідомила останньому про необхідність сплати грошових коштів в сумі 700 грн. у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53, надавши при цьому аркуш паперу з написами, який при сплаті необхідно надати касиру банку, та в подальшому надати їй квитанції про оплату, умисно замовчуючи відомості про необов’язковість здійснення платежу на рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» у зв’язку оформленням паспорту громадянина України для виїзду за кордон та призначення цього платежу як безповоротної фінансової допомоги. Введений таким чином в оману, не будучи обізнаним в злочинних намірах ОСОБА_4, сприймаючи платежі як такі, що передбачені законодавством України та обов’язкові до сплати при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_11 31 липня 2014 року на вимогу ОСОБА_4 сплатив грошові кошти у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53, надавши касиру банку виданий йому ОСОБА_4 аркуш паперу з написами, двома платежами розміром по 350 грн. кожний, і того ж дня у службовому кабінеті ОСОБА_4 надав дві квитанції про їх оплату. Сплачені ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 700 грн. 31 липня 2014 року надійшли на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» № 260033011122, відкритому у Філії-Чернігівське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

01 серпня 2014 року на прохання ОСОБА_4 сплачені ОСОБА_11 грошові кошти зняті з банківського рахунку Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» президентом зазначеного благодійного фонду ОСОБА_12, після чого на початку серпня 2014 року, під час особистої зустрічі, яка відбулась на подвір’ї будинку № 34 по вул. Щорса, у м. Чернігові передані ОСОБА_4 готівкою.

Також, як вбачається з вироку місцевого суду, ОСОБА_4 пред’явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК України в тому, що, 07 листопада 2014 року вона, під час звернення до неї ОСОБА_6 з метою оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, перебуваючи у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 51а, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення та заволодіння грошима ОСОБА_6 шляхом обману, достовірно знаючи про її намір отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, що знаходиться по вул. Шевченка, 51а в м. Чернігів, окрім реквізитів банківських рахунків для сплати державного мита за видачу паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вартості адміністративної послуги, бланку і його персоніфікації, що передбачено Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року «Про державне мито», Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 «ОСОБА_21 питання надання підрозділами МВС та ДМС платних послуг», також надала ОСОБА_6 І.Р. реквізити банківського рахунку для сплати грошових коштів на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», що не передбачено законодавством України при оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

При цьому ОСОБА_4 вказала ОСОБА_6, що для оформлення паспорту необхідно здійснити всі платежі у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53, після чого надати їй квитанції про сплату коштів на вказані нею рахунки. Умисно замовчуючи відомості про необов’язковість здійснення платежу на рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон та призначення цього платежу як безповоротної фінансової допомоги ОСОБА_4 свідомо їх не повідомила ОСОБА_6 Введена таким чином в оману, не будучи обізнаною в злочинних намірах ОСОБА_4, сприймаючи всі платежі як такі, що передбачені законодавством України та обов’язкові до сплати для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, ОСОБА_6 07 листопада 2014 року за вказівкою ОСОБА_4 у відділенні банку «АВАНТ-БАНК», розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Шевченка, буд. 53 здійснила всі платежі на зазначені ОСОБА_4 рахунки, в тому числі один платіж на суму 350 грн. та один платіж на суму 250 гривень на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху», після чого надала ОСОБА_4 квитанції про їх оплату.

07 листопада 2014 року сплачені ОСОБА_6 грошові кошти на загальну суму 600 грн., зараховані в якості безповоротної фінансової допомоги на банківський рахунок Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» № 260033011122, відкритому у Філії-Чернігівське обласне управління публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

12 листопада 2014 року, на прохання ОСОБА_4, сплачені ОСОБА_6 грошові кошти зняті з банківського рахунку Чернігівського обласного благодійного фонду пенсіонерів органів внутрішніх справ «Безпека руху» президентом зазначеного благодійного фонду ОСОБА_12 та в подальшому, у листопаді 2014 року передані ОСОБА_4 готівкою під час особистої зустрічі, яка відбулась на подвір’ї будинку № 34 по вул. Щорса, в м. Чернігів.

Також, як вбачається з вироку місцевого суду, ОСОБА_4 пред’явлено обвинувачення за ч.3 ст.368 КК України в тому, що, працюючи згідно наказу начальника Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 09 липня 2014 року № 99-К на посаді завідувача сектору централізованого оформлення документів № 1 відділу з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, маючи згідно підпунктів 2.2, 2.3, 2.5, 2.7 посадової інструкції, затвердженої начальником Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області від 17 серпня 2014 року, своїми завданнями і обов’язками здійснення організації та контролю роботи сектору централізованого оформлення документів № 1 Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області по оформленню та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон; здійснення прийому громадян з питань оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон; несення відповідальності за достовірність введених даних про особу сектору ЦОД № 1, контролювання терміну надання дозволу на виготовлення паспортів громадян України для виїзду за кордон; готування анкети громадян України для оформлення закордонного паспорту для підпису завідуючого сектору ЦОД № 1 та затвердження рішення начальником УДМС України в Чернігівській області або його заступником, тобто здійснюючи організаційно-розпорядчі функції та будучи державним службовцем 5 категорії 10 рангу і згідно примітки 2 до ст. 368 КК України службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 100 доларів США за наступних обставин.

07 листопада 2014 року, до ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_6 з питанням оформлення та видачі їй паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

ОСОБА_4, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, використовуючи зазначені вище повноваження, надані їй як службовій особі, достовірно знаючи про намір ОСОБА_6 отримати паспорт громадянина України для виїзду за кордон, у приміщенні Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, що знаходиться по вул. Шевченка, 51а в м. Чернігів, повідомила ОСОБА_6, що остання може отримати паспорт вже 14 листопада 2014 року, але за його оформлення ОСОБА_6 повинна сплатити їй, після одержання паспорту, 100 доларів США, на що ОСОБА_6 погодилась.

У подальшому, ОСОБА_4 прийняла рішення про оформлення для ОСОБА_6 паспорту громадянина України для виїзду за кордон, оформивши його згідно п. 17 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого наказом МВС України від 21 грудня 2004 року № 1603, шляхом внесення свого підпису у відтиск штампу на лицьовому боці заяви-анкети № 5381 отримувача паспорту ОСОБА_6 Після чого, до зазначеного відтиску штампу внесено підпис начальником Управління ДМС в Чернігівській області.

14 листопада 2014 року ОСОБА_4, близько 12 години 40 хвилин, перебуваючи в службовому кабінеті № 115 сектору централізованого оформлення документів № 1 відділу з питань громадянства, реєстрації та роботи з громадянами з тимчасово окупованої території України Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, що знаходиться по вул. Шевченка, 51а в м. Чернігів, одержала від ОСОБА_6 неправомірну вигоду в розмірі 100 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 14 листопада 2014 року становило 556 грн. 00 коп. за оформлення ОСОБА_6 документів для видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон.

Заслухавши доповідача, пояснення захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які просили задовольнити їх апеляційні скарги та висловились на підтримання поданої їх підзахисною апеляційної скарги, обвинувачену ОСОБА_4, яка просила закрити кримінальне провадження щодо неї, думку прокурора щодо необхідності задоволення його апеляційної скарги та ухвалення нового вироку щодо ОСОБА_4, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг. Частина 2 статті 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов’язаний прийняти таке рішення.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і мотивованим. Законним є рішенням, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Перевіряючи матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до висновку, що прокурором під час досудового розслідування та судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 були допущені такі істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення та тягнуть за собою скасування вироку.

Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 КПК України.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посилання на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Аналіз змісту обвинувального акту у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України вказує на те, що при складанні обвинувального акту прокурором не було дотримано цих вимог закону, оскільки направлений прокурором обвинувальний акт не містить у собі належним чином сформульованого обвинувачення.

Згідно обвинувального акту та обставин наведених місцевим судом у вироку, 14 листопада 2014 року ОСОБА_4 одержала від ОСОБА_6Р, неправомірну вигоду в розмірі 100 доларів США, що за курсом Національного банку України станом на 14 листопада 2014 року становило 556 грн. 00 коп.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження (а.п. 33 т.5) міститься лист Управління Національного банку України в Чернігівській області від 20 листопада 2014 року згідно якого офіційний курс національної валюти України відносно долара США 14 листопада 2014 року складав 1556 грн. 00 коп., тобто обвинувальний акт містить обвинувачення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та є неконкретним і належним чином не сформульоване.

Дана обставина щодо можливого отримання неправомірної вигоди ОСОБА_4 в розмірі 100 доларів США, який не відповідав курсу Національного банку України не заперечувалася прокурором в судовому засіданні апеляційного суду, який пояснив це суто технічною помилкою.

З урахуванням того, що за правилами ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, апеляційний суд приходить до висновку про наявність обставини, що перешкоджали судовому розгляду обвинувального акту щодо ОСОБА_4 Оскільки згідно з чинним кримінальним процесуальним законом обвинувачений має право знати, у чому він обвинувачується, обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом, а неконкретність такого обвинувачення щодо ОСОБА_4 порушує її право на захист і є істотним порушенням вимог КПК України.

Крім того, фактичні обставини кримінального правопорушення, які підлягають викладенню прокурором в обвинувальному акті, в силу вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України повинні відповідати обставинам, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зазначеним у ст.91 КПК України.

На думку колегії суддів, під час підготовчого судового засідання, призначаючи судовий розгляд кримінального провадження, суд першої інстанції також належним чином не перевірив, чи відповідають обставини, викладені в обвинувальному акті, обставинам, які підлягають доказуванню в кримінальному провадженні, зокрема, передбачені п. 1 ч.1 ст. 91 КПК України.

Як вбачається з досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_12, останній вказував точні дати коли він передавав кошти ОСОБА_4 Натомість в обвинувальному акті наводяться приблизні дати (місяць без зазначення конкретної дати) вказаних подій.

Європейський суд з прав людини (далі - Суд) у справі «ОСОБА_12 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року зазначив, що у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», №9783/82, п.79). Крім того, Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» (ВП), №25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», №23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», №42780/98, п. 34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому (див. рішення від 1 березня 2001 року у справі «Даллос проти Угорщини», № 29082/95, п. 47). Крім того, право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. зазначені рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).

Вказані порушення, шляхом позбавлення гарантованих Конституцією України та КПК України прав учасників кримінального провадження та недотримання визначеної законом процедури судочинства, на думку колегії суддів, взагалі перешкоджали розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_4 по суті та унеможливлювали за результатами такого судового розгляду ухвалення законного та обґрунтованого судового рішення, а тому з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9, 412 КПК України, апеляційний суд визнає їх істотними та такими, що тягнуть за собою скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Під час нового розгляду справи, неухильно дотримуючись вимог КПК України, суду першої інстанції, у повній відповідності до положень закону та з урахуванням встановлених апеляційним судом обставин, необхідно виконати вимоги ст. 314 КПК України та прийняти за результатами попереднього розгляду законне і обґрунтоване рішення, мотивувавши його належним чином.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги захисника – адвоката ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4, обвинуваченої ОСОБА_4, захисника – адвоката ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_4 та прокурора відділу прокуратури Чернігівської області ОСОБА_5 – задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 30 жовтня 2015 року щодо ОСОБА_4 - скасувати.

Матеріали кримінального провадження, які зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015270000000080 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.ст.190 ч. 1, 190 ч. 2, 368 ч. 3 КК України повернути до суду першої інстанції та призначити новий судовий розгляд в іншому складі суддів зі стадії підготовчого судового засідання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

М.М. ОСОБА_24 ОСОБА_25 Лазоренко