Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22-ц/490/1526/12 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1
Категорія 40 Доповідач - Єлізаренко І.А.
16.01.2012
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2012 року
колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Єлізаренко І.А.
суддів - Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.,
при секретарі - Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу виконавчого комітету Нікопольської міської ради на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа виконавчий комітет Нікопольської міської ради про вселення, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Нікопольської міської ради, ОСОБА_4, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «КК «Коменерго-Нікополь» про визнання права власності, визнання незаконним та скасування рішення, визнання ордеру недійсним, за позовом виконавчого комітету Нікопольського міської ради до ОСОБА_3, третя особа КП «ЖЕК-6»про витребування квартири та виселення,-
в с т а н о в и л а:
У липні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про виселення та вселення.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 31 березня 2009 року виконкомом Нікопольської міської ради йому було видано ордер на АДРЕСА_1. Вселитися у вказану квартиру він не має можливості, оскільки в ній проживають ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які самоуправно не впускають його в квартиру, тому на підставі ст.71 ЖК України просить виселити ОСОБА_3 та ОСОБА_5 зі вказаної квартири та вселити його в квартиру.
У серпні 2009 року виконавчий комітет Нікопольської міської ради звернувся з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про витребування квартири та виселення.
В обґрунтування своїх позовних вимог виконавчий комітет Нікопольської міської ради посилався на те, що 25 березня 2009 року виконавчим комітетом Нікопольської міської ради прийнято рішення №179, згідно якого АДРЕСА_1 визнано службовим житлом та розподілено її працівнику Нікопольського районного відділу ГУ МНС України в Дніпропетровській області ОСОБА_2 та видано йому ордер на вказану квартиру. В подальшому за результатами перевірки було встановлено, що вказану квартиру самоправно зайняли ОСОБА_3, ОСОБА_5 Згідно листа КП «ЖЕК-6»в квартирі АДРЕСА_2 в період часу з 09 червня 1982 року по 24 листопада 2008 року проживав та був зареєстрований квартиронаймач ОСОБА_6, який помер 24 листопада 2008 року. Крім нього в квартирі фактично ніхто не проживав та не був зареєстрований, тому на підставі ст.ст. 15, 61, 116 ЖК України, ст.ст. 327, 387 ЦК України просили витребувати АДРЕСА_3 від ОСОБА_3, ОСОБА_5 та інших осіб, та виселити їх з вказаної квартири.
У вересні 2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_5 звернулися з позовною заявою до ОСОБА_2, виконкому Нікопольської міської ради про визнання незаконним рішення, визнання недійсним ордера на жиле приміщення, визнання права власності в порядку спадкування.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_5 посилалися на те, що АДРЕСА_3 20 листопада 2008 року була приватизована ОСОБА_6, який 12 січня 2009 року помер. Померлий ОСОБА_6 є чоловіком ОСОБА_5 та батьком ОСОБА_3 ОСОБА_5 постійно проживала в квартирі і була членом сім»ї померлого. Вважають, що рішення виконкому №179 від 25 березня 2009 року щодо визнання вказаної квартири службовою є незаконним та просять визнати вказане рішення незаконним, визнати недійсним ордер від 31 березня 2009 року, виданий на ім»я ОСОБА_2 на вищевказану квартиру, та визнати за ними право власності на спірну квартиру в порядку спадкування після смерті ОСОБА_6
Вказані позовні заяви ухвалою суду від 08 лютого 2010 року були об»єднані в одне провадження.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та виконавчого комітету Нікопольської міської ради відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено та визнано рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради №179 від 25 березня 2009 року в частині визнання службовим приміщенням Нікопольського районного відділу ГУ МНС України в Дніпропетровській області однокімнатної квартири АДРЕСА_4 житловою площею 17,0 кв.м. та надання її ОСОБА_2 на склад сім»ї 1 особа незаконним та скасовано, визнано ордер на житлове приміщення №3 від 31 березня 2009 року, виданий виконавчим комітетом Нікопольської міської ради на підставі рішення №179 від 25 березня 2009 року на ім»я ОСОБА_2 на право заняття квартири АДРЕСА_4 недійсним. Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_4 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6, померлого 20 листопада 2008 року.
Не погодившись з рішенням суду виконавчий комітет Нікопольської міської ради звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не повне з»ясування обставин, що мають значення для справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20 листопада 2008 року, виданого комітетом по управлінню комунальним майном Нікопольської міської ради, кв.№22 по буд.11 по вул.Чубаря в м.Нікополі Дніпропетровської області належить на праві приватної власності ОСОБА_6 Свідоцтво видано згідно з розпорядженням від 23 жовтня 2008 року №9861-6 (а.с.190).
20 листопада 2008 року ОСОБА_6 помер (а.с.47).
В судовому засіданні було встановлено, що з ОСОБА_6 з 1982 року по час його смерті постійно проживала його дружина ОСОБА_5, яка прийняла спадщину (а.с.25, 46). Заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_5 не подавала.
25 березня 2009 року виконавчий комітет Нікопольської міської ради своїм рішенням №179 «Про визнання службовим житлом квартир» визнав службовим житлом Нікопольського районного відділу Головного управління МНС України в Дніпропетровській області однокімнатну квартиру №22 на вул. Чубаря, 11 житловою площею 17,0 кв.м. та надав її працівнику ОСОБА_2, склад сім»ї 1 особа (а.с.79).
31 березня 2009 року виконавчим комітетом Нікопольської міської ради ОСОБА_2 було видано ордер на жиле приміщення квартиру АДРЕСА_5 (а.с.9).
30 квітня 2010 року ОСОБА_5 померла (а.с.117-118, 161).
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_5, в частині позовних вимог ОСОБА_5 до Нікопольської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «КК «Коменерго-Нікополь», в частині позовних вимог виконавчого комітету Нікопольської міської ради до ОСОБА_5 у зв»язку зі смертю ОСОБА_5, яка померла 30 квітня 2010 року (а.с.128-129).
З заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори звернувся син ОСОБА_3 (а.с.115-123, 162).
За таких обставин суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що ОСОБА_6 за життя, отримавши свідоцтво про право власності на нерухоме майно, набув право власності на цю квартиру шляхом приватизації. Його дружина ОСОБА_5 за життя постійно проживала з ним до його смерті та зави про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 не подавала, тому суд правильно визнав за сином ОСОБА_6- ОСОБА_3 право власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом на підставі ст.ст. 345, 1258, 1261, 1268, 1269 ЦК України.
Посилання виконавчого комітету Нікопольської міської ради в апеляційній скарзі на те, що держава остаточно і офіційно не визнала за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_4, що позбавляє спадкоємців можливості прийняти цю квартиру у спадщину, оскільки в державному реєстрі відсутні відомості про право власності на вказану квартиру є безпідставними, так як у відповідності до ст.345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності. Приватизація здійснюється у порядку, встановленому законом.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив виконавчому комітету Нікопольської міської ради в задоволенні позову та, у відповідності до ст.21 ЦК України, визнав рішення виконавчого комітету Нікопольської міської ради №179 від 25 березня 2009 року в частині визнання службовим приміщенням Нікопольського районного відділу ГУ МНС України в Дніпропетровській області однокімнатної квартири АДРЕСА_4 житловою площею 17,0 кв.м. та надання її ОСОБА_2 на склад сім»ї 1 особа незаконним та скасував, а також визнав ордер на житлове приміщення №3 від 31 березня 2009 року, виданий виконавчим комітетом Нікопольської міської ради на підставі рішення №179 від 25 березня 2009 року на ім»я ОСОБА_2 на право заняття квартири АДРЕСА_4 недійсним і відмовив в задоволенні позову ОСОБА_2 про його вселення в спірну квартиру.
З’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правильну правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Нікопольської міської ради – відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді