Справа №22ц-1290/09 Суддя першої інстанції Подзігун Г.В.
Категорія 44 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 травня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючої Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
за участю: відповідача ОСОБА_1. та його представника ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2009 р. за позовом Спеціалізованого комунального підприємства ,,Гуртожиток” (далі - СКП ,,Гуртожиток”) до ОСОБА_1про визнання таким, що втратив право користуватись жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2008 р. СКП ,,Гуртожиток” звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1. про визнання таким, що втратив право користуватись кімнатою АДРЕСА_1, мотивуючи це тим, що він з вересня 2007 р. без поважних причин не проживає в указаному гуртожитку.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2009 р. позов повністю задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представника, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції, в межах заявлених позовних вимог, повно та всебічно дослідив обставини справи, належно оцінив надані сторонами доказам і дійшов вірного висновку, що з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею в гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами статей 71, 72 ЖК України, щодо відсутності осіб, які мають право користуватись жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення слід застосовувати і в разі тимчасової відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалась жила площа (за відсутності підстав для виселення).
Відповідно ст. ст. 71, 72 ЖК України та роз'яснень, викладених у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України ,,Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12 квітня 1985 р. (з наступними змінами і доповненнями), у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
З матеріалів справи вбачається, що з 11 серпня 1992 р. по 20 квітня 2003 р. відповідач перебував у трудових відносинах із ДП ,,Суднобудівний завод ім. 61 комунара”, в зв'язку з чим йому в липні 1995 року у встановленому порядку була надана для проживання кімната №139 у гуртожитку за вказаною адресою, який належав заводу. В наступному цей гуртожиток був переданий у комунальну власність Миколаївської міської ради, рішенням якої від 31 серпня 2006 р. він перейшов до позивача на праві господарського відання.
В червні 2004 р. з дозволу власника позивач переселився в кімнату №143, жилою площею 12,6 кв. м., де був зареєстрований у встановленому порядку.
З вересня 2007 р. відповідач у спірній кімнаті не проживає без поважних причин і має заборгованість по оплаті комунальних послуг. Його речі в цій кімнаті відсутні. У судовому засіданні апеляційного суду він пояснив, що проживає в квартирі ОСОБА_3. (АДРЕСА_2, з якою перебуває в зареєстрованому шлюбі з 21 грудня 2007 р.
Крім того, без відома і дозволу позивача, відповідач із того ж часу дозволив проживати в указаній кімнаті ОСОБА_4. з двома неповнолітніми дітьми, яка виселилась із цього житла взимку 2009 р. вже під час розгляду даної справи в суді.
Вказані обставини підтверджені в судових засіданнях місцевого суду актами про не проживання відповідача (а.с. 5, 48, 49, 50, 51) та показами свідків ОСОБА_5.,ОСОБА_6.,ОСОБА_7. та ОСОБА_8
Правильно встановивши такі обставини та порушення відповідачем правил проживання та користування житлом у гуртожитку, встановлених Положенням про гуртожиток, що знаходиться в комунальній власності територіальної громади м. Миколаєва, затверджених рішенням Миколаївської міської ради від 04 жовтня 2006 р. (з наступними змінами), місцевий суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1. без поважних причин не проживає в указаному гуртожитку з вересня 2007 р., тобто більше 6 місяців, а тому втратив право користуватись спірним житлом. В зв'язку з чим, суд обґрунтовано задовольнив позов.
Посилання відповідача на те, що він постійно відвідує гуртожиток, правильно залишено місцевим судом без уваги, оскільки спірне житло надавалось йому для проживання, чим він не користується тривалий час.
Доводи апелянта про те, що в спірній кімнаті залишились його речі, спростовані указаними актами, а його посилання на неправдивість показань свідків надумані та безпідставні.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити , а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2009 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: