УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" січня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Фединяка В.Д.,
суддів: Пнівчук О.В., Девляшевського В.А.,
секретаря Пилипчук Н.Б.,
з участю: позивачки ОСОБА_1. та її адвоката
ОСОБА_2.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Тисменицького районного суду від 29 грудня 2003 року, -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2003 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 та ОСОБА_7 про визнання недійсними: доручення від ІНФОРМАЦІЯ_1, з зареєстрованого в реєстрі НОМЕР_1 приватного нотаріуса ОСОБА_8, згідно якого ОСОБА_6. уповноважує ОСОБА_5 розпоряджатись належним йому незавершеним будівництвом будинком АДРЕСА_1, договору дарування цього будинку від ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно якого ОСОБА_5. подарувала цей будинок ОСОБА_4 та договору купівлі-продажу будинку незавершеного будівництвом по вул. АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 і посвідченого ІНФОРМАЦІЯ_3 приватним нотаріусом Тисменицького нотаріального округу ОСОБА_8. в реєстрі НОМЕР_2, посилаючись на те, що зазначений будинок належить їй та ОСОБА_6. на праві спільної сумісної власності і письмової згоди на відчуження цього будинку позивачка не давала.
Рішенням Тисменицького районного суду від 29 грудня 2003 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення та відмовити ОСОБА_1. у задоволенні позову до ОСОБА_4, вказуючи на те, що висновок суду суперечить фактичним обставинам справи. Зокрема, на думку апелянта, судом не враховано того, що укладаючи ІНФОРМАЦІЯ_4 договір доручення ОСОБА_6. був ознайомлений з змістом цього доручення і свідомо уповноважував ОСОБА_5 розпоряджатись належним йому незавершеним будівництвом будинком
Справа № 22-ц-73/2007р.
Категорія 9
2
АДРЕСА_1. До моменту укладання договору дарування цього будинку, тобто ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6. не скасовував зазначене доручення, тому подальше відчуження вищевказаного будинку було законним.
У судове засідання представник апелянта ОСОБА_3 та апелянт ОСОБА_4. не з'явились, повістки про явку в суд за вказаними ними адресою не вручені у зв'язку із зміною адреси їх проживання. Про нове місце проживання зазначені особи суд не повідомили.
Позивачка ОСОБА_1. апеляційну скаргу не визнала, вважає цю скаргу безпідставною.
Заслухавши пояснення позивачки, дослідивши письмові докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 належить позивачці та ОСОБА_6. на праві спільної сумісної власності. При посвідченні доручення від ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно якого ОСОБА_6. уповноважує ОСОБА_5 розпоряджатись цим будинком, приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу не дотримано п.п. 10, 35 вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами в Україні, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.04. 1994 року та ст. 23 КпаПС України, так як не встановлювалась уповноважена особа щодо розпорядження зазначеним майном і не було письмової згоди співвласника цього майна на розпорядження ним. Оспорювані договір дарування та договір купівлі-продажу спірного будинку є незаконними, оскільки вказане майно було відчужене поза волею його власників.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно ст. 23 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції від 20 червня 1969 року, який діяв на час відчуження спірного майна) встановлено, що майном, нажитим за час шлюбу, подружжя розпоряджається за спільною згодою.
При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Для укладення угод по відчуженню спільного майна подружжя, що потребують обов'язкового нотаріального засвідчення, згода другого з подружжя повинна бути висловлена у письмовій формі.
Відповідно ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.
Статтею 48 цього Кодексу встановлено, що недійсною є та угода, яка не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові інтереси неповнолітніх дітей.
За змістом п.п. 10, 35 вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами в Україні, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.04. 1994 року передбачено, що при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси встановлюють особу громадянина, його представника або представника підприємства, установи, організації, що звернулися за вчиненням нотаріальних дій.
Угоди про відчуження або заставу майна подружжя, що належить їм на праві спільної сумісної власності, які потребують обов'язкового нотаріального посвідчення, можуть бути посвідчені нотаріусом при наявності письмової згоди другого із подружжя.
З матеріалів справи вбачається, що незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 позивачці та ОСОБА_6. належав на праві спільної сумісної власності. Зазначених обставин сторони не заперечують.
Так зібраними доказами: поясненнями ОСОБА_5. про те що від ОСОБА_6. доручення про розпорядження незавершеним будівництвом будинку
3
АДРЕСА_1 вона не отримувала і ІНФОРМАЦІЯ_2 від імені ОСОБА_6. на користь ОСОБА_4. не дарувала цей будинок, копіями договору доручення від ІНФОРМАЦІЯ_4 і договору дарування від ІНФОРМАЦІЯ_2 того ж року підтверджується, що зазначене майно вибуло з власності позивачки поза її волею так як нею не надавалось письмової згоди на відчуження спірного будинку, а зазначені договори є сфальсифікованими (а.с. 95,96).
У зв"язку з встановленим, правильним є також рішення суду, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу зазначеного незавершеного будівництвом будинку від ІНФОРМАЦІЯ_3, згідно якого ОСОБА_4. продав, а ОСОБА_7 купила цей будинок, оскільки спірний будинок в даному випадку у власність продавця перейшов за недійсним договором дарування.
За змістом ст. 145 ЦК України (в редакції 1963 року) встановлено, якщо майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не повинен був знати (добросовісний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача лише, коли майно загублене власником, або викрадене у нього, або вибуло з його володіння іншим шляхом поза їх волею.
За таких обставин, відповідно ст. 23 Кодексу про шлюб та сім'ю України (в редакції від 20 червня 1969 року), ст.ст. 48, 145,227 ЦК України (в редакції 1963 року), п.п. 10, 35 вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами в Україні, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 18.04. 1994 року, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку задовольнивши позов ОСОБА_1., оскільки незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1 було відчужено поза волею позивачки як власника цього майна, що підтверджується письмовими доказами у справі, яким суд дав належну оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскарженому рішенні, тому не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, колегія судців вважає оскаржуване рішення суду по суті правильним і таким, що постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування рішення суду у справі, за доводами апеляційної скарги, не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 29 грудня 2003 року в даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України .
Судді:
В.Д. Фединяк О.В. Пнівчук В.А. Девляшевський
ВІРНО: