ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Шишка А.І.
суддів Бойчука І.В., Матківського Р.Й.
секретаря Шпилик В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДВС в Косівському районі на постанову Косівського районного суду від 16 листопада 2006 р.,-
встановила:
Постановою Косівського районного суду від 16 листопада 2006 року скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження від 18 липня 2006 року та зобов"язано ДВС у Косівському районі виконати рішення суду від ІНФОРМАЦІЯ_3 про ліквідацію відвідного каналу, прокладеного біля господарських будівель ОСОБА_2 вниз по схилу межі земельнизх ділянок. Стягнуто з ДВС у Косівському районі на користь ОСОБА_1. 300 грн. моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. посилається на те, що з приводу виконання судового рішення він 16 разів звертався до ДВС у Косівському районі та три рази у ДВС Івано-Франківської області. Державний виконавець ОСОБА_3 не допускав його бути присутнім у час виконання. Два рази закривалось виконавче провадження з яких один раз відкрито за вказівкою Департаменту ДВС області, а другий раз за постановою суду. Це свідчить про умисне не виконання рішення суду, тому суд обгрунтовано задовольнив ці вимоги.
Відповідач заподіяв йому значну моральну шкоду, однак якби суд постановив на держвиконавця окрему ухвалу, то він не наполягав би на її стягненні. Апелянт просить змінити постанову суду в частині стягнення моральної шкоди і постановити окрему ухвалу на бездіяльність виконавчої служби при виконанні рішення суду.
В апеляційній скарзі ДВС у Косівському районі посилається на те, що
ІНФОРМАЦІЯ_1 при виїзді на місце не можна було встановити де знаходиться
водовідвідний канал, оскільки земля покрита снігом, тому виконання відкладено до весни.
02.04.2006 року зобов"язано боржника ОСОБА_2. ліквідувати водовідвідний канал та
гноєсховище. ІНФОРМАЦІЯ_2 актами підтверджено, що водовідвідний
канал та гноєсховище у боржника відсутні. Отже, державний виконавець, при виконанні
даного рішення суду, вимог закону не порушив. Апелянт просить постанову скасувати, а в
позові відмовити.
Вислухавши доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження",
Справа № 22-а-41/07р.
Категорія 19
2
державний виконавець зобов"язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру-у двомісячний строк.
Як встановив суд, цих вимог закону відповідачем дотримано не було.
Рішення суду, через не виконання якого виник спір, судом першої інстанції постановлено ІНФОРМАЦІЯ_3, а звернуто воно до виконання ІНФОРМАЦІЯ_4 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчогго провадження, а 12.09.2005 року складено акт про те, що рішення не може бути виконано через відсутність гноєсховища та водовідвідного каналу від нього, які згідно рішення суду слід було ліквідувати. В цей же день винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Однак дана постанова сторонам не направлялася.
Оскільки з подвір"я боржника продовжували текти стічні води, то після неодноразових скарг стягувача ДВС у Косівському районі повторно відкривала виконавче провадження, однак фактично рішення суду не виконано до цього часу.
Колегія суддів вважає, що суд прийшов до обгрунтованого висновку визнавши бездіяльність ДВС у Косівському районі по виконанню рішення цього ж суду від 25.03.2004 року неправомірною та зобов"язав відповідача виконати його відповідно до вимог закону.
Постанова суду в цій частині відповідає нормам матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги ДВС у Косівському районі її обгрунтованості не спростовують.
Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то в цій частині слід задовольнити апеляційну скаргу відповідача.
Позивач в апеляційній скарзі не наполягає на відшкодуванні моральної шкоди, а просить постановити окрему ухвалу на бездіяльність державного виконавця.
Колегія суддів вважає, що підстав для постановления такої ухвали відсутні, оскільки бездіяльність ДВС визнана постановою суду.
Крім цього, позивач у суді не довів, як це вимагає закон, що йому заподіяна моральна шкода, тому постанову суду слід змінити, відмовивши позивачу у стягненні моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 198,201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ДВС у Косівському районі задовольнити частково.
Постанову Косівського районного суду від 16.11.2006 року змінити.
Відмовити ОСОБА_1 у позові до ДВС у Косівському районі про стягнення моральної шкоди.
В решті постанову суду залишити без зміни.
Постанова набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.
Судді: ж^> .-^,3$§v A.I. Шишко
ВІРНО: