УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді: Іванів О.Й.,
суддів: Ладики Я.І., Гандзюка В.П.,
за участю: прокурора Левенець Я.І.,
засудженого ОСОБА_1,
розглянувши 24 січня 2007 року у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 13 жовтня 2006 року, -
встановила:
Вказаним вироком ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканець АДРЕСА_1, з неповною середньою освітою, не одружений, не працює, раніше судимий 18.12.2003р. Коломийським міським судом за ст. ст. 186 ч.2, 185 ч.4 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, на підставі ст. 70 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 22.09.2005 року на невідбутий термін 6 місяців 10 днів, громадянин України, засуджений:
· за ст. 296 ч.2 КК України на два роки позбавлення волі;
· за ст. 186 ч.2 КК України - на чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено покарання - чотири роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України частково приєднано покарання за попереднім вироком та остаточно визначено до відбуття - чотири роки один місяць позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому з підписки про невиїзд змінено на тримання під вартою та взято під варту із зали суду.
За вироком суду ОСОБА_1. визнаний винним у тому, що в ніч з 28 на 29 грудня 2005 року, будучи в стані алкогольного сп'яніння, разом з ОСОБА_2. на вул. Павлюка у м. Коломиї зустріли потерпілого ОСОБА_3., з яким виникла сварка. Потерпілий, намагаючись уникнути бійки, забіг до себе додому в будинок АДРЕСА_2. ОСОБА_1. та ОСОБА_2. зайшли на подвір'я вказаного будинку, стукали у двері та вікна, на що з будинку вийшли інші потерпілі. Засуджені, затіявши з ними сварку, стали наносити їм удари в різні частини тіла, внаслідок чого потерпілим ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. були спричинені легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4. завдано фізичного болю.
Справа №11-36/2007р. Головуючий у 1 інстанції Максимюк Р.Ю.
Категорія ст.ст. 296 ч.2,186 ч.2 КК України Доповідач: Іванів О.Й.
2
Засуджений ОСОБА_1., крім того, 8 травня 2005 року приблизно о 22 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння, зайшов вслід за потерпілою ОСОБА_6 в під'їзд будинку АДРЕСА_3, де відкрито викрав у останньої жіночу сумочку, в якій знаходився мобільний телефон „Nokia" зі стартовим пакетом, косметика, гроші в сумі 170 грн., чим спричинив потерпілій шкоду на загальну суму 1000 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1. зазначає, що засуджений неправомірно, оскільки не всі обставини, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Також вважає, що суд не врахував його розкаяння у вчиненому, наявності у нього на утриманні неповнолітньої дитини, що завдані ним збитки потерпілим відшкодовані та призначив надто суворе покарання. Просить пом'якшити покарання.
Цим же вироком засуджений за ст. 296 ч.2 КК України і ОСОБА_2., який апеляції не подавав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію і просить пом'якшити призначене судом покарання, прокурора, яка просить вирок суду щодо ОСОБА_1 залишити без змін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Оскільки всі учасники судового розгляду, в тому числі і ОСОБА_1. не оспорювали фактичних обставин справи, про що свідчить заява засудженого (а.с. 201), і суд визнав недоцільним дослідження таких доказів, засуджений ОСОБА_1., відповідно до вимог ч.З ст. 299 КПК України, позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Покликання ОСОБА_1 в апеляції на суворість призначеного йому покарання та необхідність пом'якшити таке не може бути задоволене з наступних підстав.
Суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_1 покарання, врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Зокрема, враховано, що ОСОБА_1. розкаявся у вчиненому, що завдані потерпілим збитки відшкодовані.
Також враховано й те, що засуджений, маючи не зняту і непогашену судимість за умисний злочин, знову вчинив умисний злочин, що злочини ним вчинено у стані алкогольного сп'яніння.
Покликання засудженого ОСОБА_1 про наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини не знайшло свого підтвердження документально.
З огляду на наведені обставини ОСОБА_1 призначено мінімальне покарання, передбачене законом за вчинені злочини, тому підстав для пом'якшення засудженому покарання колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Вирок Коломийського міськрайонного суду від 13 жовтня 2006 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а його апеляцію - без задоволення.