Справа № 426/4370/15-ц

РІШЕННЯ

іменем України

18 лютого 2016 року , м.Сватове

Сватівський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Гашинської О.А., при секретарі Концур А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сватове, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі та водного об’єкту недійсним, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання договору недійсним,

встановив :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання недійсним договору оренди землі та водного об’єкту , зазначивши в позові наступне.

30 грудня 2009 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_4, діючого на підставі ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» та Регламенту ОСОБА_2 райдержадміністрації з однієї сторони та ОСОБА_5 з другої сторони, укладений договір оренди землі та водного об’єкту.

Правовою підставою для укладення цього договору явилось розпорядження голови райдержадміністрації № 954 від 29.12.2009 року, видане по результатам проведеного земельного аукціону, про передачу в довгострокове користування ОСОБА_5 ділянки земель водного фонду загальною площею 54,4 га з водним об’єктом, який на ній знаходиться, в тому числі під водою – 54,4 га, розташованого в с. Містки Сватівського району Луганської області, що відноситься до земель державної власності.

Раніше ця земельна ділянка земель водного фонду площею 54,4 га, з розташованим на ній водоймищем площею 54,4 га у відповідності з договором оренди від 28 грудня 2004 року, укладеного на підставі розпорядження райдержадміністрації № 168 від 08.04.2004 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією, з однієї сторони та ним з іншої сторони, була передана йому в оренду строком на 50 років. У зв’язку з укладенням цього договору та передачі на цій підставі йому в оренду вказаної земельної ділянки з водним об’єктом у нього по відношенню до нього виникли цивільні права.

В червні 2009 року ОСОБА_2 районна державна адміністрація по надуманим підставам звернулась з позовом до нього про дострокове розірвання цього договору та зобов’язання його передати цю земельну ділянку під водним об’єктом по акту прийому – передачі в землі державної власності. Суд цей позов розглянув та своїм рішенням його задовольнив, що явилося підставою для видання розпорядження райдержадміністрації № 847/1 від 15 грудня 2009 року «Про дострокове припинення права користування земельною ділянкою під існуючим водним об’єктом, який знаходиться на території Містківської сільської ради» та внесення відомостей про розірвання цього договору до Книги записів державної реєстрації договорів оренди землі на території Містківської сільської ради, який був зареєстрований під № 040441700137 від 30.12.2004 року. Це рішення ним було оскаржено в апеляційному порядку та скасовано, а після касаційного оскарження рішення апеляційного суду надійшло на новий судовий розгляд до Сватівського районного суду. Рішенням Сватівського районного суду від 06 червня 2013 року в позові райдержадміністрації було відмовлено, а відмова мотивована тим, що між райдержадміністрацією та ним відсутні були договірні відносини.

Він не погодився з таким мотивуванням прийнятого судового рішення та оскаржив його в апеляційному порядку. Рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 21 листопада 2013 року рішення суду першої інстанції від 06 червня 2013 року скасовано та постановлено нове рішення, яким в задоволенні позову райдержадміністрації до нього про розірвання договору оренди земельної ділянки та передачі його в землі державної власності відмовлено за його необґрунтованістю.

Земельна ділянка з розташованим на ньому водним об’єктом, яким він користується з моменту укладення договору оренди від 28 грудня 2004 року та до теперішнього часу, ним по акту прийому – передачі, як це вимагалося в позові райдержадміністрації, не передавалася.

Розпорядженнями голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 16.08.2013 року № 398 «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 29 грудня 2009 року за № 954», яке стало правовою підставою для укладення договору оренди земельної ділянки та водного об’єкта від 30.12.2009 року з ОСОБА_5 та № 399 «Про скасування розпорядження голови райдержадміністрації від 15 грудня 2009 року № 847/1» ,яке стало підставою для дострокового припинення права користування ним земельною ділянкою під існуючим водним об’єктом на території Містківської сільської ради та зняття з реєстрації укладеного ним з райдержадміністрацією 28 грудня 2004 року договору оренди цієї земельної ділянки, на виконання рішень судів різних інстанцій та юрисдикції були скасовані як незаконні, що згідно ст.. 61 ЦПК України являється підставою звільнення від доказування. Таким чином була встановлена незаконність розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації № 954 від 29.12.2009 року, яке згідно ч.1 ст.116, ч. 1 ст. 124 ЗК України являється обов’язковою умовою для передачі в оренду земель державної власності, що тягне за собою незаконність договору між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією та ОСОБА_5 30 грудня 2009 року про оренду земельної ділянки земель водного фонду з розташованим на ньому водним об’єктом, як укладеного з порушенням вимог закону.

Скасування цих розпоряджень явилося підставою для подання ОСОБА_2 районною державною адміністрацією 17.09.2013 року позову до ОСОБА_5 про припинення договору оренди водного об’єкту на майбутнє. За цим позовом, він як заінтересована особа, був залучений до участі в справі в якості третьої особи на стороні позивача. Ухвалою Сватівського районного суду від 11.06.2015 року позов ОСОБА_2 районної державної адміністрації до ОСОБА_5 про припинення договору оренди водного об’єкту на майбутнє залишений без розгляду в зв’язку з поданою позивачем заявою. Ухвалою судової колегії по цивільним справам апеляційного суду Луганської області від 23 липня 2015 року апеляційна скарга на процесуальне рішення суду першої інстанції про залишення позову без розгляду відхилена і це рішення залишено без змін.

Угодою – договором оренди землі та водного об’єкту від 30 грудня 2009 року, укладеним між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією на підставі розпорядження № 954 від 29.12.2009 року та ОСОБА_5 порушуються його цивільні права та інтереси.

Просить суд визнати недійсною угоду – договір оренди землі та водного об’єкту від 30.12.2009 року, укладену на підставі розпорядження районної державної адміністрації № 954 від 29.12.2009 року між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією в особі голови райдержадміністрації ОСОБА_4, діючого на підставі ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» та Регламенту ОСОБА_2 райдержадміністрації з одного боку та ОСОБА_5 з другого боку, як укладену з порушенням вимог закону.

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання договору недійсним , згідно якої зазначив слідуюче.

28.12.2004 р. між ОСОБА_2 РДА та громадянином ОСОБА_1 було складено та підписано договір б/н оренди водоймища , згідно п.1 якого орендодавець ОСОБА_2 РДА Луганської області передала , а орендар ОСОБА_1 прийняв в строкове платне користування земельну ділянку під водоймищем несільськогосподарського призначення , яка знаходиться на території Містківської сільської ради. Вказаний правочин –договір оренди водоймища від 28.12.2004 р. складений та підписаний без додержання загальних вимог , які є необхідними для чинності правочину. Цей договір є оспорюваним та підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства , яке діяло на момент вчинення правочину , про що зазначено в п.2 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права , якими регулюються відповідні відносини , та на підставі цих норм вирішувати справи (п.1 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. №9). До застосування до спірних правовідносин підлягають норми матеріального права чинні ( у редакції ) на момент складення та підписання договору оренди від 28.12.2004 р.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про місцеві державні адміністрації » в редакції від 06.04.2004 р. передбачалося , що виконавчу владу в областях , районах , районах Автономної Республіки Крим , у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні , районні , Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Статус місцевих державних адміністрацій визначався ст..4 цього Закону , за яким місцеві державні адміністрації є юридичними особами з усіма відповідними атрибутами , як то : печатка із зображенням Державного Герба України , рахунки в установах банків України тощо. До правовідносин з приводу укладення спірного договору від 28.12.2004 р. підлягають до застосування норми актів цивільного законодавства , якими унормовані правила вчинення правочинів юридичними особами з урахуванням особливостей приналежності відповідача до місцевого органу виконавчої влади та з урахуванням приписів ЗУ «Про місцеві державні адміністрації » в редакції від 06.04.2004 р.. Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України , юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи , які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно п.2) ч.1 ст.39 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації » в редакції від 06.04.2004 р., саме голови місцевих державних адміністрацій представляють відповідні місцеві державні адміністрації у відносинах з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування , політичними партіями , громадськими і релігійними організаціями , підприємствами , установами та організаціями , громадянами та іншими особами як в Україні , так і за її межами. Оскаржуваний договір від 28.12.2004 р. від імені ОСОБА_2 РДА підписано заступником голови ОСОБА_2 райдержадміністрації ОСОБА_6.

Згідно ст..40 Закону України «Про місцеві державні адміністрації » в редакції від 06.04.2004 р. , перші заступники та заступники голови , інші посадові особи місцевих державних адміністрацій мали здійснювати функції і повноваження відповідно до розподілу обов’язків , визначених головами місцевих державних адміністрацій.

З преамбули тексту договору від 28.12.2004 р. вбачається , що заступник голови ОСОБА_2 РДА ОСОБА_6 діяв на підставі « регламенту роботи райдержадміністрації». При цьому чи то це документ , чи то стала практика, встановити можливим не уявляється , адже ніякого документу із назвою «регламент» на підтвердження повноважень підписанта договору до самої угоди не додано. Іншого документу про розподіл обов’язків між заступником голови місцевої державної адміністрації , як того вимагає ст..40 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації » в редакції від 06.04.2004 р. , до спірного договору від 28.12.2004 р. не долучено. Викладене достеменно свідчить , що заступник голови ОСОБА_2 райдержадміністрації ОСОБА_6 будь-яких повноважень на підписання договору оренди водоймища від 28.12.2004 р. не мав.

Відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України , правочин , вчинений представником з перевищенням повноважень , створює , змінює , припиняє цивільні права та обов’язки особи , яку він представляє , лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Жодні письмові рішення , повідомлення чи то вчинені юридично значимі дії , які б виступали на доказ схвалення відповідачем правочину від 28.12.2004 р., укладеного з перевищенням повноважень , відсутні. Навпаки , в 2009 р. ОСОБА_2 РДА звернулася до суду з позовом до іншої сторони договору -ОСОБА_1 про розірвання договору оренди водоймища від 28.12.2004 р., а 30.12.2009 р. ОСОБА_2 РДА уклала з позивачем ОСОБА_5 договір оренди землі та водного об’єкту, надавши останньому майнове право оренди на водоймище , що було предметом договору від 28.12.2004 р. Відтоді вказане суб’єктивне майнове право оренди на водоймище належить позивачу ОСОБА_5 . Позивач за цим позовом не є стороною оспорюваного договору. Охоронюваний законом інтерес позивача ОСОБА_5 полягає в прагненні до користування ним матеріальними благами що витікають внаслідок володіння ним суб’єктивним майновим правом оренди розташованого на території Містівської сільської ради водного об’єкту на підставі укладеного з відповідачем договору оренди землі та водного об’єкту від 30.12.2009 р., з метою задоволення індивідуальних потреб ОСОБА_5 , що не суперечить Конституції і законам України , суспільним інтересам , справедливості , добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам. Використовуючи спірний незаконний договір від 28.12.2004 р., як підставу своїх вимог сторона договору –ОСОБА_1 прагне позбавити ОСОБА_5 права користування водним об’єктом , яке ґрунтується на договорі від 30.12.2009 р. , в т.ч. шляхом подання позову про визнання цього договору від 30.12.2009 р. недійсним . Отже за цих обставин , договір оренди водоймища від 28.12.2004 р. є таким , що порушує законні інтереси позивача ОСОБА_5 у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «права» , якого його прагне позбавити сторона договору від 28.12.2004 р., що надає позивачу статусу зацікавленої особи для звернення відповідно до ст..215 ЦК України із позовом про визнання цього договору від 28.12.2004 р. недійсним. Просить суд визнати недійсним договір оренди водоймища б/н від 28.12.2004 р., укладений між ОСОБА_2 районною державною адміністрацією Луганської області та ОСОБА_1 ( а.с. 2-5 т2).

Ухвалою Сватівського районного суду від 14.12.2015 р. клопотання позивача ОСОБА_5 про обєднання задоволено, об’єднано в одне провадження цивільні справи № 426/4370/15-ц та № 426/5904/15 –ц , присвоєно об’єднаній справі єдиний унікальний номер №426/4370/15-ц та передано справу судді Гашинській О.А. для спільного розгляду ( а.с.36 т.2).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просить суд задовольнити поданий ним позов до ОСОБА_2 райдержадміністрації про визнання недійсним договору оренди землі та водного об’єкту від 30.12.2009 року,укладеного з ОСОБА_5 , як такий що порушує його майнові права на вказані об’єкти згідно договору оренди від 28.12.2004 р.., яким йому передано земельну ділянку з розташованим на ній водним об’єктом в оренду на 50 років.

Представник ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , в судовому засіданні просить суд позов ОСОБА_1 задовольнити, договір оренди землі та водного об’єкту від 30.12.2009 року,укладений з ОСОБА_5 визнати недійсним. Правовою підставою визнання даної угоди недійсною є скасування розпорядженням голови райдержадміністрації 16.08.2013 р. розпоряджень голови райдержадміністрації № 954 від 29.12.2009 р. та №847/1 від 15.12.2009р. , які в свою чергу стали правовими підставами для укладення договору оренди земельної ділянки та водного об’єкта з ОСОБА_5 та дострокового припинення права користування ОСОБА_1 даною земельною ділянкою під водним об’єктом на ній та зняття з реєстрації укладеного ним з райдержадміністрацією 28.12.2004 р. договору оренди цієї земельної ділянки . Після скасування вказаних розпоряджень , на теперішній час договір оренди , укладений з ОСОБА_1 має юридичну силу. Право позивача порушене відповідачем в той момент , коли був незаконно проведений аукціон та видано відповідне розпорядження на укладення договору оренди з ОСОБА_5 на об’єкт , який вже перебував в оренді. Проте в результаті визнання результатів аукціону недійсними виникли правові підстави для визнання недійсним і договору , укладеного по результатам проведення цього аукціону. На даний час відсутня реєстрація договору оренди укладеного в 2004 р. з ОСОБА_1 , оскільки вказаним розпорядженням РДА №874/1 державна реєстрація була знята , в послідуючому дане розпорядження було скасовано , проте реєстрацію договору не проведено через укладення договору оренди з ОСОБА_5 та його державну реєстрацію. Тому оскаржений договір оренди з ОСОБА_5 перешкоджає реалізації позивачем ОСОБА_1 права на оренду землі з розташованим на ньому водним об’єктом та поновлення реєстрації договору оренди, який був розірваний на незаконних підставах.

Представник відповідача ОСОБА_2 райдержадміністрації ОСОБА_8 в судовому засіданні вказав , що райдержадміністрація не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки рішенням Господарського суду Луганської області від 23 липня 2012 року , яке набрало законної сили , розпорядження голови ОСОБА_2 райдержадміністрації від 29 грудня 2009 р. №954 «Про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_5 » визнано недійсним, в зв’язку з чим до райдержадміністрації неодноразово надходили листи Луганської обласної військово-цивільної адміністрації з дорученнями щодо вжиття заходів стосовно розірвання договору оренди землі та водного об’єкту від 30.12.2009 , укладеного з ОСОБА_5 та повернення об’єкту оренди за актом приймання-передачі.Тому існують законі підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . Ніяких правовідносин з ОСОБА_1 щодо спірної земельної ділянки у райдержадміністрації на даний час не має, договір оренди , укладений 28.12.2004 р. з ОСОБА_1 втратив юридичну силу з моменту скасування реєстрації , орендна плата ОСОБА_1 не здійснюється. На цей час діє договір , укладений 30.12.2009 р. з ОСОБА_5, він користується водоймищем, орендну плату сплачує. Позовні вимоги ОСОБА_5 не визнав , оскільки укладенням договору оренди з ОСОБА_1 в 2004 р. ніяк не можуть порушуватись права ОСОБА_5, з яким договір укладено значно пізніше – в 2009 році.

Представник третьої особи та позивача ОСОБА_5, ОСОБА_9 в судовому засіданні вказав, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим , безпідставним . У ОСОБА_1 відсутнє право на звернення до суду з даним позовом , оскільки договір оренди водоймища від 28.12.2004 р. за відсутності його державної реєстрації не породжує для ОСОБА_1 будь-яких прав щодо предмета спору. Ніяке майнове право оренди водоймища без державної реєстрації цього права у ОСОБА_1 не виникло. За відсутності у ОСОБА_1 права оренди водоймища , порушення цього права договором оренди землі та водного об’єкту від 30.12.2009 р. є неможливим , а вимоги про поновлення неіснуючого права є безпідставними. Договір оренди від 28.12.2004 р. на сьогодні породжує лише права пов’язані з його державною реєстрацією . Рішенням апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2011 року встановлено , що у ОСОБА_1 відсутнє право на звернення до суду з таким позовом , та зазначено про наявність такого права лише у райдержадміністрації , тобто з позовом про визнання недійсним договору оренди укладеного з ОСОБА_5 може звернутись лише райдержадміністрація. Крім того в позові відсутнє нормативне його обґрунтування, не зазначено який саме пункт договору не відповідає закону , та конкретно якому закону. Оспорюваний правочин , договір оренди землі та водного об’єкту від 30.12.2009 р. є вчиненим з моменту його державної реєстрації , тобто з 13.01.2010 р. Обставини додержання законодавства мають перевірятись на момент вчинення договору. А на момент вчинення договору розпорядження №954 від 29.12.2009 р. було чинним. Крім того , ОСОБА_5 користується водоймищем, займається риборозведенням, своєчасно вносить орендну плату , і він не повинен нести будь-які негативні наслідки у зв’язку з недотриманням відповідачем ОСОБА_2 райдержадміністрацією , як органом державної влади , процедури проведення торгів чи то процедури укладення договору. Позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання недійсним договору оренди від 28.12.2004 р. укладеного між ОСОБА_2 райдержадміністрацією та ОСОБА_1 підтримує, бо договір з ОСОБА_1 було підписано особою з перевищенням її повноважень , проте вважає що в задоволенні обох позовів слід відмовити в зв’язку з нечинністю цього договору через відсутність його державної реєстрації. Судовим рішенням вже також встановлено факт нечинності цього договору , оскільки він не зареєстрований. Такий договір суд не може визнати недійсним , оскільки він є невчиненим.

Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі ,дослідивши та оцінивши в судовому засіданні надані ними докази , з”ясувавши обставини , на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтвердженими тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні , вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 та позовні вимоги ОСОБА_5 не підлягають задоволенню в зв”язку з наступним.

Позивачем ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі та водного об’єкту , укладеного 30.12.2009 р. між ОСОБА_2 райдержадміністрацією та ОСОБА_5, проте не доведено суду наявності обставин , які б обгрунтовували його вимоги , як позивача , виходячи з положень ст..3 ЦПК України, ст.15 ЦК України, якими передбачено право кожної особи на звернення до суду на захист цивільних прав та інтересів у разі його порушення , невизнання або оспорювання. При цьому позивачем не доведено які його права чи інтереси порушено, невизнано чи оспорено ОСОБА_2 районною державною адміністрацією, до якої пред’явлено даний позов та яким чином рішення має вплинути на його права як позивача, та на обов”язки ОСОБА_2 районної державної адміністрації, як відповідача.

Позивач ОСОБА_1 посилається як на підставу свого права на звернення до суду з даним позовом на наявне в нього право користування водоймищем на земельній ділянці на території Містківської сільської ради згідно договору оренди від 28.12.2004 р..( а.с.8-9 т.1).

Проте державна реєстрація даного договору скасована на виконання розпорядження голови ОСОБА_2 райдержадміністрації № 874/1 від 15.12.2009 р. «Про дострокове припинення права користування земельною ділянкою під існуючим водним об’єктом, яка знаходиться на території Містківської сільської ради », про що сам позивач ОСОБА_1 зазначив в позові ( а.с.26 т.1), даний факт визнається всіма особами , які беруть участь у справі , і підтверджується доказами , наявними в матеріалах справи ( а.с.91) .

Згідно ст..61 ЦПК України обставини , визнані сторонами та іншими особами , які беруть участь у справі , не підлягають доказуванню.

Згідно ст..125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ст..210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках , встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Пунктом 43 самого Договору оренди , укладеного між ОСОБА_2 райдержадміністрацією та ОСОБА_1 28 грудня 2004 р. , на який посилається позивач , також встановлено , що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Згідно роз’яснень судам в п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними » - «Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації , якщо правочин підлягає такій реєстрації ».

Отже після скасування державної реєстрації даний договір втратив чинність , тобто не є вчиненим , він не створює між сторонами правовідносин , а отже не породжує для ОСОБА_1 будь-яких прав щодо предмета спору за даним позовом.

Згідно ст.. 61 ЦПК України обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній , господарській або адміністративній справі , що набрало законної сили , не доказуються при розгляді інших справ , у яких беруть участь ті самі особи або особа , щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому , згідно рішення колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області від 13 грудня 2011 році встановлено, що повноваження по вирішенню питання щодо подальшого існування чи виконання договору ( спірного договору укладеного з ОСОБА_5В.) належать виключно до компетенції уповноваженого на то органу , яким є ОСОБА_2 районна державна адміністрація Луганської області . ( а.с.93 т.1).

Згідно листів Луганської обласної військово-цивільної адміністрації запропоновано ОСОБА_2 райдержадміністрації вжити всіх заходів щодо розірвання Договору оренди землі та водного об’єкту укладеного з ОСОБА_5, повернення за актом приймання-передачі об’єкту оренди в порядку , передбаченому Законом України «Про оренду землі» у судовому порядку або звернутися до Прокуратури Луганської області з клопотанням щодо ініціювання подання заяви до суду від її імені ( а.с.146, 147 т.1).

Отже, позивачем не доведено суду про можливість застосування відповідно до діючого законодавства обраного ним та зазначеного в позовних вимогах способу захисту порушеного права, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню за їх безпідставністю. В зв”язку з зазначеним , суд не надає оцінки іншим доводам позивача та наданим в матеріали справи доказам.

Суд вважає , що за даних обставин , а саме через відсутність державної реєстрації договору оренди від 28.12.2004 р. , позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання вказаного договору недійсним також не підлягають задоволенню, оскільки згідно п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними » - «не може бути визнаний недійсним правочин , який не вчинено ». За таких обставин суд також не надає оцінки іншим доводам позивача та наданим в матеріали справи доказам.

На підставі вище викладеного, керуючись ст...

ст. 10, 11, 58, 60, 61,88 ,213-215, 294 ЦПК

України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання договору оренди землі та водного об’єкту недійсним, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 ,- відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації про визнання договору недійсним, -відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги , якщо апеляційну скаргу не було подано . У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С У Д Д Я ОСОБА_10