Справа №22-а-49 / 2007 р.                                Головуючий у 1-й інстанції - Сольона Н.М.

Категорія - 39                                               Суддя-доповідач - Біленький О.М.

Ухвала іменем України

30 січня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Сумської  області в складі:

головуючого - Рибалки В.Г.

суддів                          - Білецького О.М., Криворотенка В.І.

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.Л.

та осіб, які прийняли участь у справі - позивача, представників відповідачів- ОСОБА_1  і ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду справу за апеляційними скаргами Роменської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області, Державної податкової адміністрації в Сумській області

на постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_3  до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області, Державної податкової адміністрації в Сумській області про визнання протиправними дій при нарахуванні премії та вихідної допомоги при звільненні, стягнення премії і вихідної допомоги,-

встановила:

Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 6 грудня 2006 року адміністративний позов ОСОБА_3  задоволено частково.

Визнано такими, що суперечать вимогам закону дії Роменського міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області, пов'язані з неповною виплатою грошової допомоги ОСОБА_3 при звільненні.

Стягнуто з Державної податкової адміністрації в Сумській області на користь ОСОБА_3 грошову (вихідну) допомогу у розмірі 3706 грн. 97 коп.

В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю вимог.

В апеляційній скарзіРоменська міжрайонна державна податкова інспекція, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову в частині визнання судом неправомірними дій Роменської МДПІ та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Доводить, що доплата, з урахуванням якої на думку позивача і за висновком суду, повинен був обраховуватись розмір вихідної допомоги, не є постійним та обов'язковим видом доплат, вона не вказана в нормативних актах які регулюють спірні правовідносини, а тому не може включатись до розрахунку розміру допомоги при звільненні.

Крім того, зазначає що виплата вихідної допомоги у вказаному судом обсязі знаходиться поза межами фонду заробітної плати.

Мотивуючи свою апеляційну скаргу аналогічними доводами, Державна податкова адміністрація у Сумській області також частково не погоджується з постановою суду і просить її скасувати в частині задоволення вимог про стягнення грошової допомоги та прийняти нову постанову якою ОСОБА_3 у цій частині позову відмовити.

Заслухавши пояснення і заперечення, дослідивши матеріали та перевіривши постанову, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не піддягають з таких підстав.

2

Як встановлено судом, ОСОБА_3, 1959 року народження, з 23 квітня 1980 року проходив службу в органах внутрішніх справ та податкової міліції. Зокрема, з 09 вересня 2003 року на посаді слідчого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Наказом ДПА у Сумській області №ІНФОРМАЦІЯ_2  він був у званні майора звільнений з 20 липня 2005 року у відставку за віком, відповідно до пункту 65 а) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» з виплатою вихідної допомоги згідно з чинним законодавством.

На цей час вислуга років в календарному обчисленні складала 27 років 02 місяці 12 днів.

На підставі вказаного наказу ОСОБА_3 у липні 2005 року була нарахована вихідна допомога в розмірі 20884 грн. 50 коп., а в подальшому з урахуванням премії за липень 2005 року донараховано ще 1469 грн. 48 коп.

Однак Роменською МДПІ при визначенні розміру цієї вихідної допомоги до розрахунку не було включено визначену постановою КМУ №1592 від 31 грудня 1996 року «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», доплату до грошового забезпечення, яку згідно з наказами ДПА у Сумській області, зокрема наказу від 24 березня 2003 року № 100-О, постійно щомісячно з грудня 1998 року до дня свого звільнення ОСОБА_3 отримував в розмірі 25 % від суми пенсії, яка могла б бути йому нарахована.

її розмір на час звільнення складав - 274 грн. 59 коп.

Вказані факти повно і всебічно встановлені судом першої інстанції на підставі належним чином досліджених доказів.

За таких обставин, визнаючи протиправними вказані дії Роменської МДПІ, місцевий суд обґрунтовано послався на ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ...» (в ред. закону від 25 березня 2005 року) та пункти 10,14 порядку, затвердженого постановою КМУ № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії і грошової допомоги... особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», згідно з якими грошова допомога виплачується у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

При цьому суд належним чином врахував, що одна із складових такого грошового забезпечення ОСОБА_3, а саме доплата, йому, як працівникові який мав право на отримання пенсії за вислугою років, однак був залишений в інтересах справи на службі, передбачена нормативним актом, її розмір визначався відповідними наказами, вона виплачувалась безперервно по час звільнення.

Враховано судом і ту обставину, що зазначена доплата була включена до розрахунків при призначенні пенсії ОСОБА_3.

Посилання апелянтів, на те що в постанові КМУ №393 від 17 листопада 1992 року вказана доплата не зазначена як постійна та обов'язкова, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки ця постанова, як і сам Закон, не містить вичерпного переліку всіх складових грошового забезпечення, зокрема додаткових його видів. А той перелік, про який йдеться в апеляційних скаргах взагалі стосується призначення пенсії, тобто іншого предмету, спору щодо якого в даній справі нема.

Вихідна допомога при звільненні є обов'язковою виплатою і не стосується тих зазначених апелянтами видів винагород та допомог, які проводяться в межах кошторису. Відсутність фінансування не може бути підставою для відмови в її нарахуванні.

3

Розмір недоплаченої вихідної допомоги правильно визначено судом в 3706 грн.97 коп. (274,59грн. х 27 р. х 50%).

Вірність таких розрахунків не заперечується відповідачами.

Оскільки наказом ДПА у Сумській області № 186 від 14 липня 2005 року міжрайонний відділ податкової міліції з 1 вересня 2005 року виключено із штатного розпису Роменської МДШ, суд правомірно стягнув недовиплачену суму вихідної допомоги з другого відповідача, як розпорядника коштів.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду.

Таким чином постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційні скарги Роменської міжрайонної державної податкової інспекції в Сумській області і Державної податкової адміністрації в Сумській області залишити без задоволення, а постанову Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 грудня 2006 року в даній справі - без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте протягом одного місяця з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.