КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а-18656/08 Головуючий у 1 інстанції Гордійко Ю.Г.
Суддя-доповідач Василенко Я.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Малиніна В.В., Горбань Т.І.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.10.2006 у справі за її позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання дій неправомірними, скасування податкової вимоги та стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И В :
07.08.2006 ОСОБА_1. звернулася до Новозаводського районного суду м. Чернігова із позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просила визнати неправомірними дії відповідача щодо нарахування і справляння податку в сумі 619,02 грн. за отриману спадщину в березні 2005 року, а також скасувати податкову вимогу № НОМЕР_1 від 04.07.2006 про оподаткування паю за вказаний вище період та відшкодувати 1700 грн. завданої моральної шкоди неправомірними діями.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.10.2006 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до пп. 13.2.1. п. 13.2. ст. 13 Закону України від 22.05.2003 № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 7.2 статті 7 цього Закону до вартості нерухомого та рухомого майна), яка успадковується членом сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення, що не є членом його подружжя (із змінами, внесеними згідно із Законом України від 01.07.2004 № 1958-IV). Положення пп. 13.2.1. п. 13.2. ст. 13 Закону № 889-IV діяли у зазначеній редакції до 01.04.2005, тому доводи апелянта про те, що норми законодавства, на підставі яких відповідачем винесені податкові вимоги є нечинними не беруться колегією суддів до уваги, оскільки обов'язок ОСОБА_1. щодо сплати податку від вартості спадщини виник для позивача ще при отриманні свідоцтва про право на спадщину - 10.03.2005.
В свою чергу, п. 7.2. ст. 7 Закону № 889-IV встановлено, що ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом у випадках, прямо визначених відповідними нормами цього Закону.
Судом першої інстанції встановлено, що 10.03.2005 ОСОБА_1. було отримано свідоцтво про право на спадщину у вигляді нерухомого майна.
Згідно норм діючого законодавства 17.02.2006 позивачу було направлено лист-запрошення про необхідність подачі декларації (а. с. 11), яка і була подана нею особисто 28.02.2006 (а. с. 12) та заповнено розрахунок, відповідно до якого було визначене податкове зобов'язання в розмірі 619,02 грн. від 12380 грн. прибутку (вартості спадщини) ОСОБА_1. (а. с. 13).
Доводи апелянта полягають у тому, що відповідач діяв на підставі норм нечинного законодавства, а податковими вимогами сума податкового боргу визначена як податок з доходів найманих працівників (а. с. 14), тоді як позивач отриману у спадщину земельну ділянку (пай) у 2005 році у комерційних цілях не використовувала.
Колегія суддів вважає, що такі доводи апелянта спростовують правомірність рішення суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, із наявної у матеріалах справи першої податкової вимоги дійсно вбачається, що сума податкового боргу позивача визначена як податок з доходів найманих працівників.
Під час апеляційного розгляду, представником відповідача ДПІ у м. Чернігові - ОСОБА_2. (за довіреністю) було визнана наявність зазначеного порушення.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що із наявних у матеріалах справи рішень відповідача про результати розгляду скарг ОСОБА_1. (а. с. 20-24) вбачається, що відповідач жодного разу не звернув увагу на допущені ним порушення, хоча саме вони і є причиною оскарження податкової вимоги № НОМЕР_1 від 04.07.2006. Більш того, доводи про те, що вона отримувану у спадщину земельну ділянку (пай) у 2005 році у комерційних цілях не використовувала підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою, виданою Бурковською сільською радою Ніжинського району Чернігівської області (а. с. 17), а тому відповідач неправомірно визначив суму податкового боргу зазначену у спірних податкових вимогах як податок з доходів найманих працівників.
При цьому, ОСОБА_2. вважає, що допущені відповідачем технічні помилки не можуть бути підставою для скасування по суті вірно визначеної суми податкового боргу. Отже, відповідач вважає, що призначення податку, зазначене у податковій вимозі не має значення, якщо наявність підстав для сплати аналогічної суми з іншого виду податку визнана позивачем.
Зазначені твердження є безпідставними, оскільки сплативши неіснуючі для ОСОБА_1. податкові зобов'язання, вона не буде звільнена від сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з прибутку (вартості спадщини), що призведе до подвійного оподаткування.
Враховуючи зазначене, є всі підстави для задоволення позовних вимог в частині скасування податкової вимоги № НОМЕР_1 від 04.07.2006 (а. с. 46).
В свою чергу, колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування 1700 грн. завданої моральної шкоди неправомірними діями відповідача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
При задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в разі заподіяння її неправомірними діями службових осіб органів державної податкової служби, необхідно враховувати ступінь вини відповідача, обставини справи, а також те, що при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми.
Оскільки матеріалами справи не підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, неможливо встановити, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінюється заподіяна шкода та з чого позивач виходить при встановлені вимоги щодо такого відшкодування саме в розмірі 1700 грн.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідач ДПІ у м. Чернігові як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства, не довів правомірності як своїх дій, так і дій відповідачів.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.10.2006 - задовольнити частково.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.10.2006 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дії Державної податкової інспекції у м. Чернігові щодо нарахування і справляння податку в сумі 619,02 грн. за отриману спадщину ОСОБА_1 в березні 2005 року та в частині скасування податкової вимоги Державної податкової інспекції у м. Чернігові № НОМЕР_1 від 04.07.2006 про оподаткування отриманого у спадщину земельного паю - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою дані позовні вимоги задовольнити.
В іншій частині постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.10.2006 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 09.06.2009.
Головуючий:
Судді: