ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2007 р. | № 2-14/11527-2006 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий), |
Харченка В.М., |
Гончарука П.А. |
розглянувши у відкритому | судовому засіданні у м. Києві |
за участю представника позивача: | Дубінко М.С. та представників відповідача - Гербутова О.М. та Пономаренко О.П. |
касаційну скаргу | Державної акціонерної компанії "Титан" |
на постанову | від 27.11.2006 |
Севастопольського апеляційного | господарського суду |
у справі | № 2-14/11527-2006 |
господарського суду | Автономної Республіки Крим |
за позовом | Міського виробничого управління житлово-комунального господарства міста Армянська |
до | Державної акціонерної компанії "Титан" |
про | стягнення 213484,25 грн. |
В судовому засіданні 01.03.2007 оголошувалась перерва до 22.03.2007.
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року міське виробниче управління житлово-комунального господарства міста Армянська звернулось з позовом до Державної акціонерної компанії "Титан", згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої вимоги, просило стягнути з відповідача 113322,18 грн. заборгованості, 9994,08 грн. річних та 32952,99 грн. інфляційних.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 05.09.2006 у справі № 2-14/11527-2006 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2006, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Стягнено з ДАК "Титан" на користь Міського виробничого управління житлово-комунального господарства міста Армянська 113322,18 грн. заборгованості, 9994,08 грн. річних та 32952,99 грн. інфляційних.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову апеляційного суду від 27.11.2006, а рішення суду першої інстанції від 05.09.2006 залишити без змін. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 4, 42, 43, 32-38, 43, 104, 105 ГПК України, ст.ст. 509, 625, 631 ЦК України, ст.ст. 173, 180, 193 ГК України.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача –без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, 05.09.2000 між сторонами у справі був укладений договір № 1801 про співпрацю, згідно якого сторони прийняли на себе зобов`язання спільно діяти у дольовій участі по утриманню житлового фонду і комунального господарства. Умовами договору також було встановлено, що відповідач зобов`язався здійснювати оплату витрат по утриманню і ремонту місць загального користування в гуртожитках та витрат за електроенергію понад встановлені в колективному договорі норми витрат робітниками відповідача щоквартально по узгодженому кошторису, здійснювати сплату за комунальні послуги, надані об`єктам соцкультпобуту. У цьому ж зв`язку, позивачем був доданий до матеріалів справи договір, строк дії якого не зазначений, тоді як в доданому до матеріалів справи екземплярі цього ж договору відповідачем, строк його дії вказаний до 31.12.2000. У зв`язку із цим, відповідач посилається на необґрунтованість заявленого позову з причин припинення строку дії договору.
Апеляційним судом також було встановлено, що позивач виконав свої зобов`язання по договору, що підтверджується кошторисом, який затверджений керівником позивача та узгоджений заступником директора відповідача. Кошторис по утриманню гуртожитків за перший квартал 2003 року складає суму 113322,18 грн.
Сукупності встановлених по справі обставин апеляційний суд дав належну оцінку і, з урахуванням вимог ст. 526, 625 ЦК України, дійшов до правильного висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для стягнення з відповідача 113322,18 грн. заборгованості, 9994,08 грн. річних та 32952,99 грн. інфляційних. У цьому зв`язку, судом апеляційної інстанції правомірно зазначено, що підтвердженням тривалості договірних правовідносин сторін у першому кварталі 2003 року і підтвердженням надання позивачем послуг з утримання та ремонту місць загального користування у гуртожитках та надання послуг по передачі електроенергії є кошторис на утримання гуртожитку за 1 квартал 2003 року на суму 113322,18 грн. від 09.12.2002.
Посилання скаржника на те, що кошторис підписаний не уповноваженою на те особою, також були предметом судового дослідження і обґрунтовано не прийняті до уваги, оскільки вони спростовуються наявними матеріалами справи.
Враховуючи вищезазначене, а також приймаючи до уваги, що інші наведені у касаційній скарзі доводи висновку апеляційної інстанції не спростовують, суд не приймає їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам діючого законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Державної акціонерної компанії "Титан" залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 27.11.2006 у справі № 2-14/11527-2006 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Гончарук П.А.