КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-18630/08 Головуючий у першій інстанції: Оладько С.І.
Суддя-доповідач: Романчук О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 червня 2009 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Умнової О.В.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Шевчук К.В.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпіньського міського суду Київської області від 11 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2008 року у позов задоволено частково.
Не погодившись з постановою суду, Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, виніс рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна не скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції Позивач є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС 2-ї категорії. У 2006 та 2007 роках йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у сумі 100 грн.відповідно у відповідності до розміру визначеного Постановою Кабінету Міністрів України «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 12 липня 2005 р. № 562 (далі - Постанова № 562).
Відповідно до частини третьої ст. 8 Конституції України, норми Конституції України є нормами прямої дії.
Згідно частини другої ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі - Закон № 796), щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії становить п'ять мінімальних заробітних плат.
Згідно частини п'ятої ст. 48 Закону № 796, щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
З приводу вимог Позивача щодо виплати йому щорічної допомоги за період з 2001 по 2005 року, колегія суддів приходить до слідуючого.
Розміри мінімальних заробітних плат за періоди, за які позивачу виплачувалась допомога не у повному обсязі, встановлювались різними нормативно-правовими актами у різні періоди часу, зокрема: Закон України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік» від 01.06.2000 N 1766-III, «Про встановлення мінімальної заробітної плати на 2002 рік», «Про державний бюджет України на 2003 рік», «Про державний бюджет України на 2004 рік» та «Про державний бюджет України на 2005», рік. Так, з 01.07.2000 року по 31.12.2001 року - 118 грн., з 01.01.2002 року по 30.06.2002 року - 140 грн., з 01.07.2002 року по 31.12.2002 рік - 165 грн., з 01.01.2003 року по 30.11.2003 рік - 185 грн., з 01.12.2003 року по 31.08.2004 рік - 205 грн., з 01.09.2004 року по 31.12.2004 року - 237 грн., з 01.01.2005 року по 31.03.2005 року - 262 грн., з 01.04.2005 року по 30.06.2005 року - 290 грн, з 01.07.2005 року по 31.08.2005 року - 310 грн.
У відповідності до визначених Конституцією України засад пріоритетності Законів України над підзаконними нормативно-правовими актами, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при обрахуванні розміру щорічної допомоги на оздоровлення мав керуватися вищенаведеними Законами України, а не положеннями Постанов № 836 та № 562.
Однак, у відповідності до вимог ч.2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з вимогами ч.1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вірно встановлено судом першої інстанції Позивачем було пропущено річний строк звернення до суду та не наведено суду поважних причин його пропуску, а тому колегія суддів приходить до висновку щодо відмови у задоволенні частини позовних вимог за період з 2001 по 2005 роки. Позовні вимоги щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення за період з 2001 по 2005 роки не підлягають задоволенню з цих підстав.
Також, колегія суддів відзначає вірність висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог за 2006 рік.
Так, п. 37 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було зупинено дію ч.4 ст. 48 Закону № 796, а застосування норм законів , дія яких зупинена не допускається. Дана норма неконституційною не визнавалась та не скасовувалась.
З приводу висновків суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог за 2007 рік, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до п. 30 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а застосування норм законів дію яких зупинено не допускається.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 було визнано неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007», а саме: пункт 30 статті 71, яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - пунктів 6 та 8 частини першої статті 30, пункту 1 частини першої статті 36, абзаців другого, третього та четвертого частини першої статті 37, абзаців другого, третього, четвертого частини першої та частини другої статті 39, статей 40, 41, 44, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність..
Враховуючи те, що відповідачем було виплачено дану допомогу 28.09.2007 року (відповідно до довідки № 6963-Г від 18.12.2007 року), тобто після визнання неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», то колегія суддів приходить до висновку, що Позивачем було здійснено виплату у порушення норм діючого Законодавства.
Виходячи із норм конституції України, якими затверджено пріоритетність норм законів над підзаконними нормативно-правовими актами, колегія суддів приходить до висновку пор те, що Відповідач мав керуватись нормами ст. 48 Закону № 796 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими визначено розмір мінімальної заробітної плати.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді: