КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-18623/08 Головуючий у І інстанції - Оладько С. І.
Суддя-доповідач - Кузьменко В. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 червня 2009 року колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Бабенко К. А., Земляної Г. В.,
при секретарі Ліжевській Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про зобов'язання провести донарахування одноразової грошової допомоги, за апеляційною скаргою Управління праці і соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2008 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2001-2007 роки в сумі 5 715 грн.20 коп.
Свої вимоги мотивував тим, що постраждалою в наслідок аварії на ЧАЕС, ІІ категорії та згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вона має право на щорічну допомогу на оздоровлення, проте зазначена допомога була виплачена в значно меншому розмірі.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2008 року позовні вимоги задоволені частково.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що вимога позивача провести виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік є обґрунтованою, оскільки відповідачем порушено його право на отримання такої допомоги у розмірі, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Колегією суддів встановлено, що позивач є постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС, ІІ категорії, що підтверджується відповідним посвідченням і згідно статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.
З 1 вересня 2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, статтею 99 якого встановлено річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
Судовою колегією встановлено, що про порушення свого права на отримання допомоги на оздоровлення у передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі позивач мав дізнатися в момент отримання такої допомоги, проте позов було подано лише у лютому 2008 року, що свідчить про пропущення позивачем строку звернення до суду.
Разом з тим, згідно із ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач наполягав на застосуванні річного строку звернення до адміністративного суду та просив відмовити у задоволенні позову на цій підставі.
Отже, судова колегія, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2001-2005 роки не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача недоплачених сум допомоги на оздоровлення за 2006 рік, то суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вказаних вимог.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року дію частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати зупинено.
Відповідачем зазначена допомога була виплачена позивачу у розмірі 75,00 грн., встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562.
Відтак, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», не зобов'язаний проводити зазначені виплати у будь-який інший спосіб та в розмірах, окрім тих, що були встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відповідач, здійснивши позивачу виплату допомоги на оздоровлення за 2006 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562, виконав взяті державою зобов'язання та не порушив прав позивача.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення на його користь недоплаченої допомоги за 2007 рік підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію абзацу четвертого частини четвертої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Проте, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
За наведених обставин, орган державної влади, до компетенції якого віднесено здійснення виплат громадянам в порядку, передбаченому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зобов'язаний проводити зазначені виплати у спосіб та в розмірах, що встановлені законодавством, чинним на момент їх здійснення.
Відповідач здійснив виплату позивачу допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі, передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562. З довідки про дати та суми виплат щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2007 роки (а. с. 3) відсутні дані щодо дати здійснення виплати за 2007 рік, що позбавляє колегію суддів можливості встановлення моменту виплати по відношенню до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано доказів того, коли позивачу було здійснено виплату допомоги на оздоровлення, а відтак, на думку колегії суддів, це є підставою для висновку про необхідність провести донарахування допомоги на оздоровлення за 2007 рік у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», положення якого мають пріоритет над підзаконним нормативно-правовим актом.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог про стягнення невиплаченої допомоги на оздоровлення за 2007 рік, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2008 року слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про зобов'язання провести донарахування одноразової грошової допомоги - залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 11 березня 2008 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 06 червня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлений 05 червня 2009 року.