Справа № 127/20397/15-ц Провадження № 22-ц/772/377/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1

Категорія 27Доповідач Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоОСОБА_2,

суддів:ОСОБА_3, ОСОБА_4,

При секретарі:ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 та представника ОСОБА_8 – ОСОБА_7 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі-ПАТ «КБ «Надра») в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» - ОСОБА_9 до ОСОБА_8, ОСОБА_6 про стягнення кредитної заборгованості,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2015 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_8, ОСОБА_6 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором «Автопакет» №07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, яка станом на 06.07.2015 року складає 10 232 дол. США 06 центів та 8 187 грн. 45 коп.

Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 2 232 грн. 47 коп. судового збору в дохід держави.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2015 року заяву ОСОБА_8 про перегляд вказаного заочного рішення залишено без задоволення.

На таке рішення представник відповідачів – ОСОБА_7 подав апеляційні скарги, в яких просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_8 було укладено кредитний договір № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_8 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 22 447 дол. США. для придбання автотранспортного засобу строком погашення до 27.05.2015 року та зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15,1% річних, шляхом сплати суми мінімально необхідного платежу, розмір якого складає 453,37 дол. США, щомісячно до 18 числа поточного місяця.

27.05.2008 року між позивачем та ОСОБА_6 був укладений договір поруки, відповідно до глави 3 «Забезпечення виконання зобов’язань» Договору «Автопакет».

02.03.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, відповідно до умов якої щомісячна сума мінімального необхідного платежу визначається графіком, та позичальнику надається відстрочення по сплаті кредиту, при цьому щомісячна сума необхідного платежу встановлюється кредитором та сплачується позичальником згідно графіку до даного договору, черговий мінімальний платіж вноситься щомісячно до 17 числа поточного місяця.

07.06.2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, відповідно до умов якої сторони дійшли домовленості про прощення нарахованих штрафів та пені у розмірі 21,12 дол. США, тощо.

07.06.2011 року між позивачем та відповідачами було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, відповідно до умов якої визначено, що щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 466,35 дол. США, кінцевий термін повернення кредиту – 27.05.2016 року відповідно до графіку чергових платежів, мінімальний платіж вноситься щомісячно до 20 числа поточного місяця, визначено обов’язок позичальника сплатити штраф – 5% за кожен випадок порушення, за прострочення позичальником виконання зобов’язання на строк більше 30 календарних днів, позичальник починаючи з 30 дня прострочення зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10 процентів від суми несплаченого щомісячного платежу за кожен випадок.

Крім того, в якості забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо погашення кредиту та інших платежів, передбачених договором, 02.03.2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_6 було укладено договір поруки №1, відповідно до якого остання поручилася перед позивачем за належне виконання відповідачем ОСОБА_8 взятих на себе зобов’язань згідно кредитного договору.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачами умов договору, останні повинні сплатити позивачу, згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору (а.с.28-31), загальну суму заборгованості, що станом на 06.07.2015 року становить 10 232,06 дол. США та 8 187,45 грн., що сумарно на вказану дату еквівалентно за курсом НБУ 223 247,42 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту, у тому числі прострочена – 7 406,24 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 06.07.2015 року 155 666,19 грн.;

заборгованість по сплаті відсотків, у тому числі прострочена – 581,12 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 06.07.2015 року 12 241,12 грн.;

- пеня за прострочення сплати кредиту – 8 187,45 грн.;

- штраф за порушення умов кредитного договору – 2 244,70 дол. США, що еквівалентно за курсом НБУ станом на 06.07.2015 року 47 179,66 грн.

Задовольняючи позов ПАТ «КБ «Надра», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не здійснювалось вчасне погашення кредитних коштів у повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором, а тому на підставі вимог ст. ст. 509, 525-526, 530, 554, 1054 ЦК України відповідачі повинні нести солідарну відповідальність перед банком.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.

Згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Колегією суддів встановлено, що 27.05.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у сумі 22 447 доларів США зі сплатою 15,1% річних з кінцевим терміном повернення до 27.05.2015 року (а.с. 7-9).

В забезпечення виконання кредитних зобов’язань позичальника між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 був укладений договір поруки від 02.03.2010 року (а.с. 23).

У судовому засіданні колегією суддів з’ясовано, що кредитні зобов’язання ОСОБА_8 належним чином не виконується тому заборгованість за кредитним договором становить 10 232,06 дол. США та 8 187,45 грн.

Доводи апеляційних скарг представника ОСОБА_8 і ОСОБА_6 – ОСОБА_7 в тій частині, що суд не перевірив наявність у Банка ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, внаслідок чого не застосував до виниклих правовідносин правовий висновок Верховного Суду України від 16.09.2015 року у справі №6-190цс15, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, не з’явилися у судові засідання суду першої інстанції та не піддавали сумніву наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями. Також відповідачами не було надано суду першої інстанції будь-яких клопотань про витребування зазначених вище доказів, а тому суд першої інстанції діяв у повній відповідності до вимог ст.ст.10, 11 ЦПК України та ухвалив рішення на підставі тих доказів, які були надані сторонами.

Разом з тим, колегією суддів, за погодженням з сторонами, були витребувані та оглянуті в судовому засіданні копія банківської ліцензії № 21, що видана ВАТ КБ «Надра» на право здійснювати банківські операції, визначені ч.1 та пунктами 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та додатки до ліцензії, з яких вбачається, що на час укладення кредитного договору позивач мав право на здійснення валютних операцій. Тому доводи відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_6 про порушення банком умов валютного кредитування не знайшли свого підтвердження.

В апеляційній скарзі, поданій представником ОСОБА_6 – ОСОБА_7 також зазначається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема: неврахування судом першої інстанції положень ч.4 ст.599 ЦК України та правових висновків ВС України від 19.03.2014 року у справі № 6-20цс14 та від 17.09.2014 року у справі №6-53цс14 щодо припинення поруки відносно кожного чергового платежу, у разі якщо вимога про сплату таких платежів не була пред’явлена кредитором на протязі шести місяців з дня виникнення права вимоги.

Колегія суддів вважає ці доводи апеляційної скарги необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як зазначалось вище 07.06.2011 року між позивачем та відповідачами було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № 07/АП/2008/20-840 від 27.05.2008 року. У цій додатковій угоді були визначено нова сума мінімально необхідного платежу, що підлягав внесенню позичальником, новий кінцевий термін повернення кредиту – 27.05.2016 року, а також змінено графік чергових щомісячних платежів тощо.

Колегією суддів було підрахована сума основного боргу, відсотків і пені за невиконання зобов’язань та встановлено, що вона відповідає тій сумі, що зазначена в позовній заяві та наданих банком розрахунках заборгованості.

Апеляційним судом було запропоновано представнику відповідачів довести хибність розрахунків банку чи суду першої інстанції щляхом надання суду апеляційної інстанції власного розрахунку, однак представник відмовився надавати такий розрахунок, мотивуючи це тим, що він загалом не погоджується з правом банку надавати кредит в іноземній валюті.

Разом з тим, колегія суддів наголошує на тому, що представником відповідачів ОСОБА_7 не врахована та обставина, що кредитор вимагав від відповідачів стягнення як простроченої заборгованості на час подання позову, так і дострокового стягнення суми боргу, що залишилась до погашення відповідно до узгодженого сторонами кредитного договору нового графіку чергових платежів.

Враховуючи ту обставину, що банк подав позов до суду 28.08.2015 року, то з поручителя підлягала стягненню сума заборгованості, яка виникла станом на 28.02.2015 року і по 27.05.2016 року, зокрема : заборгованість по кредиту, у тому числі прострочена – 7 406,24 дол. США, заборгованість по сплаті відсотків, у тому числі прострочена – 581,12 дол. США, пеня за прострочення сплати кредиту – 8 187,45 грн. і штраф за порушення умов кредитного договору – 2 244,70 дол. США.

Оскільки доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 про неправильне застосування судом вимог ст.599 ЦК України не знайшли свого підтвердження належними та достовірними доказами, колегія суддів не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_6 – ОСОБА_7 та представника ОСОБА_8 – ОСОБА_7 відхилити.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : (підпис) ОСОБА_2

Судді : (підпис) ОСОБА_3

(підпис) ОСОБА_4

З оригіналом вірно :