Справа №551/1152/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2016 р. Шишацький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сиволапа Д.С.,

секретаря - Чуб О.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шишаки Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_6, про повернення коштів, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

24 листопада 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Шишацького районного суду Полтавської області із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про повернення коштів, стягнення матеріальної та моральної шкоди, всього на загальну суму 92028 доларів США.

Свої вимог обґрунтував тим, що в 2006 році в ході проведених у нього вдома обшуків, вилучено 906 доларів США, що належали його родині. В подальшому, на той час, старшим слідчим прокуратури Шишацького району Полтавської області ОСОБА_2 вказані кошти були розмішені на валютному рахунку підставної особи ОСОБА_6 відкритому в Шишацькому відділенні «Райффайзен Банк Аваль», завідуючим якого є одна з відповідачів ОСОБА_3

Незважаючи на те, що вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 27 грудня 2006 року позивача було виправдано, а прокурором Шишацького району Кулішем А.В. 18.10.2011 року до Шишацького відділення було направлено лист про «Повернення коштів» вказані кошти позивачу до теперішнього часу не повернуті. На неодноразові звернення до відповідачів з вимогою повернути вилучені кошти позивач адекватної відповіді не отримав.

На думку позивача за незаконне вилучення та тривале неповернення належних його родині коштів з відповідачів крім вищевказаних коштів у сумі 906 доларів США, необхідно стягнути середньозважені по Україні відсотки за 2006-2015 роки у загальній сумі 1422 долари США, а також моральну шкоду у розмірі 90600 доларів США (стократний розмір вилучених коштів), оскільки саме так позивач оцінив свої моральні страждання в зв'язку з неправомірними діями працівників прокуратури та банку в частині арешту та неповернення коштів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав наполягав на його задоволенні. Надав пояснення аналогічні, викладеним у позовній заяві. Додатково повідомив, що в зв'язку з закриттям кримінальної справи відносно нього за відсутністю складу злочину, всі проведені у ній слідчі та процесуальні дії він вважає незаконними. Зокрема незаконним є проведення у нього вдома 02 березня 2006 року обшуку та вилучення валютних цінностей на суму 906 доларів США, які належать його сім'ї, а також подальше накладення арешту на вказані цінності та розміщення їх на валютному рахунку гр. ОСОБА_6

Незважаючи на те, що після закриття кримінальної справи слідчим прокуратури Полтавської області Кириченком А.С. прийнято рішення про повернення йому коштів, яке підтверджено листом за підписом прокурора Полтавської області Куліша А.В., вказані кошти йому повернуті не були.

При цьому не заперечував того факту, що разом з ОСОБА_6 в 2011 році звертався до Шишацького відділення ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (на той час АППБ Аваль), але дізнавшись, що за зберігання коштів відсотки банком нараховані не були, а також те, що за розміщення коштів стягується плата за обслуговування рахунку від отримання коштів відмовився.

При цьому, відповідаючи на запитання учасників судового розгляду та головуючого зазначив, що він відмовляється отримувати в банку кошти, що були вилучені у нього під час обшуку, без нарахованих за їх користування відсотків та моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_2 проти позову відносно себе заперечував з огляду на безпідставність позовних вимог. Зазначив, що по січень 2013 року працював на посаді слідчого прокуратури Шишацького району Полтавської області та дійсно у нього в провадженні періодично в проміжок часу з 2005 по 2011 рік перебувала кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_1, яку в серпні 2011 року було передано для розслідування до слідчого відділу прокуратури Полтавської області. Під час досудового розслідування з метою забезпечення виконання вироку суду ним було ініційовано проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 та накладено арешт на вилучені в ході проведення обшуку 906 доларів США. В зв'язку з відсутність валютного депозитного рахунку у прокуратури Шишацького району Полтавської області арештовані грошові кошти були покладені на валютний рахунок ОСОБА_6 у АППБ «Аваль». При цьому ОСОБА_6 є сусідкою позивача, а кандидатура останньої для відповідального збереження арештованих коштів була запропоновано кимсь із сім'ї позивача, але ким саме відповідач не пам'ятає.

Враховуючи те, що справа з серпня 2011 року розслідувалась старшим слідчим прокуратури Полтавської області Кириченко С.А. та саме ним було прийнято рішення про закриття кримінальної справи та зняття арешту з вищевказаних грошових коштів, яке відповідач офіційно для виконання не отримував, у нього відсутній будь-який обов'язок повернення позивачу раніше вилучених у нього та арештованих коштів.

Додатково пояснив, що починаючи з 2011 року громадянка ОСОБА_6 неодноразово зверталась до нього на особистих прийомах та зазначала, що ОСОБА_1 забороняє їй знімати належні йому кошти з валютного рахунку ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_3 усно та письмово заперечувала проти позову з огляду на його безпідставність та відсутність у позивача ОСОБА_1 будь-яких перешкод звернутись до відділення банку разом з ОСОБА_6 та зняти кошти позивача, що розміщені на рахунку ОСОБА_6 з 2006 року.

Зазначила, що всі дії по відкриттю рахунку на ОСОБА_6 та розміщення на вказаному рахунку грошових коштів в сумі 906 доларів США за рішенням прокуратури Шишацького району Полтавської області були проведені з дотриманням вимог законодавства та локальних банківських документів.

При цьому гроші були розміщені на безвідсотковому рахунку оскільки ціллю такого розміщення було їх збереження до прийняття рішення у кримінальній справі. За відкриття рахунку з вищевказаних грошей було списано суму в розмірі близько 1 долару, стягнення інших комісій за обслуговування рахунку не передбачено та з ОСОБА_1 чи ОСОБА_6 не вимагалось.

Офіційно документи з прокуратури Полтавської області та прокуратури Шишацького району Полтавської області про зняття арешту з грошових коштів ОСОБА_1 до Шишацького відділення банку не надходили, але про їх наявність вона знала зі слів самого ОСОБА_1, який неодноразово, як усно так і письмово звертався з вимогами про повернення йому коштів та сплати процентів за їх користування.

На даний час для отримання ОСОБА_1 вилучених у нього та розміщених у банку коштів необхідно лише звернення останнього разом з гр. ОСОБА_6 до банку, але позивач відмовляється це робити, посилаючись на те, що йому до виплати належить сума набагато більша, ніж та, що була розміщена в 2006 році у банку.

Представник відповідача ПАБ ««Райффайзен Банк Аваль» Шабанова М.І. в судове засідання не з'явилась, надіслала клопотання про розгляд справи у її відсутність. Надала письмові заперечення щодо позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки будь-які договірні відносини між ОСОБА_1 та банком відсутні, а списання коштів з рахунку ОСОБА_6 можливо лише на підставі її розпорядження.

Залучена за ініціативою суду в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору та виступає на стороні відповідача ОСОБА_6, яка була повідомлена судом про час та місце судового розгляду порядку ч.5 ст. 74 ЦПК України, двічі в судове засідання не з'явилась в зв'язку з чим розгляд справи проведено у її відсутність, проти чого учасники судового розгляду не заперечували.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд встановив наступні факти та супроводжуючі їх правовідносини.

17 червня 2005 року прокурором Шишацького району Полтавської області Ситником Р.Г. відносно начальника управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі Полтавської області ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 05790025 за ознаками злочину, передбаченого ст. 364 ч. 2 КК України по факту здійснення ним приватних розмови з абонентами Сполучених Штатів Америки та Данії за рахунок коштів державного бюджету.

04 серпня 2005 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

17 серпня 2005 року дана справа направлена до Шишацького районного суду Полтавської області в порядку ст. 232 КПК України 1960 року.

04 жовтня 2005 року кримінальна справа № 05790025 Шишацьким районним судом в порядку ст.249-1 КПК України 1960 року направлена прокурору Шишацького району Полтавської області для усунення допущених порушень.

Відповідно до постанови прокурору Шишацького району Полтавської області від 11.11.2005 досудове слідство по кримінальній справі № 05790025 було відновлено і дана справа прийнята до свого провадження слідчим прокуратури Шишацького району Полтавської області Ємцем Ю.Г.

21 листопада 2005 року кримінальна справа № 05790025 повторно направлена до Шишацького районного суду Полтавської області в порядку ст.232 КПК України 1960 року.

28 лютого 2006 року слідчим прокуратури Шишацького району Полтавської області ОСОБА_2 порушена та прийнята до свого провадження кримінальна справа № 06790009 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України по факту отримання начальником управління ветеринарної медицини в Шишацькому районі Полтавської області ОСОБА_1 хабара від ОСОБА_11 за видачу йому ветеринарного свідоцтва форми №1.

01 березня 2006 року Шишацьким районним судом Полтавської області надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.125-126).

02 березня 2006 року в ході обшуку в домоволодінні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 поміж інших речей було виявлено та вилучено 906 доларів США (а.с.127-129).

З метою забезпечення можливої конфіскації майна, яка була передбачена в якості додаткового виду покарання санкцією ч.2 ст. 368 КК України, слідчим Ємцем Ю.І. 21 березня 2006 року на підставі ст.ст. 125, 126, 130 КПК України 1960 року винесено постанову «Про накладення арешту на майно» якою накладено арешт на валютні цінності в сумі 906 доларів США, що були вилучені в житловому будинку ОСОБА_1 та передано дані кошти на зберігання гр. ОСОБА_6 шляхом перерахування їх на депозитний рахунок вказаної особи в Шишацькому відділенні Полтавського обласного філіалу АППБ «Аваль» (на даний час правонаступником є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») (а.с.6).

10 квітня 2006 року слідчим прокуратури Шишацького району Полтавської області ОСОБА_2 на ім'я начальника Шишацького відділення Полтавського обласного філіалу АППБ «Аваль» ОСОБА_3 направлено лист про перерахування коштів на депозитний рахунок ОСОБА_6, в якості додатків до нього додано постанову про накладення арешту на майно та валютні цінності в сумі 906 доларів США. (а.с.7).

10 квітня 2006 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_6 укладено договір про відкриття останній поточного рахунку № НОМЕР_2 для виплат у USD та здійснення операцій за ним (а.с.7 зворотній бік).

Згідно платіжного доручення від 10 квітня 2006 року кошти у сумі 906 доларів США (еквівалент у гривнях 4575,30 грн.) були перераховані прокуратурою Шишацького району Полтавської області на рахунок № НОМЕР_2 ОСОБА_6 в АППБ «Аваль» (а.с.7).

09 березня 2006 року ОСОБА_1 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.

21.06.2005 року кримінальна справа № 06790009 згідно ст.232 КПК України 1960 року направлена до Шишацького районного суду Полтавської області.

Відповідно до постанови Шишацького районного суду Полтавської області від 25.07.2006 року кримінальна справа №05790025 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.364 КК України та кримінальна справа №06790009 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України об'єднані в одне провадження.

Згідно вироку Шишацького районного суду від 27 грудня 2006 року ОСОБА_1, в пред'явленому йому звинуваченні за ч.1 ст.364 та ч.2 ст.368 КК України визнаний невинним за недоведеністю і виправданий.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 16.03.2007 року вирок Шишацького районного суду від 27.12.2006 року скасовано і кримінальну справу направлено в прокуратуру Шишацького району для проведення додаткового розслідування.

23 травня 2007 року кримінальна справа № 05790025 за обвинуваченням ОСОБА_1. у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 368, ч.1 ст. 364 КК України відповідно до ст.232 КПК України направлена до Шишацького районного суду Полтавської області.

04 червня 2007 року за вказівкою Апеляційного суду Полтавської області дана кримінальна справа направлена для розгляду по суті до Диканського районного суд Полтавської області.

Відповідно до вироку Диканського районного суду від 23.10.2007 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.364 та ч.2 ст.368 КК України і йому призначено покарання у вигляді трьох років шести місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків строком на три роки з позбавленням спеціального звання «підполковник ветеринарної медицини» та 11 рангу 6 категорії державного службовця. Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Полтавської області від 19.12.2007 року вирок Диканського районного суду Полтавської області від 23 жовтня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а кримінальна справа № 05790025 направлена прокурору Шишацького району Полтавської області для організації додаткового розслідування.

Після цього справа неодноразово розглядалась судами першої, апеляційної та касаційної інстанції, рішення про засудження ОСОБА_1 були скасовані, а справа декілька разів поверталась для проведення додаткового досудового розслідування до прокуратури Шишацького району Полтавської області та розслідувалась слідчим прокуратури ОСОБА_2 В ході проведення додаткового досудового розслідування ОСОБА_1 декілька разів пред'являлось обвинувачення за ч.1 ст. 364 та ч.2 ст. 368 КК України (22.05.2008, 14.09.2009).

07 липня 2011 року кримінальна справа №05790025 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 364 КК України та ч.2 ст. 368 КК України востаннє надійшла до прокуратури Шишацького району Полтавської області і була прийнята до свого провадження слідчим прокуратури району ОСОБА_2

24 серпня 2011 року кримінальна справа за вказівкою Генеральної прокуратури України була прийнята до свого провадження старшим слідчим СВ прокуратури Полтавської області Кириченком С.А. (а.с. 130).

Постановами старшого слідчого СВ прокуратури Полтавської області Кириченка С.А. від 03.10.2011 кримінальна справа № 05790025 закрита за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочинів, передбачених ч.1 ст. 364 та ч.2 ст. 368 КК України, останнього поновлено на посаді начальника управління ветеринарної медицини в Полтавській області та знято арешт з валютних цінностей вилучених у ОСОБА_1 в сумі 906 доларів США (а.с.6, зворотні бік, а.с.9, 131-137).

18 жовтня 2011 року № 77-1992 вих. 11 прокурором Шишацького району Полтавської області Кулішем А.В. на ім'я керуючої Шишацькою філією ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_3 направлено лист з зазначенням того, що він не заперечує проти видачі грошових коштів у сумі 906 доларів США ОСОБА_6 для подальшої їх передачі ОСОБА_1, на видачу яких була наявна заборона (а.с.9 зворотній бік).

З пояснень позивача ОСОБА_1 встановлено, що він за рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області винесеним в 2012 році, яке набрало законної сили, отримав втрачений заробіток, а також компенсацію матеріальної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

З огляду на те, що сторонами у справі витребування та дослідження вказаного рішення визнано недоцільним, а суд відповідно до вимог ст.ст. 10-11 ЦПК України позбавлений права в справах позовного провадження витребувати та досліджувати докази на власний розсуд, вищевказане судове рішення в судовому засіданні не досліджувалось, але при перевірці за обліками Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що воно було дійсно винесено 25 липня 2013 року Великобагачанським районним судом Полтавської області та набрало законної сили, а зміст його резолютивної частини відповідає поясненням позивача.

Отримати вилучені кошти, разом з відсотками за їх користування та моральною шкодою ОСОБА_1 намагався шляхом заявлення позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в порядку адміністративного судочинства, але ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року, яка була залишена в силі ухвалами судів апеляційної та касаційної інстанції (а.с. 73-76), у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 було відмовлено з мотивів того, що позов належить розглядати в порядку, визначеному КПК України.

В ході розгляду цивільної справи відповідачі ОСОБА_3 та ПАТ ««Райфайзен Банк Аваль» категорично заперечили факт надходження в офіційному порядку постанови слідчого прокуратури Полтавської області про зняття арешту з вищевказаних валютних цінностей, а також вищевказаного листа прокурора Шишацького району Полтавської області, але з пояснень ОСОБА_3 та інших матеріалів справи вбачається, що вона була ознайомлена з фактом зняття арешту з грошових коштів розміщених на валютному депозитному рахунку ОСОБА_6 та мала можливість, за бажанням, отримати їх в прокуратурі Шишацького району Полтавської області., а отже доводи позивача в цій частині є слушними.

В той же час факт надходження чи ненадходження вищевказаних документів до установи банку в офіційному порядку жодним чином не створює у банку обов'язки видати вилучені грошові кошти саме ОСОБА_1, замість ОСОБА_6, оскільки, а ні постанова слідчого Кириченка С.А., а ні лист прокурора Шишацького району Полтавської області не містять імперативного припису видати кошти саме ОСОБА_1

Згідно ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до вимог ч.ч. 1-3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Незважаючи на обов'язок доказування правомірності та обґрунтованості своїх позовних вимог, позивач ОСОБА_1 таких доказів суду не надав, належним чином свої позовні вимоги не сформулював.

Так, згідно ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

В супереч вимогам ЦПК України, позивач ОСОБА_1 по аналогії з КАС України пред'явив позов до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не як до фізичних осіб, а як до посадових осіб органу прокуратури та філії ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» при тому, що згідно вимог цивільного та цивільно-процесуального законодавства вказані особи не повинні відповідати за зобов'язаннями юридичних осіб, працівниками яких вони є або були. При цьому позовні вимоги до останніх обґрунтував саме їх службовою діяльністю, яка на думку позивача була здійснена в супереч його правам та інтересів.

Заявляючи вимоги про стягнення вилучених коштів, відсотків за користування ними на протязі 2006-2015 року та моральної шкоди відразу до трьох відповідачів, позивач ОСОБА_1 не зазначив, в якому порядку (дольовому чи солідарному) вищевказані кошти підлягають стягненню з кожного з відповідачів.

З пояснень позивача вбачається, що розмір відсотків, які на його думку, повинні бути сплачені відповідачами за користування його коштами він визначив на власний розсуд шляхом вирахування середнього відсотка по валютним депозитам між декількома банками за кожен календарний рік, починаючи з 2006 по 2015 рік включно, отримавши необхідну інформацію в мережі Інтернет. При цьому будь-якого розрахунку на обґрунтування своїх вимог не надав.

Визначивши розмір моральної шкоди у стократному розмірі від вилучених у нього коштів, позивач ОСОБА_1 не навів суду та не підтвердив належними доказами характер та обсяг моральних страждань, які він та його родина перенесли внаслідок, нібито, неправомірних дій відповідачів.

В той же час суд вважає, що доводи відповідачів про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог, підтверджується належними доказами та ґрунтуються на вимогах законодавства.

Так, частиною 1 статті 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Як встановлено судом, притягнення позивача до кримінальної відповідальності відбувалось згідно процесуальної процедури, встановленої КПК 1960 року та в період чинності цього процесуального Кодексу, а тому при розгляду спірних правовідносин суд керується нормами саме цього Кодексу, що узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, висловленої у постанові від 17 грудня 2015 року за результатами розгляду справи № 5-205 кс15 згідно якої на відміну від кримінального матеріального закону, новий кримінальний процесуальний закон не має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливі для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.

Згідно ст. 177 КПК 1960 року обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи. Обшук житла чи іншого володіння особи, за винятком невідкладних випадків, проводиться лише за вмотивованою постановою судді.

Санкція ч.2 ст. 368 КК України (одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище) у редакції, що діяла на момент ініціювання обшуку у ОСОБА_1, передбачала конфіскацію майна.

Згідно ч.2 ст. 125 КПК 1960 року в справах про злочини, за які кримінальним законом передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.

Відповідно до вимог ч.ч. 1-2, ст. 126 КПК 1960 року забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.

Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути передане на зберігання представникам підприємств, установ, організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам. Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про кримінальну відповідальність за його незбереження.

Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба (ч.6 ст. 126 КПК 1960 року).

Таким чином згідно існуючого, на той час законодавства, у слідчого були достатні підстави для вилучення та накладення арешту на майно ОСОБА_1 з метою забезпечення виконання вироку в частині конфіскації, а нормами КПК України також передбачалась можливість передавати арештоване майно членам родини обвинуваченого чи іншим особам.

ОСОБА_1 не заперечується той факт, що гр. ОСОБА_6 є його колишньою сусідкою з якою він перебував та продовжує перебувати у дружніх стосунках.

Таким чином доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що кандидатура ОСОБА_6 для збереження на її депозитному рахунку арештованих коштів ОСОБА_1 була запропонована кимсь з членів сім'ї останнього є слушними та приймаються судом до уваги, а отже твердження позивача, що рахунок був відкритий нібито на підставну особу свого підтвердження не знаходять.

Не знаходять свого підтвердження і доводи позивача про незаконність відкриття рахунку на ім'я ОСОБА_6 працівниками банку, розміщення на ньому коштів, які були вилучені у ОСОБА_1, а також необхідності виплати йому банком відсотків за користування його грошима, що обґрунтовується ним змістом договору № НОМЕР_3, укладеного між АППБ «Аваль» та ОСОБА_6 10 квітня 2006 року

Так, згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається зі змісту договору № НОМЕР_3 на відкриття та ведення банківського рахунку, укладеного між АППБ «Аваль» та ОСОБА_6 10 квітня 2006 року, остання власноручно та без застережень підписала вказаний договір, а отже добровільно погодилась з усіма пунктами, що становлять зміст договору.

За умовами даного договору банк відкриває Клієнту поточний рахунок «для виплат» № НОМЕР_3 в доларах США. За користування коштами на рахунку Банк щомісячно нараховує та сплачує Клієнту відсотки за ставкою згідно з тарифами Банку.

При цьому Тарифи банку, які повинні встановлювати розмір відсоткової ставки та є невід'ємною частиною договору згідно п. 5 позивачем не надані. В той же час з пояснень відповідача ОСОБА_3 вбачається, що розміщення арештованих прокуратурою коштів проводилось на депозитний рахунок з нульовою відсотковою ставкою, оскільки банком лише здійснювалось зберігання вилучених коштів на рахунку ОСОБА_6

Зі змісту договору судом встановлено, що банком ОСОБА_6 був відкритий та вівся поточний рахунок для виплат, а не вкладний (депозитний рахунок), оскільки договір банківського вкладу між банком та ОСОБА_6 не укладався, а грошові кошти в сумі 906 доларів США на відповідний рахунок вказаної особи були перераховані безпосередньо органами прокуратури.

Як встановлено з пояснень позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_3 та письмових заперечень представника відповідача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» жодні договірні банківські відносини між ОСОБА_1 та АППБ «Аваль» (правонаступник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») з початку притягнення його до кримінальної відповідальності до часу розгляду справи у суді - відсутні.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

Таким чином зі змісту даної правової норми вбачається, що повернення відсотків громадянину, що постраждав в наслідок незаконних дій правоохоронних органів, прокуратури та /або суду має місце лише при поверненні грошових вкладів. Враховуючи відсутність у ОСОБА_1 грошових вкладів у АППБ «Аваль» (в подальшому ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») відсутні будь-які підстави для нарахування та виплати йому відповідачем середньозважених відсотків за користування грошима.

Враховуючи все вищевикладене, з огляду на те, що позивач ОСОБА_1 після закриття відносно нього кримінальної справи отримав грошову компенсацію моральної шкоди, завданої йому незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, та крім того були поновлені його трудові та інші права, суд вважає, що єдиним належним способом відновлення права ОСОБА_1 на вилучені у нього грошові кошти є повернення таких грошей, без виплати будь-яких відсотків за користування ними та моральної шкоди обумовленої, нібито, тривалим неповерненням таких коштів.

Шляхом винесення слідчим прокуратури Полтавської області Кириченком С.А. постанови про зняття арешту з грошових коштів в сумі 906 доларів США від 03.10.2011 року та підписанням листа про відсутність заперечень проти видачі вказаних коштів ОСОБА_6 для подальшої їх передачі ОСОБА_1 прокурором Шишацького району Полтавської області від 18.10.2011, органи прокуратури належним чином сприяли у відновленні порушених майнових ОСОБА_1

З пояснень відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що жодні перешкоди для отримання ОСОБА_6 грошових коштів у банку відповідача для подальшої передачі їх ОСОБА_1 з часу зняття арешту майна по даний час відсутні, але ОСОБА_1 з власної волі відмовляється вчиняти такі дії та забороняє вчиняти їх ОСОБА_6, оскільки не погоджується з тим, що на вказані кошти не були нараховані відсотки.

Згідно ч.1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

На підставі досліджених доказів та аналізу вимог законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до висновку про те, що права ОСОБА_1 по поверненню вилучених у нього в 2006 році коштів діями відповідачів не порушені, останній самостійно відмовляється від їх реалізації, що було особисто підтверджено ним в судовому засіданні, а отже його права відновленню в судовому порядку не підлягають.

Таким чином суд не знаходить підстав для повного чи часткового задоволення позовних вимог, а отже у позові необхідно відмовити в повному обсязі.

Документально підтверджені судові витрати у справі суд розподіляє відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України та повністю покладає їх на позивача.

Відповідно до вимог п. 13 ч. 2. ст. 3 Закону України «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, але не звільнений від сплати судового збору за видачу судом копій документів.

Ухвалою суду від 27 січня 2016 року відстрочено до дати винесення рішення у справі сплату позивачем ОСОБА_1 судового збору у розмірі 28,94 грн. за видачу йому судом копій окремих матеріалів справи, а отже вказані судові витрати підлягають стягненню за рішенням суду.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6, 627 ЦК України, ч. 2 ст. 368 КК України, ст.ст. 125, 126, 177 КПК України 1960 року, ст.ст. 1-3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст.ст. 3, 10-11, 27, 30-31, 60, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа на стороні відповідачів ОСОБА_6, про повернення коштів, стягнення матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 на користь держави 28 (двадцять вісім) грн. 94 коп. судового збору за видачу судом копій документів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Шишацький районний суд в 10 денний строк з дня його проголошення, а особами, які не були присутні під час проголошення судового рішення - у той же строк з дня отримання його копії

Головуючий - суддя Д.С. Сиволап