Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/252/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем україни

24 лютого 2016 року Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді Яковенко Н.Л.,

при секретарі Кондра Ю.Ю.,

за участю

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України про визнання недійсним пункту контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 22 січня 2016 року звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до Міністерства молоді та спорту України про визнання недійсним пункту контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

В поданій до суду позовній заяві посилався на те, що наказом від 29 грудня 2012 року № 247-т був прийнятий на роботу за контрактом на посаду старшого тренера штатної збірної команди України з дзюдо, а наказом Міністерства молоді та спорту України від 30 грудня 2015 року № 316-т звільнений з 31 грудня 2015 року у зв’язку з закінченням строку дії контракту.

Звільнення з посади вважає незаконним.

Просив суд визнати недійсним п. 7.1. контракту від 27 грудня 2013 року, що був укладений між ним та Мінмолодьспорт України в частині терміну дії контракту, визнати даний контракт безстроковим трудовим договором. Також просив суд визнати незаконним і скасувати наказ Міністерства молоді та спорту України від 30 грудня 2015 року № 316-т про звільнення ОСОБА_1 та поновити на посаді старшого тренера штатної команди національної збірної команди України з дзюдо.

В судовому засіданні позивач та представник позивача повністю підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в заявах обставини.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечувала, вважає їх безпідставними.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що приймають участь в розгляді справи, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 29 грудня 2012 року між позивачем ОСОБА_1 та Державною службою молоді та спору України було укладено контракт з працівником, предметом якого було виконання позивачем, як старшим тренером, функцій щодо підготовки членів збірної команди України з дзюдо до участі у всеукраїнських та міжнародних спортивних змаганнях.

Згідно п. 1.2. даного контракту сторони передбачили, що цей контракт є строковим трудовим договором, згідно з п. 7.1. контракту він укладений на термін з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року.

Також встановлено, що на підставі заяви позивача ОСОБА_1 від 26 грудня 2012 року та укладеного контракту від 29 грудня 2012 року, Державною службою молоді та спорту України видано наказ від 29 грудня 2012 року № 247-т, згідно з яким позивач був прийнятий на роботу за контрактом на посаду старшого тренера штатної збірної команди України з дзюдо з 01 січня 2013 року по 28 лютого 2013 року.

Згідно з частиною 1 статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Нормами ст. 39-1 КЗпП України передбачено, що якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

В свою чергу частина 2 ст. 23 КЗпП України передбачає, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. 

Таким чином, у частині другій статті 39-1 КЗпП України, сформульоване правило, що передбачає набуття строковим трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк, за умови переукладення строкового трудового договору один чи декілька разів. Однак, це правило не поширюється на випадки, передбачені частиною другою ст. 23 КЗпП України, а переукладання строкового трудового договору у випадках, що підпадають під частину другу ст. 23 КЗпП, в силу норм ст. 39-1 КЗпП України не тягне набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

Судом встановлено та визнавалося сторонами по справі, що 28 лютого 2013 року між сторонами по справі було переукладено контракт з терміном дії з 01 березня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Таким чином, сторонами контракту в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 23 КЗпП України, було визначено термін його дії.

В подальшому 27 грудня 2013 року між сторонами по справі було укладено контракт з терміном дії з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, пунктом 1.2. якого його сторони також передбачили, що цей контракт є строковим трудовим договором, на термін з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року (пункт 7.1. контракту).

Також встановлено, що на підставі особистої заяви позивача ОСОБА_1 від 31 грудня 2014 року (а.с. 77) термін дії контракту на посаді старшого тренера продовжено з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, про що між сторонами по справі 31 грудня 2014 року укладено додатковий договір до контракту з працівником в п. 1 якого сторони дійшли згоди щодо терміну дії контракту з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивача ОСОБА_1, посилаючись на неодноразове переукладення трудового договору, вважає його таким, що є укладеним на невизначений строк з підстав, визначених ч. 2 ст. 39-1 КЗпП України.

Разом з тим, судом установлено, що між сторонами було укладено трудовий договір саме на визначений строк, встановлений за їхнім погодженням, який хоча і переукладався декілька разів, але саме в порядку, визначеному ч. 2 ст. 23 КЗпП України.

Тому суд приходить до висновку, що в силу норм ст. 39-1 КЗпП України таке переукладення не тягне за собою набуття трудовим договором характеру безстрокового, укладеного на невизначений строк.

Посилання представника позивача на ту обставину, що правовідносини між сторонами не є такими, що випливають з норм ч. 2 ст. 23 КЗпП України не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.

За нормами ст. 23 КЗпП України строковий трудовий договір, укладений як контракт, не може вважатися таким, що укладений на невизначений строк, якщо він підпадає під частину другу статті 23 КЗпП України, якщо його переукладали один чи кілька разів, а укладення контракту в цьому випадку передбачено відповідним законом.

В даному випадку укладення контракту встановлено нормами закону.

Так, ч. 7 ст. 37 Закону України «Про фізичну культуру і спорт» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, укладає трудовий договір (контракт) із спортсменами та фахівцями штатної команди національних збірних команд України з олімпійських та неолімпійських видів спорту, а з видів спорту інвалідів - Український центр з фізичної культури і спорту інвалідів.

Таким центральним органом, який реалізує державну політику у сфері фізичної культури та спорту, є саме відповідач, а посада старшого тренера віднесена до категорії працівників, з якими дозволяється укладення трудового договору у формі контракту.

Позивач ОСОБА_1, укладаючи трудовий контракт з відповідачем, за взаємною згодою, погодився на визначення строку його дії.

При цьому з укладеного між сторонами контракту вбачається, що він укладений саме на час виконання певної роботи.

Зокрема, як встановлено судом, укладений між сторонами контракт містить певні зобов’язання тренера, у тому числі досягти (забезпечити виконання спортсменами) певних спортивних результатів на основних змаганнях (п. 2.4.6. контракту), що свідчить про те, що з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання трудові відносини між сторонами не можуть бути встановлені на невизначений строк, як то передбачено ст. 23 КЗпП України.

Пункт 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України передбачає можливість припинення трудового договору у зв'язку з закінченням його строку. На цій підставі може бути припинений тільки строковий трудовий договір, укладений як строковий відповідно до закону.

Позивач ОСОБА_1, підписавши контракт та додатковий договір до контракту, погодився з його умовами, в тому числі і з підставами розірвання трудового договору (контракту).

При цьому в силу норм трудового законодавства припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника.

Свою волю на укладення строкового договору позивач ОСОБА_1 уже виявив, коли писав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором, та в подальшому при написанні заяви про продовження терміну дії контракту саме до 31 грудня 2015 року.

У цей же час він виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений.

Відповідач при цьому також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати відповідача, як працівника, про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Абзацом 3 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" передбачено, що оскільки згідно з частиною 2 статті 23 КЗпП України трудовий договір на визначений строк укладається лише у разі, коли трудові відносини на невизначений строк не може бути встановлено з урахуванням характеру роботи або умов її виконання, або інтересів працівника (наприклад, його бажання), або в інших випадках, передбачених законодавчими актами, укладення трудового договору на визначений строк при відсутності зазначених умов є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку.

Суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання строкового трудового договору недійсним у частині визначення строку, оскільки такий строковий трудовий договір між сторонами по справі було укладено за власним бажанням та з урахуванням інтересів позивача ОСОБА_1 на строк, вказаний ним у заяві про прийняття на роботу, а з урахуванням характеру роботи, умов її виконання, трудові відносини між сторонами по справі не могли бути встановлені на невизначений строк.

Тому наказ Міністерства молоді та спорту України від 30 грудня 2015 року № 316-т про звільнення ОСОБА_1 є законним, обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні, відтак і відсутні правові підстави для поновлення позивача на посаді тренера штатної команди національної збірної команди України з дзюдо.

На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є повністю безпідставними, а в їх задоволенні слід відмовити в повному обсязі.

Твердження позивача в судовому засіданні про те, що не притягувався до дисциплінарної відповідальності та що у відповідача не було жодних зауважень до його роботи не спростовує правомірність дій відповідача по звільненню ОСОБА_1, оскільки припинення трудового договору у зв'язку з закінченням його строку не передбачає наявність чи необхідність як обов’язкової умови порушення працівником трудової дисципліни.

Наявність індивідуальних планів тренування, чотири роки олімпійського циклу, жодним чином не спростовують правомірність звільнення позивача по закінченню строку дії трудового договору, а тільки підтверджують ту обставину, що з урахуванням характеру виконуваної роботи, з позивачем не міг укладатися безстроковий трудовий договорів. При цьому судом враховується, що хоча олімпійський цикл і складається з 4 років, але чотирирічний цикл не є однорідним, кожен річний цикл у ньому може мати свою спрямованість та певні етапи підготовки.

Оскільки про строковий характер трудового договору слід зазначати в наказі про прийняття на роботу, однак, до трудової книжки такий запис не заноситься, відсутність в трудовій книжні, виданій на ім’я позивача ОСОБА_1, записів про переукладення строкових трудових договорів не спростовує строковий характер укладеного між сторонами договору.

Оскільки відповідач, в задоволенні позовних вимог якого відмовлено, при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, судовий збір за розгляд справи судом слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 209, 213- 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства молоді та спорту України про визнання недійсним пункту контракту, визнання контракту безстроковим трудовим договором, визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_4

Суддя Н.Л.Яковенко

24.02.2016