Справа № 2 – 290

2009 рік                        

Р   І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М  Е  Н  Е  М       У  К  Р  А  Ї  Н  И

            05 травня  2009  року                                           Ялтинський міський суд Криму

у складі судді:                                                          ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ  Г.С.

при секретарі  :                                                         КОНОНОВОЇ Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі  Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, виконавчого комітету  Ялтинської міської ради , ОСОБА_3 ,  3–і особи – приватний нотаріус  Ялтинського нотаріального округу  ОСОБА_4, Комунальне підприємство Ремонтно – експлуатаційна  організація  № 1,  м. Ялти, відділ  державної  реєстрації  і  громадянства  фізичних осіб  2-го відділу  Ялтинського  МУ ГУ МВС  України  в  АР Крим про визнання недійсним  свідоцтва  про право власності  на житло, визнання  недійсним  договору купівлі – продажу  квартири, виселення та зняття  з  реєстрації; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: відділ громадянства, реєстрації й міграції фізичних осіб 2-го відділу Ялтинського міського управління ГУ МВС України в Криму про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації,

В С Т А Н О В И В :

03 вересня 2004 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати свою сестру - ОСОБА_5 такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_1 з підстав, передбачених ст. ст. 71, 72 ЖК України.

Рішенням Ялтинського міського суду від 28 вересня 2004 року позовні вимоги ОСОБА_5 були задоволені і після набрання рішенням суду  законної сили квартира була приватизована ОСОБА_5 на своє ім'я, після чого продана їм ОСОБА_3

Ухвалою Апеляційного суду АРК від 04 травня 2005 року рішення Ялтинського міського суду було скасоване, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повторному розгляді справи, ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати  недійсним свідоцтво № 5907-111 від 15 листопада 2004 року, видане виконавчим комітетом Ялтинської міської Ради на ім'я ОСОБА_2 про передачу йому у власність квартири АДРЕСА_1; визнати  недійсним договір купівлі - продажу вказаної квартири, укладений 25 листопада 2004 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_3; виселити ОСОБА_3 з  квартири  в будинок № 12 по вул. Ароматна сел. Голуба затока міста Ялта і зобов'язати відділення громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб скасувати реєстрацію ОСОБА_3 по квартирі.

Вимоги мотивувала тим, що вона постійно проживала в ІНФОРМАЦІЯ_1 разом зі своїм братом, а з листопада 2003 року по 01 червня 2004 року тимчасово знаходилася в ОСОБА_6, де працювала за контрактом. 04 червня 2004 року вона приїхала до Ялти, сплатила заборгованість по квартплаті за квартиру і комунальним послугам, після чого знову виїхала до ОСОБА_6 на роботу і повернулася до Ялти 20 листопада 2004 року, після чого дізналася, що вона була визнана такою, що втратила право користування квартирою, яка після цього була приватизована  її братом без її згоди і їм продана.

Рішенням Ялтинського міського суду від 13 лютого 2006 року в позові ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування квартирою було відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_5 задоволений в повному обсязі (т. 1, а.с. 150-151). Дане рішення набрало законної сили, але було скасоване ухвалою Ялтинського міського суду від 09 вересня 2008 року за ново виявленими обставинами (т. 2, а.с. 23-25).

При новому розгляді справи, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням ухвалою суду був залишений без розгляду (т. 2, а.с. 94), а 22 січня 2009 року ОСОБА_3  звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати ОСОБА_5 (нині ОСОБА_7) такою, що втратила право користування квартирою № 78 будинку № 27 по вул. Тімірязєва в місті Ялта з підстав ст. 107 ЖК України, у зв'язку з її вибуттям на постійне місце проживання в інший населений пункт і зняти її з реєстрації у відділі державної реєстрації і громадянства фізичних осіб 2-го відділу ЯМУ ГУ МВС України в АР Крим.

Вимоги мотивовані тим, що весною 2002 року ОСОБА_5 добровільно виїхала із спірної квартири в місто Москву і з тих пір для проживання в квартиру в Ялті не поверталася. З 2003 року вона проживала в ОСОБА_6, де 02 липня 2005 року зареєструвала шлюб з громадянином ОСОБА_6 - ОСОБА_7, після чого змінила прізвище на ОСОБА_7 і постійно проживає в ОСОБА_6 за місцем проживання чоловіка. Вважає, що відповідачка добровільно змінила місце свого постійного проживання, а тому втратила право користування житловим приміщенням спірної квартири.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що в позові ОСОБА_7 (раніше ОСОБА_5) слід відмовити, а позов ОСОБА_3 є обґрунтованим і підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України, у разі вибуття наймача і членів його сім'ї на постійне проживання в інший населений пункт або в інше житлове приміщення в тому ж населеному пункті, договір найму житлового приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з житлового приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму житлового приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим приміщенням з дня вибуття.

Згідно п. 11 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про деякі питання, які виникли з практики застосування судами Житлового Кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2, на підтвердження вибуття суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресація кореспонденції, створення сім'ї в іншому місті, перевезення майна в інше житлове приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).

Судом встановлено, що згідно даних особового рахунку КП РЕО № 1 на квартиру АДРЕСА_1, в ній було зареєстровано два наймачі - ОСОБА_2 і ОСОБА_5 - рідні брат і сестра (т. 1, а.с. 7).

Згідно з договором про зайнятість, укладеним 22 вересня 2003 року між ОСОБА_5 і підприємцем Кабаре ОСОБА_8, ОСОБА_5 була прийнята на роботу в ОСОБА_6 танцівницею на період з 10 жовтня 2003 року по 10 січня 2004 року (т. 1, а.с. 215-216). ОСОБА_9 (нині ОСОБА_7) в своїх письмових поясненнях підтверджувала, що з листопада 2003 року по 01 червня 2004 року, тобто вже за межами обумовленого в трудовому договорі строку, вона знаходилася в ОСОБА_6. 04 червня 2004 року вона приїхала до Ялти, після чого знову виїхала до ОСОБА_6, де знаходилася до 20 листопада 2004 року. Доказів, що в даний період часу вона знаходилася в ОСОБА_6 у зв'язку з роботою, нею суду представлено не було.

02 липня 2005 року, у відділі реєстрації актів цивільного стану міста Фішах ОСОБА_5  був зареєстрований шлюб з громадянином ОСОБА_6 ОСОБА_7. При цьому місцем проживання обох укладаючих шлюб вказане місто Фішах, ОСОБА_6 (т. 2, а.с. 8). Після реєстрації шлюбу, ОСОБА_5 змінила прізвище на прізвище чоловіка і одержала новий паспорт на ім'я ОСОБА_1 (т. 2, а.с. 10).

Таким чином, ОСОБА_5 в ОСОБА_6 була створена сім'я і на момент реєстрації шлюбу вона постійно проживала в місті Фішах, що і було відображено в свідоцтві про укладення шлюбу.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_5 (нині ОСОБА_7) в 2002 році вибула для постійного проживання спочатку в місто Москву, а в 2003 році - в іншу країну – ОСОБА_6, де створила сім'ю, що підтверджується матеріалами справи, тобто добровільно змінила місце свого постійного проживання, а тому втратила право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_2.

Що стосується позову ОСОБА_7 (ОСОБА_5) про відміну свідоцтва про право власності, виданого на ім'я ОСОБА_2, укладеного ним з  ОСОБА_3 договору купівлі – продажу, то оскільки суд дійшов висновку, що ОСОБА_7 необхідно визнати такою, що втратила право користування квартирою, отже її житлові права в даному випадку не порушені і не підлягають судовому захисту запропонованим нею способом і в заявлених нею вимогах слід відмовити в повному обсязі.

Крім того, відповідно до ст. 388 ЦК України, якщо майно за платним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувальник не знав і не міг знати, власник майна має право витребувати це майно у набувача тільки у випадку, якщо майно було втрачене власником або особою, якій він передав майно у володіння;  було вкрадено або вибуло з володіння власника не по його волі, іншим шляхом.

ОСОБА_2 (нині ОСОБА_7) ставить питання про відміну свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_2 і укладеного ним з ОСОБА_3 договору купівлі – продажу в повному обсязі.

Разом з тим, суду не представлено яких-небудь доказів того, що спірна квартира, яка була спочатку комунальною власністю виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, вибула з його власності на користь ОСОБА_2 не по його волі, а будь-яким  іншим шляхом, а надалі також всупереч волі ОСОБА_2 була передана у власність ОСОБА_3 на підставі договору купівлі – продажу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 на сьогоднішній день є добросовісним набувачем спірної квартири, а тому вона не може бути в неї витребувана.

Оскільки позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню, на її користь підлягають стягненню з ОСОБА_7 судові витрати у вигляді витрат на дачу оголошень в газетах про виклик ОСОБА_2 в судове засідання в сумі 2789,72 гривни (т. 2, а.с.119, 120, 152, 152), витрат на інформаційно – технічне забезпечення справи в сумі 7,50 гривень і судового збору в сумі 8,50 гривень, а всього – 2805,72 гривни.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 107 ЖК України, ст. 388 ЦК України,   ст.ст. 10, 60, 205, 212, 213, 215, 217, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В  :

            В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету  Ялтинської міської ради , ОСОБА_3 про визнання  недійсним свідоцтва про право власності від 15 листопада 2004 року,  визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири, виселення та зобов’язання скасувати реєстрацію по квартирі - відмовити.

    Позов ОСОБА_3 – задовольнити.

    ОСОБА_10 (ОСОБА_2) ОСОБА_11 такою, що втратила право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_3 з 2002 року та скасувати її реєстрацію по зазначеній адресі.

    Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 2805 (дві тисячі вісімсот п’ять) гривень 72 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному суді АРК через Ялтинський міський суд в строки та порядку згідно статей 294, 296 ЦПК України.

Суддя: