Справа № 2-479/09

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 м. Ковель                                                                                                           24 квітня 2009 року  

 Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді                    Шаруновича В.В.

за участю секретаря                          Спасюк К.В.

позивача                                             ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ковель справу за цивільним  позовом ОСОБА_1до Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк ПриватБанк" про повернення банківського вкладу, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 . звернулась  в  суд  з  позовом   до Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк ПриватБанк" (надалі ЗАТ КБ "Приватбанк"), яким просить зобов"язати відповідача повернути їй грошові кошти по договору від 05.08.2008р. № SAMDN 47000704032546 банківського вкладу "Копілка"  696,00 дол.США суми вкладу та 24,48 дол.США  відсотків, що становить 5547,70грн. та договору  від 29.09.2008р. № SAMDN 47000704387551 банківського вкладу "Копілка"  2000,00 дол.США суми вкладу та 35,00 дол.США відсотків , що становить 15669,50грн   а також судові витрати по справі.

            Позивачка зазначила, що вона 05.08.2008р. та 29.09.2008р. уклала з відповідачем вищевказані договора банківського вкладу, обидва терміном на 12 місяців, і на її ім"я було відкрито вищевказані депозитні рахунки на які вона 05.08.2008р. та 29.09.2008р. внесла зазначені в договорі кошти, відповідно до п.1 даних договорів, строк повернення банківських вкладів визначений  05.08.2009р. та 29.09.2009р. За користування вкладами  відповідач повинен сплачувати їй 10,5 % річних, за весь час користування вкладом.

             Коли 08.04.2009р. вона звернулась до Банку з вимогою дострокового повернення  вкладів,  відповідач, відмовився повернути вклади посилаючись на постанову Правління НБУ від 04.12.2008р., згідно якої банки України зобов"язані уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з метою недопущення дострокового повернення коштів розміщених вкладниками, яку вважає, відповідач, невірно трактує.

    В  судовому   засіданні    позивачка    позов    підтримала повністю з мотивів викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.  

            Представник відповідача в судове засідання не з"явився однак подав суду заперечення, яким не оспорюючи укладення вищезазначених договорів, внесення позивачкою суми вкладів, нарахованих відсотків, які позивачка просить стягнути, відмови банку у виплаті коштів по договорах з посиланням на вищезазначену постанову Правління НБУ України просить відмовити в задоволенні позову та зазначив, що відповідач керувався і керується вищезазначеною постановою правління НБУ, яка забороняє достроково повертати депозити, а оскільки не має права не виконувати постанови НБУто і не може видати вклади.

            Заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення із слідуючи підстав.      

            Як вбачається з матеріалів справи, що не заперечується і сторонами, між позивачкою та відповідачем  дійсно було укладено вищезазначені  договора строкового банківського вкладу  SAMDN 47000704032546  з датою повернення 05.08.2009р. та SAMDN 47000704387551  з датою повернення 29.09.2009р., позивачкою передано Банку  грошові суми вкладів на виконання цих договорів, які Банк прийняв, і зобов'язався виплатити позивачці суми вкладів та відсотки. Відповідно до п. 1 договору,  відповідач зобов"язався повернути вклади позивачці на дату повернення,  а відповідно до п.6 Договорів, сторони мають право дострокового розірвання договорів, однак на вимогу вкладника, вклади позивачці не були повернені з посиланням на Постанову Правління  НБУ № 413 від 04.12.2008р

           Як доводиться матеріалами справи, позивачка зверталась до Банку з вимогою дострокового повернення вкладених коштів, однак, отримала відмову Банку.

           Факт відмови позивачці Банком у повернення банківських вкладів доводиться листом відповідача від 15.04.2009р. № 304, з якого вбачається, що Банк відмовив позивачці у отриманні банківських вкладів посилаючись на заборону Правління НБУ  робити дострокове повернення коштів.

           Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

            Відповідно до ч. 2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

    Таким чином судом встановлено, що позивачка  виконала умови договорів банківських вкладів та має право на дострокове розірвання договорів та повернення коштів.

    Згідно абз.5 п.2 Постанови Правління НБУ від 04.12.2008р. № 413 "Про окремі питання діяльності банків" зобов"язано банки уживати всіх необхідних заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів (передусім у національній валюті України) з мето недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками.

             Аналіз даної норми закону дає право зробити висновок, що вона стосується передусім національної валюти України, а також не забороняє повертати вклади, а лише зобов"язує банки вживати заходів щодо забезпечення позитивної динаміки зростання обсягів депозитів з метою недопущення дострокового повернення коштів, розміщених вкладниками, що не є тотожними поняттями.               

            Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність застосування ч.2 ст.1060 ЦК України до даних правовідносин, оскільки дана норма має вищу юридичну силу ніж постанова НБУ і яка прямо не несе заборону для дострокового повернення коштів за депозитними вкладами, а отже суд вважає, що відповідач неправомірно у своїй відмові повернути вклади позивачу, послався на вищезазначену постанову банку, яка при розгляді даної справи не повинна застосовуватись і не приймається  судом до уваги з вищенаведених підстав.

              Зважаючи, що кошти вносились в Ковельському відділенні банку відповідача, слід зобов"язати відповідача сплатити     позивачці кошти через це відділення, оскільки місцем виконання договору зі сторони позивачки являється вищезазначене відділення і через нього і слід виплачувати кошти відповідачу.

             Аналізуючи зібрані докази,  суд вважає,  що позовні вимоги в частині зобов"язання відповідача повернути вклади знайшли своє підтвердження в судовому засіданні,  доведені  та  підлягають задоволенню.

             При цьому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судові витрати по справі виходячи з задоволення позову в частині стягнення суми вкладу, що відповідає вимогам ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218, 224 ЦПК України,ст.ст.23,526,612.625.629,1060 ЦК України, ст.ст.2,55,85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" , суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовільнити.

Зобов"язати Закрите акціонерне товариство "Комерційний банк "Приватбанк", через Ковельське відділення банку "ПриватБанк", повернути ОСОБА_1 грошові кошти по договору від 05.08.2008р. № SAMDN 47000704032546   з урахуванням відсотків в сумі 5547,70грн. та по договору від 29.09.2008р.№ SAMDN 47000704387551  з урахуванням відсотків в сумі 15669,50грн. а всього 21217 (двадцять одну тисячу двісті сімнадцять)грн. 20коп.

      Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", через Ковельське відділення банку "ПриватБанк", в користь ОСОБА_1  витрати по справі: а саме: 30 (тридцять)грн. 00коп. сплачених за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 212 (двісті дванадцять) грн.. 18коп. сплаченого держмита.

    Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги без попереднього подання заяви - протягом строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.294 ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                                           В.В.ШАРУНОВИЧ