Справа №22ц-808/09 Головуючий у першій інстанції Мельничук О.В.
Категорія 20 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 березня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Довжук Т.С., Мурлигіної О.Я.,
при секретарі судового засідання Поліщук Ю.В.,
за участю: апелянтки ОСОБА_1. та прокурора Брезіцького В.С.,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2008 р. за позовом Первомайського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку, а також позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_6 яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_2, доОСОБА_3 та ОСОБА_1 про поділ житлового будинку,
В С Т А Н О В И Л А :
07 травня 2003 р. ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. про поділ спільного майна подружжя, шляхом визнання за ним права власності на Ѕ частку будинку АДРЕСА_1 мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний будинок вони з дружиною придбали 15 червня 1999 р., тобто під час шлюбу, але зареєстрували на відповідачку.
01 липня 2003 р. відповідачка ОСОБА_3. пред'явила до позивача зустрічний позов, в якому просила визнати за нею, їх повнолітньою донькою ОСОБА_2, та їх неповнолітніми синами ОСОБА_2 та ОСОБА_7 право власності за кожним, у тому числі і за позивачем, на 1/5 частку того ж будинку.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 липня 2003 р. за ОСОБА_4. і ОСОБА_2 визнано право власності за кожним - на 1/5 частку, а за ОСОБА_3. - на 3/5 частки спірного будинку.
Ухвалою того ж місцевого суду від 24 грудня 2007 р. указане рішення було скасовано за нововиявленими обставинами лише в частині визнання за ОСОБА_3. права власності на 3/5 частини названого будинку і в цій частині справа була призначена до нового розгляду.
У проміжок часу між цими рішеннями суду, 04 березня 2005 р., ОСОБА_4., ОСОБА_3. і ОСОБА_2 за нотаріально посвідченим договором продали вказаний будинок ОСОБА_1., яка зареєструвала своє право власності на вказану нерухомість у Первомайському МБТІ.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 лютого 2008 р. було визнано право власності за ОСОБА_4 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за кожним 1/5 частку спірного будинку.
Однак, за апеляційною скаргою ОСОБА_1., ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 08 липня 2008 р. указане рішення місцевого суду скасовано, а справу передано на новий розгляд.
11 квітня 2005 р. Первомайський міжрайонний прокурор в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2. та ОСОБА_5. пред'явив у суді пізніше уточнений позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу указаного житлового будинку від 04 березня 2005 р. в частині продажу 2/5 часток цього будинку через порушення прав власності неповнолітніх.
05 листопада 2008 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_6., як опікун неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_5подали до суду позов доОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання за нею (ОСОБА_2) та її братами права власності за кожним на 4/15 частки спірного будинку в порядку спадкування після смерті їх батька, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4.
Ухвалою місцевого суду від 10 листопада 2008 р. всі позови об'єднані в одне провадження. А наступною ухвалою того ж суду від 04 грудня 2008 р. провадження у справі за позовом ОСОБА_4 було закрито.
Останнім рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2008 р. договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_1 від 04 березня 2005 р. визнано частково недійсним в частині продажу 2/5 часток цього будинку. За ОСОБА_2 та ОСОБА_7визнанням права власності за кожним на 1/5 частку вказаного будинку. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6. про визнання за дітьми ОСОБА_4 права власності на 4/15 частки спірного будинку відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1. та ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення вимог матеріального і процесуального права, просили останнє рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення: ОСОБА_1. - про відмову в задоволенні позовів, а ОСОБА_2 - про задоволення її позовних вимог.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін , дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 01 квітня 1999 р.ОСОБА_4, його дружині ОСОБА_3., а також трьом їхнім дітям ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, відповідно, ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_3 народження,) на праві спільної сумісної власності належала квартира АДРЕСА_1
Вказану квартиру вони, з дозволу органу опіки і піклування, 22 травня 1999 р. продали ОСОБА_8, а за виручені кошти вже 15 червня того ж року придбали на ім'я ОСОБА_3. будинок АДРЕСА_1
Отже, місцевий суд правильно визначив, що дійсними покупцями по цьому договору були ОСОБА_4., ОСОБА_3. та їхні діти: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5
Після набрання законної сили рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 липня 2003 р. нові власники спірного будинку (ОСОБА_4., ОСОБА_3. і ОСОБА_5) продали його 04 березня 2005 р. ОСОБА_1., яка зареєструвала своє право власності на вказану нерухомість у Первомайському МБТІ.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив, що ОСОБА_4., ОСОБА_3. і ОСОБА_5, яка на час укладення цієї угоди була повнолітньою та повністю дієздатною, вільно реалізували належне їм за ст. 317 ЦК України право щодо розпорядження своїми частками у спірному будинку, продавши їх ОСОБА_1. А тому правові підстави для визнання недійсним указаного договору в частині продажу 3/5 його частки відсутні.
Водночас, обов'язковою умовою укладення договору відчуження часток спірного будинку, які належали неповнолітнім ОСОБА_2 та ОСОБА_5, була наявність письмової згоди органу опіки та піклування Первомайської міської ради, оскільки, ч. 3 ст. 17 Закону України ,,Про охорону дитинства” від 24 квітня 2001 р. (з наступними змінами) (далі - Закон) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, чи здійснювати відчуження належного їй житла.
Однак, ОСОБА_4. і ОСОБА_3., діючи всупереч таким вимогам Закону та інтересам своїх неповнолітніх синів, продали не тільки свої частки спірного будинку, а й частки синів, чим порушили їх майнові права та залишили дітей без житла.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 10 жовтня 2007 р. ОСОБА_3. позбавлена материнських прав у відношенні неповнолітніх синів, ОСОБА_3 та ОСОБА_5
В зв'язку з чим, суд першої інстанції на підставі ст. ст. 203, 215, 216 ЦК України ухвалив обґрунтоване рішення про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу спірного будинку від 04 березня 2005 р. в частині продажу 2/5 часток цього будинку, з визнанням за ОСОБА_2 та ОСОБА_7права власності за кожним на 1/5 частку вказаного будинку.
Також вірно місцевий суд відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6., яка діяла в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_5про визнання за кожним з дітей покійного ОСОБА_4 права власності на 4/15 частки спірного будинку через наступне.
ОСОБА_4. помер ІНФОРМАЦІЯ_4. На той час своїм правом власності на 1/5 частку спірного будинку, яке було за ним визнано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 07 липня 2003 р., покійний вже розпорядився, продавши його 04 березня 2005 р. ОСОБА_1. Указане рішення місцевого суду є чинним до теперішнього часу, оскільки ухвалою того ж суду від 24 грудня 2007 р. указане рішення було скасовано за нововиявленими обставинами лише в частині визнання за ОСОБА_3. права власності на 3/5 частини названого будинку.
Отже, до складу спадщини, яка відкрилась після його смерті, ця нерухомість не входить, а тому вимога доньки покійного (ОСОБА_2) та опікуна неповнолітніх про визнання за ними право власності на це майно в порядку спадкування не підлягає задоволенню, оскільки не має під собою правових підстав.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1. про те, що вона придбала спірний будинок на законних підставах, оскільки на час укладення договору купівлі продажу від 04 березня 2005 р. було чинним рішення місцевого суду від 07 липня 2003 р., є необґрунтованими через те, що неповнолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були позбавлені їх права власності на частки у цьому будинку всупереч їх інтересам, волі та вимогам указаного вище Закону. А рішення місцевого суду від 07 липня 2003 р., в частині визнання за ОСОБА_3. права власності на 3/5 частки спірного будинку, що давало їй право продати ці частки ОСОБА_1., скасовано.
Інші доводи апелянтів не спростовують указані висновки місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відхилити, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 грудня 2008 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: