Справа №22ц-1429/09 Суддя першої інстанції Ямкова О.О.
Категорія 27 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 липня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Мурлигіної О.Я., Шолох З.Л.,
при секретарі судового засідання Варміш О.С.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1. та представника відповідачів ОСОБА_4
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2ОСОБА_3 та приватного підприємства ,,Ніанант” (далі - ПП ,,Ніанант”) на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2009 р. за позовом закритого акціонерного товариства ,,Альфа-Банк" (далі - ЗАТ ,,Альфа-Банк") до ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ПП ,,Ніанант” про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И Л А :
29 січня 2009 р. ЗАТ ,,Альфа-Банк" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2.,ОСОБА_3. та ПП ,,Ніанант” про стягнення в солідарному порядку заборгованості по кредитним договорам.
Позивач зазначав, що 12 вересня 2007 р. між ним і ОСОБА_2. укладено рамкову угоду, за якою банк зобов'язався надати відповідачці строком на 180 місяців кредитні продукти, загальний розмір яких не повинен перевищувати 1000000 доларів США, шляхом відкриття кредитної лінії та укладення додаткових угод.
Для виконання вказаної угоди 12 і 14 вересня 2007 р. між сторонами були укладені договори про надання траншів, за якими позичальниця отримала від банку кредит на рефінансування витрат по придбанню нерухомості її ремонт і реконструкцію на загальну суму 800000 доларів США під 13% річних, строком на 180 місяців.
Умовами цих договорів передбачено право банку додатково до встановленої процентної ставки, у разі прострочення зобов'язань позичальником, нараховувати пеню в розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.
12 вересня 2007 р., для забезпечення виконання зазначеної рамкової угоди та договорів про надання траншів, між позивачем і ОСОБА_3., а також ПП ,,Ніанант” були укладені договори поруки, за умовами яких останні зобов'язався солідарно з ОСОБА_2. відповідати за своєчасне та повне виконання нею зобов'язань по кредитному договору.
Обома договорами поруки передбачена також додаткова відповідальність поручителів шляхом нарахування пені на тих же умовах, що й позичальниці.
Окрім того, указаними договорами передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати черговість погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користуванням кредитними коштами з обов'язковим повідомленням про це боржника і поручителів. 16 вересня 2008 р. на підставі такої умови позивач підвищив відсоткову ставку по кредитних зобов'язаннях ОСОБА_2. до 14% річних, однак. письмово повідомив про це 20 вересня 2008 р. тільки її, а не всіх поручителів.
Посилаючись на те, що відповідачка ОСОБА_2. не виконала свої зобов'язання перед банком, позивач просив стягнути з усіх відповідачів у солідарному порядку кредитну заборгованість по обох договорах, яка виникла на 15 січня 2009 р., в розмірі 7755284 грн. 13 коп. та судові витрати.
До того ж, позивач просив окремо стягнути пеню з поручителів на свою користь: зОСОБА_3. - 1679486 грн. 13 коп., а з ПП ,,Ніанант” - 195794 грн. 06 коп.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2009 р. позов задоволено частково.
З усіх відповідачів в солідарному порядку стягнуто на користь позивача 6910807 грн. 51 коп. кредитної заборгованості та в доход держави з кожного з них - по 576 грн. 67 коп. судового збору. Крім того, з самої ОСОБА_2. на користь позивача стягнуто 19533 грн. 80 коп. додаткової кредитної заборгованості по збільшеним кредитним відсоткам і пені. В задоволенні вимог доОСОБА_3. і ПП ,,Ніанант” про стягнення додаткової пені відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просили рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 1054 - 10561 цього ж Кодексу регулюються правила виконання зобов'язань по кредитному договору. Зокрема:
- за кредитним договором, укладеним у письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти;
- розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Крім того, ст. ст. 553, 554 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
До того ж, ст. 543 цього ж Кодексу встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
З матеріалів справи вбачається, що 12 і 14 вересня 2007 р. між ЗАТ ,,Альфа-Банк” і ОСОБА_2. укладено рамкову угоду про надання відповідачці строком на 180 місяців кредитних продуктів, загальний розмір яких не повинен перевищувати 1000000 доларів США.
Для виконання цієї угоди в указані дні між сторонами були укладені договори про надання траншів, за якими позичальниця отримала від банку кредитні кошти на рефінансування витрат по придбанню нерухомості та її ремонт і реконструкцію на загальну суму 800000 доларів США під 13% річних, строком на 180 місяців.
За умовами цих договорів передбачено право банку в односторонньому порядку змінювати черговість погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користуванням кредитними коштами, з обов'язковим повідомленням про це боржника, а також, у разі прострочення зобов'язань позичальником, нараховувати пеню в розмірі 0,5% від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення.
12 вересня 2007 р., для забезпечення виконання зазначеної рамкової угоди та договорів про надання траншів, позивачем були укладені договори поруки з ОСОБА_3. і ПП ,,Ніанант”, за умовами яких останні зобов'язались солідарно з ОСОБА_2. відповідати за своєчасне та повне виконання нею зобов'язань по кредитному договору.
Обома договорами поруки передбачена також додаткова відповідальність поручителів шляхом нарахування пені на тих же умовах, що й позичальниці.
Як видно з меморіальних валютних ордерів від 12 і 14 вересня 2007 р. №№ 11365 і 11553 позивачем на рахунок відповідачки ОСОБА_2. було перераховано кредитні кошти відповідно до вказаних договорів у загальній сумі 800000 доларів США, які вона отримала і використала на обумовлені сторонами потреби.
16 вересня 2008 р., на підставі пунктів 3.7, 5.1.1, 5.8, 5.8.1 указаних договорів, позивач підвищив відсоткову ставку по кредитних зобов'язаннях ОСОБА_2. до 14% річних. Однак, письмово повідомив про це 20 вересня 2008 р. тільки відповідачку, а не її поручителів.
Місцевим судом правильно встановлено, що внаслідок того, що позичальниця несвоєчасно та не в повному обсязі виконувала свої зобов'язання щодо погашення кредиту у неї утворилась заборгованість як по тілу кредиту, так і по відсотках за користування ним.
На письмові вимоги позивача від 19 листопада та 15 грудня 2008 р. про погашення заборгованості ні позичальниця, ні її поручителі позитивно не відреагували, хоча такі звернення отримали.
Станом на 15 січня 2009 р. розмір заборгованості ОСОБА_2. перед позивачем склав 897507,47 доларів США, з урахуванням зменшеного судом розміру пені, що еквівалентно - 6910807 грн. 51 коп., яку суд визначив до стягнення в солідарному порядку з неї та поручителів по курсу Національного Банку України на час розгляду справи.
Розрахунок заборгованості проведено відповідно до чинного законодавства та умов зазначених договорів, в зв'язку з чим, посилання апелянтів на неправильність такого є необґрунтованим. А Закон України , Про захист прав споживачів”, на що посилалась апелянта, до спірних правовідносин не застосовується.
В той же час, проведене місцевим судом зменшення розміру пені з 193462,94 до 96731,47 доларів США відповідає вимогам ч. 3 ст. 549 і ч. 3 ст. 551 ЦК України та обставинам справи.
Доводи апеляційних скарг поручителів про те, що вони не повинні відповідати за борги позичальниці через те, що підвищення процентної ставки по кредиту проведено банком в односторонньому порядку, без їх повідомлення, безпідставні, оскільки ця обставина судом першої інстанції врахована і розмір відповідальності поручителів визначений лише в межах взятих ними на себе зобов'язань.
Крім того, відповідно до умов договорів поруки поручителі зобов'язались після отримання повідомлення кредитора або боржника про несплату кредиту, виплатити несплачену боржником суму, однак, таке зобов'язання вони не виконали.
Встановивши, що ні позичальник, ні поручителі своїх зобов'язань по вказаних вище договорах не виконали, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність покладення на них відповідальності щодо погашення заборгованості по кредитному договору у визначеному судом розмірі.
Також не викликає заперечень рішення місцевого суду про стягнення вказаної заборгованості у гривнях, оскільки це відповідає умовам кредитних договорів та вимогам ч. 1 ст. 533 ЦК України про те, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. А якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указаних висновків місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення, ухваленого з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення зОСОБА_3. і ПП ,,Ніанант” додаткової пені не оскаржувались, а тому не було предметом розгляду апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційні скарги ОСОБА_2ОСОБА_3 та приватного підприємства ,,Ніанант” відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2009 р. - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: