КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-18769/08 Головуючий у І інстанції - Маркова О.М.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної одноразовоі допомоги на оздоровлення, -
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради (УСЗН) про стягнення недоотриманих сум щорічної одноразової допомоги на оздоровлення.
Зазначав, що є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 2 групи, має право на отримання одноразової допомоги на оздоровлення. Однак, всупереч вимогам статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон №796-ХІІ), розмір допомоги у 2006 році не співвідносився із передбаченим Законом.
Посилаючись на порушення відповідачем норм Конституції України, положень зазначеного Закону, - просив визнати дії УСЗН неправомірними та стягнути з відповідача недоплачену суму допомоги у розмірі 1880 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2008 року позов задоволено частково, з УСЗН стягнуто 1755 грн. щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2006 рік.
В апеляційній скарзі УСЗН, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати, а у позові відмовити.
Зазначали, що фінансування видатків пов'язаних із соціальним захистом осіб постраждалих від Чорнобильської катастрофи здійснюється виключно за рахунок коштів державного бюджету. Крім того, Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» по-іншому врегульовував спірні правовідносини.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено і ніким не заперечується, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році 1 категорії та інвалідом другої групи.
Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини третьої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідам другої групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Також Білоцерківський міськрайонний суд Київської області зазначив, що Постанова Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є підзаконним актом, суперечить Закону №796-ХІІ та не може бути застосована.
Апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Базовим законом, яким встановлено пільги та компенсації особам, що постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За змістом частини третьої статті 48 Закону №796-ХІІ щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідам другої групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Проте судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що статтею 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», була зупинена дія частини третьої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачала наявність права на допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до статті 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік». Крім того, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» неконституційними не визнавалися.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог за 2006 рік.
Отже вимоги апелянта є законними та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
На підставі викладено, керуючись статтями 195, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2008 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Повний текст ухвали виготовлено 15 червня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді:
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-18769/08 Головуючий у І інстанції - Маркова О.М.
Суддя-доповідач Данилова М.В.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Данилової М.В.,
суддів: Бєлової Л.В. та Бистрик Г.М.,
при секретарі судового засідання Горбачовій Ю.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про стягнення недоотриманих сум щорічної одноразовоі допомоги на оздоровлення, -
У зв'язку зі складністю справи, відповідно до вимог cтаттей 158, 160 КАС України суд оголошує вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись статтями 196, 198, 201, 205, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління соціального захисту населення Білоцерківської міської задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2008 року скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Повний текст постанови буде виготовлений 15 червня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішення суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Судді: