ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - судді Сіроша М.В.
Суддів - Гордійчук М.П., Маринчак Н.Є., Матолича С.В., Чалого С.Я.
при секретарі - Мельник І.М.
за участю: позивача - ОСОБА_1;
представника Служби Безпеки України - Цимбалюк Л.В.
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2005 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України, Голови Служби Безпеки України про визнання фактів неправомірної бездіяльності,
встановила:
У червні 2005 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Президента України, Голови Служби безпеки України і просив визнати факт неправомірної бездіяльності Президента України - Ющенка Віктора Андрійовича по розгляду його скарги від 22.03.2005 року та відсутності контролю за виконанням його особистого доручення Голові Служби Безпеки України Турчинову О.В. від 12.05.2005 року та зобов'язати прийняти його на особистому прийомі для викладення обставин справи стосовно злочинних дій співробітників СБУ, визнати факт неправомірної бездіяльності Голови Служби Безпеки України - Турчинова О.В. по розгляду його заяви-повідомлення від 29.04.2005 року та невиконання ним особистого доручення Президента України - Ющенка В.А. від 12.05.2005 року, зобов'язати Голову СБУ провести службову перевірку його заяви-повідомлення, матеріали яких направити для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України до Генеральної прокуратури України та надати можливість ознайомитись з матеріалами перевірки, яка проводилась в СБУ на виконання особистого доручення Президента України Ющенка В.А. від 12.05.2005 року. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 22.03.2005 року та 29.04.2005 року він направив свої звернення відповідно Президенту України та Голові Служби безпеки України, однак в порушення вимог Закону України «Про звернення громадян», ст. 97 КПК України його звернення не розглянуті.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2005 року відмовлено у задоволенні позову посилаючись на те, що при розгляді звернення заявника суб'єкти оскарження діяли в межах своє компетенції та вимог чинного законодавства та не порушили при цьому прав, свобод чи законних інтересів заявника.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 11.11.2005 року постанова Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2005 року залишена без змін.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити його вимоги
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1, суди вірно прийшли до висновку про необґрунтованість твердження заявника про бездіяльність Президента України, Голови Служби Безпеки України, оскільки судами встановлено, що всі скарги заявника були розглянуті і надані йому відповіді у відповідності з вимогами Закону України «Про звернення громадян».
Висновки судів відповідають обставинам справи, наданим доказам та нормам матеріального і процесуального закону.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
За таких обставин підстав для скасування судових рішень не вбачається, касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11 листопада 2005 року - без змін.
Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.
Судді: