Справа № 300/602/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 лютого 2016 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - Власова С.0.,

суддів - Дроботі В.В., Бисаги Т.Ю.,

при секретарі - Рогач О.Я.,

з участю: представника позивачів - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Воловецького районного суду від 19 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И Л А:

В липні 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 звернулися до суду з позовом до Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Позов мотивували тим, що вони є власниками квартир в гуртожитку, що за адресою АДРЕСА_1 та проживають на третьому поверсі цього будинку і з часу вселення користувалися допоміжними приміщеннями, які знаходяться на третьому поверсі. Одна, як їм стало відомо, 31.07.2013 року Воловецькою селищною радою було прийнято рішення №117 «Про передачу у власність громадян селища майна», яким нежитлове допоміжне приміщення третього поверху, що ними використовувалося, передано у власність відповідачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 у вигляді квартири №36 «а» в АДРЕСА_1, Воловецького району та на підставі вказаного рішення 01.08.2013 року відповідачам було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1. Позивачі вважають, що відповідач, видавши оскаржуване рішення, порушив їх права, як власників квартир цього будинку на користування допоміжними приміщенням. Крім цього, позивачі зазначають що при ухваленні Воловецькою селищною радою оскаржуваного рішення, нею було порушено вимоги ч. 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», а саме, вказують що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 не проживали у наданому їм житловому приміщенні взагалі. На підставі вищенаведеного позивачі просили визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради «Про передачу у власність громадян селища державного майна» №117 від 31.07.2013 року, яким ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 передано у

власність нежитлове приміщення в гуртожитку малосімейного типу в АДРЕСА_1, Воловецького району та визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Воловецького районного суду від 19.10.2015 року позов ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради Закарпатської області №117 від 31.07.2013 року «Про передачу у власність громадян селища державного майна» щодо передачі у власність в порядку приватизації ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 квартири №36 «а», за адресою АДРЕСА_1, Воловецького району, Закарпатської області.

Визнано недійсним свідоцтво на право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, видане органом приватизації житлового фонду виконавчого комітету Воловецької селищної ради 01.08.2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_12 на квартиру №36 «а», за адресою АДРЕСА_1, Воловецького району, Закарпатської області.

Стягнуто з Воловецької селищної ради на користь позивачів судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 подали апеляційну скаргу в якій просять рішення скасувати і ухвалити нове, яким у задоволені вимог позивачів відмовити. Вказують на те, що суд неправильно застосував матеріальний та процесуальний закон, визнавши передане їм у власність приміщення таким, яке перебуває у спільному користуванні позивачів та використовується ними як допоміжні приміщення.

В судовому засіданні представник позивачів - ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення місцевого суду від 19.10.2015 без змін.

ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задоволити її з наведених в ній підстав.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Встановлено, що позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 є власниками квартир відповідно №30,31,32,33,34,35,42 в АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвами про право власності на нерухоме майно, видані позивачам та членам їх сімей відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (а.с. 42-48).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради №94 від 27.06.2013 року «Про виділення квартири» ОСОБА_2 та членам його сім'ї було видано квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 89).

Рішенням виконавчого комітету Воловецької селищної ради «Про передачу у власність громадян селища державного майна» №117 від 31.07.2013 року, ОСОБА_2, як учаснику бойових дій в Афганістані та членам його сім'ї ОСОБА_3 та ОСОБА_12 передано у власність квартиру №36 «а» в АДРЕСА_1, Воловецького району (а.с. 90).

На підставі вищевказаного рішення 01.08.2013 року ОСОБА_2 та членам його сім'ї видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, на квартиру №36 «а», в АДРЕСА_1, Воловецького району (а.с. 11).

Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виник спір з приводу передачі виконавчим комітетом Воловецької селищної ради у власність ОСОБА_2 та членам його сім'ї нежитлового приміщення загального користування в гуртожитку для проживання сімей, яке належить на праві власності позивачам.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідно до п. 2, 7 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396 закріплено, що допоміжні приміщення у гуртожитку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації гуртожитку та побутового і санітарно-гігієнічного обслуговування його мешканців. Допоміжні приміщення передаються у спільну сумісну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Крім того, в оскаржуваному рішенні суд, з посилання позивачів, зазначає, що будинок в якому на даний час проживають сторони має статус гуртожитку.

Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Згідно рішення третьої сесії п'ятого скликання №90 від 18.08.2006 року Воловецької селищної ради «Про затвердження акту державної комісії про передачу у власність Воловецької селищної ради гуртожитку по АДРЕСА_1 смт. Воловець» переведено гуртожиток Воловецького заводу «Електрон» у житловий будинок малосімейного типу після проведеної реконструкції та включено даний будинок у перелік об'єктів комунальної власності селищної ради, як житловий будинок малосімейного типу (а.с. 13).

Не відповідає дійсності також твердження позивачів, що відповідачам було передано у власність нежитлові приміщення будинку, якими вони спільно користуються, оскільки, відповідно до рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради №164 від 22.12.2011 року «Про затвердження нумерації житлових приміщень в будинку малосімейного типу за адресою: АДРЕСА_1» всі нежитлові приміщення колишніх загальних кухонь, душових, холів та буфету переведені в житлові приміщення з подальшою їх реконструкцією та заселенням (а.с. 88).

Враховуючи те, що вказані рішення Воловецької селищної ради ніким не оспорювалися, на даний час є чинними та законними, а будинок в якому проживають сторони не являється гуртожитком, є повноцінним житловим будинком і перебуває у комунальній власності селищної ради, а всі нежитлові приміщення (колишні загальні кухні, душові, холи та буфет) переведені в житлові приміщення і можуть передаватися у користування (найм) чи у власність виключно рішенням Воловецької селищної ради, то відповідно приватизація виділеної ОСОБА_2 та його сім'ї квартири, на думку колегії суддів, не порушує права власності позивачів.

Матеріали справи не містять даних про те, що позивачам надано у користування квартира № 36 «а» у вищевказаному житловому будинку, як нежитлове приміщення.

Твердження позивачів, що відповідачі не проживали у наданій їм квартирі, як це вимагає закон (не менше п'яти років) спростовується доводами відповідачів та матеріалами справи, з яких слідує, що ОСОБА_2 та члени його сім'ї проживають у будинку АДРЕСА_1 однак вселитися у надану йому квартиру він не може, оскільки позивачі перешкоджають йому у цьому, обладнавши у наданій йому квартирі кладовки для зберігання особистих речей.

Щодо наданої апеляційному суду представником позивачів довідки КП ВС «Водоканалсервіс» № 168 від 07.12.2015 року, то у ній йдеться лише про відсутність в цій організації проектної (технічної) документації стосовно реконструкції або перепланування (нежитлових приміщень в житлові) в АДРЕСА_1 Ця довідка не впливає на законність рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради № 164 від 22 грудня 2011 року «Про затвердження нумерації житлових приміщень в будинку малосімейного типу за адресою АДРЕСА_1», переведення нежитлових приміщень колишніх загальних кухонь, душових, холів та буфету в житлові приміщення з подальшою їхньою реконструкцією (а.с.88), правомірність надання та приватизації сім»єю ОСОБА_2 квартири № 36 «а» в цьому будинку.

Відповідно до положень п. 2 ч.1 ст. 309 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

З огляду на зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.209, 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.4, 316, 317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Воловецького районного суду від 19 жовтня 2015 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до Воловецької селищної ради Воловецького району Закарпатської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_12 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Воловецької селищної ради № 117 від 31 липня 2013 року «Про передачу у власність громадян селища державного майна» та визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, видане органом приватизації житлового фонду виконавчого комітету Воловецької селищної ради 01 серпня 2013 року на квартиру № 36 «а» за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: