ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 лютого 2016 року Справа № 923/821/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Малетича М.М.,

суддів: Грека Б.М.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. у справі № 923/821/15 господарського суду Херсонської області за позовом Прокурора міста Херсона в інтересах держави в особі Херсонської міської ради Херсонської області та Управління освіти Херсонської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Управління комунальної власності Херсонської міської ради про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути майно, -

В с т а н о в и в :

Подана Заступником прокурора Херсонської області (далі - Прокурор, Заявник) касаційна скарга не може бути розглянута Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно ст. 3 ЗУ "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду апеляційних та касаційних скарг на судові рішення.

Частиною 1 статті 4 ЗУ "Про судовий збір" також встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Разом з тим, з 01.09.2015 року набрав чинності Закон України № 484-VІІІ від 22.05.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору та пільг щодо сплати судового збору.

При цьому, Законом України № 484-VІІІ від 22.05.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" статтю 5 Закону України "Про судовий збір" викладено в новій редакції, відповідно до якої органи прокуратури не мають пільг на сплату судового збору при здійсненні представницьких функцій.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент подання позовної заяви), було встановлено розміри ставок судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру (2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат), немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Згідно з пп. 5 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції від 22.05.2015 року), при поданні до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір справляється у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Як видно з матеріалів справи, касаційна скарга Заявника на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. вже поверталась без розгляду ухвалою Вищого господарського суду України від 16.11.2015 року, на підставі п. 4 ст. 1113 ГПК України. Вказану ухвалу було направлено Заявнику 16.11.2015 року.

Разом з цим, Заявник 30.11.2015р. вдруге подав до апеляційного суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. у даній справі.

Звертаючись з касаційною скаргою Прокурором не додано доказів сплати судового збору. Водночас, Прокурором подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, з посиланням на те, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" видатки на сплату прокурорами судового збору не передбачені і відповідне фінансування органам прокуратури з такою метою не здійснювалось, будь-які інші бюджетні кошти не можуть бути витрачені для сплати судового збору, оскільки це суперечить законодавству.

Статтею 8 ЗУ "Про судовий збір" передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Данною статею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Тобто, вказаною статтею Закону передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

Крім того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що Прикінцевими положеннями Закону України № 484-VІІІ від 22.05.2015 р. "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набув чинності з 01.09.2015 року, саме на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок забезпечити відповідне фінансування державних органів, які позбавляються пільг щодо сплати судового збору.

При цьому, статтею 129 Конституції України, як однією із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та з відсутністю відповідних коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Аналогічної позиції дотримується і Вищий господарський суд України в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (п. 3.1 Постанови).

Крім того, відповідно до ч.2 ст. 29 ГПК України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

При цьому, слід зазначити, що з касаційною скаргою у справі звернувся саме Прокурор в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, а саме - Херсонської міської ради Херсонської області та Управління освіти Херсонської міської ради, тоді як, з врахуванням ст. 29 ГПК України, зазначені державні органи мають процесуальну можливість самостійно звернутись з касаційною скаргою на судові рішення у справі та можуть бути платниками судового збору за подання касаційної скарги.

Таким чином, у даному випадку наведені прокурором у клопотанні обставини не є підставою для звільнення його від сплати судового збору, у зв'язку з чим, у задоволенні клопотання Прокурора слід відмовити.

Пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання Прокурора про звільнення від сплати судового збору.

З урахуванням приписів п. 4, ч. 1 ст. 1113 ГПК України, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що подана Заступником прокурора Херсонської області касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню.

Керуючись ст. 86, п. 4 ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В :

1. Відмовити в задоволенні клопотання Заступнику прокурора Херсонської області про звільнення його від сплати судового збору при поданні касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року у справі № 923/821/15.

2. Касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 р. у справі № 923/821/15 господарського суду Херсонської області повернути без розгляду.

Головуючий - суддя Малетич М.М.

Судді Грек Б.М.

Мамонтова О.М.