КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-20098/08 Головуючий у 1 інстанції Сєчко В.Л.
Суддя-доповідач Василенко Я.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Малиніна В.В.,
Горбань Т.І.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Козятинської міської ради Вінницької області на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11.04.2008 у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Козятинської міської ради Вінницької області про стягнення щомісячної допомоги по догляду за дитиною, -
в с т а н о в и л а:
06.03.2008 ОСОБА_1 звернулась до Козятинського міськрайонного суду Вінницької області з позовом, в якому просила стягнути з УПСЗН Козятинської міської ради Вінницької області на її користь суму недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі 2798,51 грн. та встановити розмір щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що виплачується УПСЗН Козятинської міської ради Вінницької області відповідно до чинного законодавства, а саме: встановлений законом прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11.04.2008 позовні вимоги задоволено в частині стягнення з УПСЗН Козятинської міської ради Вінницької області на користь ОСОБА_1 1896,40 грн. невиплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною за 2007 рік.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, відповідач УПСЗН Козятинської міської ради Вінницької області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач ОСОБА_1 як не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа здійснює догляд за власною дитиною ОСОБА_1, 15.09.2006 р.н. до досягнення ним трирічного віку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 у 2007 році отримала допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у значно меншому розмірі, ніж це передбачено ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII, а саме у сумі 3753,49 грн., що вбачається з довідки від 18.01.2008 (а. с. 7).
Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені у запереченні на позовну заяву та полягають у тому, що відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2007 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами КМ України, а тому виплати згідно Закону України № 2811-XII проводились із врахуванням постанови КМ України № 13 від 11.01.2007 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми».
Відповідно до п. 2 постанови КМ України № 13 від 11.01.2007 на виконання статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, не застрахованим у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, призначається та виплачується з метою створення належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини з урахуванням таких особливостей:
- допомога призначається у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень (мінімальний розмір);
- для призначення допомоги у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про середньомісячний сукупний дохід сім'ї, визначений згідно з методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів соціальної допомоги на підставі довідки про доходи і декларації про доходи та майновий стан усіх членів сім'ї.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідно абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. При цьому, апелянт звертає увагу на те, що після визнання неконституційними зазначених положень Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», відповідних змін обсягів фінансування не проводилось.
Колегія суддів не погоджується з такими доводами апеляції, виходячи з наступного.
Згідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Більш того, частиною 2 статті 4 Бюджетного Кодексу України встановлено, що при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
В свою чергу, Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) положення абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» визнані неконституційними.
Згідно з вимогами частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи зазначене з 09.07.2007 для вирішення спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», якою передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років встановлений у таких розмірах: з 1 квітня - 463 гривні, з 1 жовтня - 470 гривень.
Правильність розрахунків сум, які були здійснені судом першої інстанції і підлягають виплаті позивачу апелянтом не заперечуються.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги, оскільки у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Отже, висновок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог за період з 09.07.2007 є правильним, а тому колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Козятинської міської ради Вінницької області залишити без задоволення, а постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 11.04.2008 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 23 червня 2009 року.
Головуючий:
Судді: