Судове рішення 22-а-19355/08 від 29.07.2009

Судове рішення #5384642

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22-а-19355/08 Головуючий у 1-й інстанції: Кашперська Т.Ц.

Суддя-доповідач: Романчук О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2009 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Романчук О.М.,

Суддів: Умнової О.В.,

Шостака О.О.,

при секретарі: Шевчук К.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 04 березня 2008 року у справі за адміністративним позовомОСОБА_1до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 04 березня 2008 року позов задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області щодо відмовиОСОБА_1у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області провестиОСОБА_1перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме в розмірі, кратному до мінімальної заробітної плати на момент виплати щорічної допомоги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області, подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області про стягнення недоотриманих сум одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 2180,00 гривень відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є учасником ліквідації на Чорнобильській АЕС, інвалідом другої групи та відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право отримувати щорічну грошову допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.

Дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсації і допомоги в розмірі відповідно до мінімального заробітку на 2007 рік зупинено пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлюють розмір щорічної допомоги на оздоровлення учасникам ліквідації на Чорнобильській АЕС.

Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів бере до уваги наступне.

Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_2щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметннй акт, який діяв у часі раніше.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.

Відтак, виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеним Законом України про Державний бюджет України на 2007 рік фактично змінено положення Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку є положення статей Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем грошова допомога на оздоровлення була виплачена позивачу у 2007 році у розмірі, передбаченому постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

При цьому, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсації і допомог в розмірі відповідно до мінімального заробітку, визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Разом з тим, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 09 липня 2007 року.

Крім того, за загальновизнаним принципом права, закріпленим у ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, а тому до певної події або факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали.

Беручи до уваги те, що бюджетний період для всіх бюджетів становить рік, який починається з 1 січня і закінчується 31 грудня цього ж року, а позивачу у 2007 році допомога у розмірі 120,00 гривень нарахована та виплачена 24.10.2007 року, тобто після ухвалення рішення Конституційним судом України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог про нарахування та виплату допомоги позивачу за 2007 рік, виходячи з її розміру, встановленого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562.

Враховуючи вищевикладене, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'яку з чим, суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 200 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ірпінської міської ради Київської області залишити без задоволення, а постанову Ірпінського міського суду Київської області від 04 березня 2008 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий-суддя:

Судді:

Повний текст виготовлено: 19 червня 2009 року.