КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-19343/08 Головуючий у першій інстанції: Соколов О.О.
Суддя-доповідач: Романчук О.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2009 року м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Умнової О.В.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Шевчук К.В.
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління праці і соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації на постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1до Головного управління праці і соціального захисту населення Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення частини невиплаченої грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Городнянського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2008 року позов задоволено частково: зобов`язано Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації виплатити ОСОБА_1разову щорічну допомогу за 2007 рік у розмірі 1175, 18 грн.
Не погодившись з постановою суду,Відповідач - Головне управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що суд неповно дослідив обставини справи, виніс рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо недоплати разової грошової допомоги за 2005 - 2007 р.р. та стягнути недоплачену разову грошову допомогу за 2005-2007 р.р. в розмірі 3148, 18 грн.
Свої позовні вимоги Позивач мотивує тим, що він є учасником війни. Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон) щорічно до 5 травня учасникам війни виплачується одноразова грошова допомога в розмірі трьох мінімальних пенсій за віком, але всупереч вимогам Закону грошова допомога йому виплачена не у повному розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону - права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни
Статтею 22 Конституції України закріплено, що при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Таким чином, відповідач при обрахуванні щорічної виплати мав керуватися виключно нормами Закону.
Згідно з частиною четвертою ст. 17-1 Закону особи, які не отримали щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р.та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р., в період виникнення спірних правовідносин, тобто з 5 травня по 30 вересня, неконституційними не визнавалися.
У період з 2005 - 2007 роки діяли нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, а саме Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та Закони України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам війни.
Таким чином, суд першої інстанції при вирішенні даного спору мав визначитись, який із законів має пріоритетний характер для даних правовідносин, оскільки дані законодавчі акти в один і той же період часу визначали різний розмір одноразової допомоги.
Згідно ст. 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас пунктом 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі № 18/183-97 за конституційним зверненням ОСОБА_2щодо офіційного тлумачення частини п'ятої статті 94 та статті 160 Конституції України (справа про набуття чинності Конституцією України) від 03 жовтня 1997 року № 4-зп зазначається, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметннй акт, який діяв у часі раніше.
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004 р., розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам війни становив 50 грн.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 р., - 50 грн.
Відповідно до ст. 29 Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. -55 грн.
Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 зупинено дію частини п'ятої ст. 14 Закону на 2006 рік, відтак застосування правових норм дію яких зупинено не допускається.
З приводу посилання суду першої інстанції на Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) від 09.07.07 № 6-рп/2007 року, положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якою визначено розмір щорічної разової грошової допомоги всім категоріям осіб, які підпадпють під дію Закону № 3551, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), то колегія суддів відзначає те, що дане рішення було прийнято після 5 травня, тобто після здійснення виплат щорічної допомоги особам, які мають на неї право, а тому Відповідач на момент здійснення виплат діяв в межах діючого законодавства.
Апеляційний суд приходить до висновку, що відповідачем було здійснено виплати щорічної допомоги у відповідності до чинного Законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Таким чином, колегія суддів вважає, що виплату разової грошової допомоги позивачу за 2005, 2006 та 2007 роки відповідачем здійснювалась у відповідності до законодавства.
Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації задовольнити.
Постанову Городнянського районного суду Чернігівської області від 31 березня 2008 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст виготовлено: 12.06.2009 року