КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-17395/08 Головуючий у 1 інстанції Мельник - Томенко Ж.М.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Літвіної Н.М.
суддів: Маслія В.І.
Ситникова О.Ф.
при секретарі: Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області, Державної податкової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В :
В листопаді 2007 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області, Державної податкової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року позовОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області, Державної податкової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Шаргородському районі від 03 вересня 2007 року № 18-о «Про звільненняОСОБА_1», поновленоОСОБА_1 на державній службі в податкових органах на посаді начальника Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області, стягнуто з Державної податкової інспекції у Шаргородському районі на користьОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03 вересня 2007 року по день прийняття даного рішення суду. В іншій частині позову відмовлено.
Постанову в частині поновленняОСОБА_1 на державній службі в податкових органах на посаді начальника Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць допущено до негайного виконання.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач Державна податкова адміністрація України, звернулася з апеляційною скаргою та просила скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Третя особа - ОСОБА_2 та Державна податкова інспекція у Шаргородському районі Вінницької області також звернулися до суду з апеляційними скаргами, однак ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2009 року апеляційне провадження за апеляційними скаргами третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2та Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області по справі за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області, Державної податкової адміністрації України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, визнання дій протиправними та стягнення моральної шкоди - було закрито.
В судовому засіданні 23 червня 2009 року позивачОСОБА_1 відмовилась від позовних вимог до Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області в частині стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу з 03 вересня 2007 року по день винесення рішення суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга Державної податкової адміністрації України не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16 грудня 1993 року - державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.
Статтею 2 даного Закону визначено, що посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.
Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Згідно до ст. 5 Закону - державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону - дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Державної податкової адміністрації України від 26 липня 2006 року позивача було прийнято на роботу на посаду начальника Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області.
17 січня 2007 року голові Державної податкової адміністрації України надійшло подання виконуючого обов»язки голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Назарука С.М. №392/8/13-017 з пропозицією про звільнення позивача за неналежне виконання своїх службових обов'язків.
03 вересня 2007 року голові Державної податкової адмінстрації України надійшло друге подання голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області Лайтарнюка В.В. з пропозицією про звільнення позивача за неналежне виконання своїх службових обов'язків, а саме за постійне порушення вимог Положення про Державну податкову інспекцію у Шаргородському районі щодо забезпечення реалізації єдиної державної політики та здійснення керівництва Державної податкової інспекції з персональною відповідальністю за виконання покладених на інспекцію завдань та здійснення відповідних функцій.
Наказом Державної податкової адміністрації від 03 вересня 2007 року №1 266-о позивачу було припинено державну службу та звільнено її з посади начальника Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області за порушення присяги державного службовця згідно п. 6 ст. 30 Закону України «Про державну службу».
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про державну службу» - крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі, зокрема, відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були відсутні підстави припинити з ОСОБА_1. державну службу в порядку п. 6 ст. 30 Закону України "Про державну службу", посилання відповідача Державної податкової адмінстрації України на порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу», Положення про Державну податкову інспекцію у Шаргородському районі Вінницької області, присяги державного службовця організацію роботи інспекції неконкретизовані, носять узагальнюючий характер та не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а тому не можуть бути підставою для припинення позивачу державної служби та звільнення її з займаної посади.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до п.4 наказу Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 16 лютого 2007 року № 37 та п. п. 6.1 наказу Державної податкової адміністрації України від 07 лютого 2007 року № 63 визначено, щоОСОБА_1 заслуговує на звільнення із займаної посади на підставі ст.ст. 147, 148, 149 КЗпП України та ст .14 Закону України «Про державну службу».
Однак, як вказано в поданнях Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 17 січня 2007 року №3 93/8/13-018, від 03 вересня 2007 року № 9185/8/04-026 та в наказі Державної податкової адміністрації України від 07 лютого 2007 року №63 позивача було звільнено за порушення, вчинені в 2006 році, про що в своєму наказі посилалася Державна податкова адміністрація України від 03 вересня 2007 року №1266-0 «Про звільненняОСОБА_1» як на підставу звільнення позивача.
Положення ст.ст. 147, 148, 149 КЗпП України та ст.14 Закону України «Про державну службу» регулюють питання, пов»язані з притягненням осіб до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 148 КЗпП України - дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, щоОСОБА_1 було піддано дисциплінарному стягненню з порушенням граничних строків застосування дисциплінарних стягнень.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для звільнення позивача, а тому накази Державної податкової адміністрації України від 03 вересня 2007 року № 1266-0 «Про звільненняОСОБА_1» та наказ Державної податкової інспекції у Шаргородському районі від 03 вересня 2007 року № 18-о «Про звільненняОСОБА_1» підлягають скасуванню.
Що стосується посилань представника Державної податкової адміністрації України на те, що при розгляді справи в першій інстанції були підстави для відводу всього складу судової колегії, оскільки розгляд даної справи колегією суддів здійснюється необ»єктивно та упереджено, то колегія суддів не приймає їх до уваги в зв»язку з тим, що вони не підпадають під дію ст..27 КАС України, яка визначає підстави для відводу судді.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що не підлягають задоволенню й вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди, оскільки будь-яких доказів її заподіяння остання не надала.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України залишити без задоволення.
Визнати нечинною постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року в частині стягнення з Державної податкової інспекції у Шаргородському районі Вінницької області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 03 вересня 2007 року по день винесення даного рішення суду.
В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2008 року залишити без змін
Повний текст ухвали виготовлений 29 червня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 30 червня 2009 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді: