КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22-а-19888/08 Головуючий у 1 інстанції: Овсієнко Ю.К.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 червня 2009 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Малиніна В.В.,
Горбань Т.І.,
при секретарі Коваленко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1та головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної держадміністрації на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.03.2008 у справі за позовом ОСОБА_1до головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної держадміністрації та Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про стягнення щорічної грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
25.01.2008 ОСОБА_1звернувся до Новозаводського районного суду м. Чернігова з позовом про визнання його права на перерахунок розміру разової грошової допомоги як учаснику ВВВ та стягнення на його користь з Чернігівського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат заборгованості по невиплаченій разовій грошовій допомозі в сумі 3148,18 грн. за 2005-2007 роки.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.03.2008 позовні вимоги задоволено частково: стягнено з ГУПСЗН Чернігівської ОДА на користь ОСОБА_11175,18 грн. грошової допомоги за 2007 рік. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач ОСОБА_1подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити оскаржувану постанову на нову про повне задоволення позовних вимог та поновити термін позовної давності.
Відповідач ГУПСЗН Чернігівської ОДА в апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача ГУПСЗН Чернігівської ОДА підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Вимоги апеляційної скарги позивача про зміну оскаржуваної постанови суду першої інстанції не підлягають задоволенню, оскільки ні з матеріалів справи, ні з доводів апеляції не вбачається наявності підстав для зміни постанови суду першої інстанції, вичерпний перелік яких визначений статтею 201 КАС України.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1є учасником війни, про що свідчить посвідчення серії В-ІV № 570013 від 05.12.1997 (а. с. 4).
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі трьох мінімальних пенсій за віком. Проте, у 2005-2006 роках їй виплачено по 50 гривень, а в 2007 році - 55 гривень на підставі Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік (а. с. 16).
Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Мінімальна пенсія за віком встановлювалась Законами України «Про Державний бюджет України на 2005 рік», «Про Державний бюджет України на 2006 рік» та «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно 332 гривні, 359 гривень та 410,06 гривень, а тому з цих сум повинна розраховуватись грошова допомога до 5 травня, в зв'язку з чим позивач і звернулася з позовом до суду.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах повинні застосовуватися положення закону з урахуванням закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що статтею 34 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік», статтею 30 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, пріоритетними в даному випадку слід вважати положення ст. 34 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2005 рік», ст. 30 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2006 рік», а не Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відповідно до вимог ст. 92, 96 Конституції України виключно законом встановлюється Державний бюджет України, який затверджується щорічно, і який підлягає обов'язковому виконанню на всій території України.
Крім того, відповідно до вимог ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Бюджетного Кодексу України при здійсненні бюджетного процесу в Україні положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням Конституції України, цього Кодексу та закону про Державний бюджет України.
Відповідно до вимог ст. 152 Конституції України закони, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Враховуючи, що положення ст. 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не розглядалися на предмет конституційності і не втратили своєї чинності, тому позовні вимоги ОСОБА_1в частині стягнення на його користь разової щорічної грошової допомоги за 2005 та 2006 роки у розмірах, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в цій частині рішення відповідають нормам матеріального права, а позовні вимоги в цій частині дійсно не підлягають задоволенню.
При цьому, оскаржувана постанова першої інстанції підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1про стягнення недоплаченої разової щорічної грошової допомоги за 2007 рік, виходячи з наступних причин.
Рішенням Конституційного Суду України по справі № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнано неконституційною ст. 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
При цьому, оскільки до 09.07.2007 діяла стаття 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і відповідач здійснив всі виплати на підставі цього закону, колегія суддів не вбачає неправомірності в його діях, а тому позовні вимоги і в цій частині не підлягають задоволенню за своєю безпідставністю, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
Отже, відповідач здійснивши позивачу виплату грошової допомоги до 5-го травня за 2004 та 2007 роки у розмірі, передбаченому Законами України Про Державний бюджет України на відповідні роки до визнання його положень неконституційними, виконав взяті державою зобов'язання перед позивачем та не порушив його прав.
Згідно із ст. 202 КАС України невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання є підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1- залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної держадміністрації - задовольнити.
Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.03.2008 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської обласної держадміністрації на користь ОСОБА_11175,18 грн. щорічної грошової допомоги за 2007 рік - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні даних позовних вимог відмовити.
В іншій частині постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 11.03.2008 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 16.06.2009.
Головуючий :
Судді: