Справа № 2-а-195/2009 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2009 року Теплицький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої – судді Панченко Д.І.,
за участю секретаря – Костик В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ м.Вінниця ОСОБА_2 про визнання дій відповідача протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
22 червня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора ДПС ВДАІ м.Вінниця ОСОБА_2 про визнання його дій протиправними та скасування постанови АВ №144773 від 11 червня 2009 року про адміністративне правопорушення, вказавши, що вказаною постановою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП і притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 300 грн. В постанові вказано, що ним було порушено п.12.9 Правил дорожнього руху України і це порушення зафіксоване приладом «Візир» з серійним номером 0711187. Вважає таку постанову незаконною, оскільки, працівник міліції, виявивши правопорушення, не припинив його, фото, що додано до постанови, не підтверджує, що воно здійснене в автоматичному режимі, і не підтверджує швидкість руху, з якою рухався автомобіль. Просить скасувати вказану постанову і закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засідання позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, просить скасувати дану постанову як незаконну, так як він Правил дорожнього руху не порушував і правопорушення не вчиняв.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення судової повістки, про причини неприбуття суду не повідомив. Подав заперечення в письмовому вигляді, в яких вважає позов безпідставним.
Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 11 червня 2009 року інспектором ДПС ВДАІ м.Вінниця молодшим сержантом міліції ОСОБА_2 винесено постанову АВ №144773, якою на позивача ОСОБА_1 . накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. за порушення ч.1 ст.122 КУпАП, а саме за те, що 11 червня 2009 року о 13 год. 08 хв. в м.Вінниця по вул..Немирівське шосе водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Чері», д.н. НОМЕР_1 , перевищив встановлену швидкість на 43 км/год, рухався зі швидкістю 103 км/год, чим порушив п.12.9 Правил дорожнього руху України.
Вказану постанову відповідачем було винесено в порядку ст.258 та ст.14-1 КУпАП, яка передбачає, що до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху у разі їх фіксації засобами, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи засобами фото- і кінозйомки, відеозапису притягаються власники(співвласники) транспортних засобів, хоча в постанові про це не зазначено.
Частиною третьою ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи без діяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення(дія); з урахуванням права особи на участь к процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.10 Закону України „Про міліцію”, яка визначає основні обов'язки міліції, працівник міліції зобов’язаний: забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері(п.12 ч.1); припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах про них(п.5 ч.1); працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний вжити заходів до попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції(ч.2).
Стаття 11 Закону України „Про міліцію” передбачає право працівника міліції використовувати передбачені нормативно-правовими актами технічні засоби, в тому числі засоби фото- і відеоспостереження, для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху , а у випадках, передбачених законом, тимчасово затримувати і доставляти на спеціальні майданчики чи стоянки для зберігання транспортні засоби, експлуатація яких не допускається або забороняється законом.
Порядок застосування спеціальних контрольно-вимірювальних приладів визначається Інструкцією з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111, відповідно до якої спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху, прилади для виявлення підробок у документах, інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів(п.13.1); до роботи зі спеціальними технічними засобами допускаються працівники, які вивчили інструкції з їх експлуатації та склали заліки з правил їх застосування. Перевірка знань правил експлуатації спеціальних технічних засобів здійснюється щокварталу. Працівники, які не склали заліків, до роботи з такими засобами не допускаються, забороняється застосування засобів вимірювання, які не пройшли метрологічної повірки або мають свідоцтво про таку
повірку, термін дії якого минув(п.13.2); на кожний засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання (додаток 8). Він заповнюється працівником ДПС ДАІ, що застосовував прилад при нагляді за дорожнім рухом. Використання під час несення служби спеціальних технічних засобів, не передбачених табельною належністю підрозділу, забороняється(п.13.4).
Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Заперечення проти позову відповідач подав.
Дослідивши наявні докази у справі, суд приходить до висновку, що в даному випадку виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, яке було зафіксоване із застосуванням фотозйомки, не було здійснено у відповідності до вимог КУпАП, Закону України „Про міліцію”, Закону України „Про дорожній рух”, Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України, затвердженої наказом МВС 13 листопада 2006 року за №1111. Посилання відповідача у своїх запереченнях на те, що радіолокаційний вимірювач швидкості руху «Візир», яким було здійснено фіксування порушення, має відповідні свідоцтво про визнання та свідоцтво про повірку, не заслуговують уваги, оскільки вказані документи не підтверджують, що вказаний прилад працює в автоматичному режимі і має функції фото- і кінозйомки, відеозапису, чи являється засобом фото- і кінозйомки, відеозапису. Із поданих відповідачем матеріалів вбачається, що правопорушення було виявлено 11 квітня 2009 року під час несення служби співробітниками роти ДПС, які виявивши його, не припинили правопорушення, чим порушили ст.10 Закону України „Про міліцію” та права позивача, передбачені ст.268 КУпАП. Оскільки, в даному випадку адміністративне правопорушення було виявлено відповідачем безпосередньо під час несення служби, а не в порядку, передбаченому ч.5 ст.258 КУпАП, в постанові не вказано, що правопорушення виявлено в такому порядку, то і накладення стягнення без складання протоколу про адміністративне правопорушення є незаконним.
За таких обставин оскаржувана постанова є незаконною і підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення слід закрити, оскільки не встановлено подію і склад правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.14-1, 251,258,293, п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, ст.ст. 3,7,8,9,12,71,160,162,163 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити. Постанову АВ №144773 інспектора ДПС ВДАІ м.Вінниця ОСОБА_2 від 11 червня 2009 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 грн. визнати незаконною та скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя;