ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2016 року Чернігів Справа № 2а/2570/4829/2011

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Д'якова В.І.,

за участю секретаря - Воєдило Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

22.09.2011 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Чернігівській області в якому просив суд: скасувати постанову підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області про закінчення виконавчого провадження ВП № 21215176 від 06.06.2011; зобов'язати підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області надати звіт про виконання постанови суду.

На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 20.01.2016 здійснено заміну неналежно відповідача у справі - Головне управління юстиції у Чернігівській області на управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області.

Позовні вимоги мотивовані тим, що державним виконавцем безпідставно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2011 ВП №21215176, оскільки постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.05.2010 залишилась не виконаною.

Позивач в судове засідання не з'явився, надіслав суду заяву в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився, надіслав суду письмові заперечення в яких зазначив, що державним виконавцем було вжито всіх заходів щодо виконання рішення суду у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом та Законом України «Про виконавче провадження», тому просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Крім того зазначив, що на даний час виконавче провадження завершено на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за його заявою.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

08.08.2010 Деснянським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист №2-а-1113/10 про зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради провести ОСОБА_1 перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, встановленому статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і здійснити відповідну доплату позивачу за врахуванням виплаченої раніше суми (а.с.5).

На виконання виконавчого листа старшим державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області 27.08.2010 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №21215176, якою позивачу встановлено строк до 03.09.2010 для добровільного виконання рішення суду (а.с.23).

У зв'язку з невиконанням рішення суду станом на 12.11.2010, керуючись статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 340,00 грн. (а.с. 33).

26.11.2010 на адресу відповідача надійшов лист Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради за вих. № 12-07/1214 про неможливість виконання рішення суду (а.с. 40).

Оскільки рішення суду станом на 28.04.2011 не було виконано, керуючись статтею 89 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680,00 грн. (а.с. 35).

12.05.2011 з приводу невиконання рішення суду, відповідачем направлено подання до прокуратури м. Чернігова щодо притягнення до кримінальної відповідальності за статтею 382 Кримінального кодексу України винних посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, на що 26.05.2011 отримано постанову про відмову в порушенні кримінальної справи (а.с.42-43, 44-46).

На підставі п.11 ч.1 ст.49 Закону України «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2011, у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника (а.с. 47).

Вказану постанову про закінчення виконавчого провадження було оскаржено ОСОБА_1 до суду. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.10.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2012, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, а постанову про закінчення виконавчого провадження від 06.06.2011 скасовано (а.с. 53-55, 76-77).

Постановою від 24.05.2013 виконавче провадження було відновлено відповідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Деснянського районного суду міста Чернігова від 03.02.2014 задоволено подання головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області. Змінено спосіб та порядок виконання постанови Деснянського районного суду міста Чернігова від 12.05.2010 по справі №2-а/1113/10 шляхом стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради на користь ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 3005 грн. 00 коп. (а.с. 168).

16.05.2014 ОСОБА_1 звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області із заявою в якій просив повернути йому виконавчий документ, що перебував на виконанні (а.с 166).

20.05.2014 виконавче провадження було завершено на підставі п.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за його заявою (а.с. 167).

Відповідно до положень п.1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, станом на день розгляду справи відсутній предмет спору.

Приписами пункту 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивачем є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

З вказаної правової норми вбачається, що особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій, рішень суб'єкта владних повноважень лише в тому випадку, якщо такі дії, рішення безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які дії, рішення суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що зумовлюють виникнення, зміну або припинення певних правовідносин, учасником яких є особа, яка подала адміністративний позов.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Таким чином, оскільки станом на день розгляду справи виконавче провадження завершено та виконавчий лист повернуто стягувачу за його заявою на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що станом на день розгляду даної справи в суді, позивач не має порушеного права, свободи чи інтересу, яке б підлягало судовому захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись статтями 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя В.І. Д'яков