Провадження № 2/0519/1442/12р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2012 року
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області у складі:
судді Помогайбо В.О.,
при секретарі Колпаковій К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Укртранстінвест», Маріупольської філії приватного підприємства «Укртранстінвест»про визнання угоди недійсною, суд -
В С Т А Н О В И В:
В березні 2012 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів про визнання угоди недійсною. В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 10.09.2011 року між ним та ПП “Укртрастінвест” було укладено договір № 204756, як він вважав, про надання кредиту в розмірі 400000 гривень. В той же день перед самим укладанням договору він за вимогою відповідача сплатив 8000 гривень, як адміністративний платіж. Після укладення договору кредит йому не видали та пообіцяли видати через 1,5-2 тижня, хоча в самому договорі дата видачі кредиту не вказана. Через 2 тижня відповідач повідомив його, що вин повинен сплатити ще 2000 гривень. Він почав сумніватися в законності даної вимоги, але сплатив 2000 гривень. Теж саме повторилось через місяць. Кредит йому не видали, тоді він звернувся до відповідача з вимогою повернути сплачені гроші в сумі 12000 гривень, але йому відмовили. Вважає, що умови спірного договору обмежують права споживача, що не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», тому просить визнати договір № 204756 від 10.09.2011 року недійсним та стягнути на його користь майнову шкоду у розмірі 12 000 гивень та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
В ході розгляду справи позивач свої вимоги уточнив та просив стягнути з відповідача майнову шкоду у розмірі 24 000 гривень та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.
Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні свої вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні та надали пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснили, що відповідач порушив вимоги Закону України “Про захист прав споживачів” оскільки договір не відповідає вимогам діючого законодавства: здійснював недостовірну рекламу у засобах масової інформації щодо кредиту, а не позики; вчинив обман під час підписання договору –не надав достатню інформацію щодо усіх умов договору; договір є недійсним, в зв’язку з тим, що не містить конкретних умов щодо строків надання грошей та його умови можна віднести до пірамідальної схеми і т.і.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що ОСОБА_1 добровільно підписав спірний договір, після чого сторони добросовісно виконували його умови. Умовами договору передбачено не надання кредиту, а надання позики, після формування достатнього фонду групи, який складається з внесків учасників. Вважає, що відсутні законні підстави для визнання договору недійсним та стягнення певних сум.
Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не обґрунтований та не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приватне підприємство “Укртрастінвест”є юридичною особою, зареєстрованою розпорядженням Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації від 02.06.1995р. (перереєстрація 14.09.2010р.), не має статусу фінансової установи, тому не має пава видавати кредити населенню, виконує посередническі послуги для придбання клієнтами товару або використовуючи суми чистих внесків,здійснює оплату товару на користь клієнтів та здійснює свою діяльність на підставі Статуту.
Згідно з Наказом №7/2011 від 31 травня 2011 року директором ПП “Укртрастінвест” розпочато дію програми “Газпроінвест”.
Згідно з Правилами дії програми “Газпромінвест ” вона діє на основі типового договору та додатків до нього. Групи включають членів програми, які мають намір придбати товар в залежно від вартості: від 5000 гривень до 30000 гривень, від 40000 гривень до 90000 гривень, від 100000 гривень до 300000 гривень, від 310000 гривень до 1000000 гивень, які мають обмежену чисельність. Зазначені реквізити оплати реєстраційних платежів і адміністративних витрат, а також чистих внесків. Чисті внески отримані від учасників програми не є власністю підприємства та не повинні використовуватися у господарській діяльності підприємства.
10 веесня 2011 року Приватне підприємство “Укртрастінвест”(далі Адміністратор) та ОСОБА_1 (далі Учасник) уклали Договір №204756.
Відповідно до ст. 4 укладеної між сторонами угоди Додаток № 1 та Додаток № 2 є невід’ємними частинами цієї угоди.
Згідно умов договору та додатків до нього ПП «Укртранстінвест», за договором Адміністратор, зобов’язався за згодою Учасника та за його рахунок вчинити певні дії, спрямовані на придбання бажаного товару, зазначеного у акті, у порядку та на умовах передбаченим даним договором та додатками до нього. Всі додатки підписані сторонами. Відповідно до ст. 4 Угоди підписання цієї угоди та додатків до неї є свідченням факту, що сторони дійшли повного порозуміння і визначили, що договірні умови є обов’язковими для виконання Сторонами. Сама угода та Додаток № 2 до неї містять опис послуг, що надаються ПП «Укртранстінвест».
Аналізуючи умови Угоди, судом встановлено, що відповідно статті 1 Додатку № 2 відповідачем надається учаснику програми право на придбання Товару за рахунок накопичення коштів, сплачених учасником у групі. Згідно до п.1.4 цього Додатку договір активується на 4 день з моменту його підписання сторонами, після цього клієнт реєструється в програмі «Газпромінвест»і йому присвоюється код у Групі, ці данні повідомляються учаснику в письмовій формі на адресу для кореспонденції, зазначену в Додатку № 1 до даного договору або отримання інформації в офісі адміністратора. Код у групі та номер групи були повідомлені учаснику.
Також спірним договором визначено чіткі дії відповідача, а саме: відповідач зобов’язується сплатити Реєстраційний платіж у день підписання сторонами даного договору тп адміністративний платіж, який сплачується не пізніше 15 днів з моменту отримання Дозволу. провести перший асигнаційний акт у кожній групі в місяці, в якому має бути сплачено перший повний внесок. Своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця, сплачувати Загальний платіж, який включає Чистий внесок, за рахунок якого Адміністратор здійснює оплату Вартості Товару чи надає відповідні суми у позику, та Адміністративні витрати, що є платою за послуги Адміністратора з організації діяльності Програми.
Статтею 2 Договору визначено, що відповідач гарантує надати Дозвіл, якщо учасник виконає всі умови даного Договору та Додатків до нього.
Відповідно до п. 8.2 статті 8 «розірвання договору» Додатку № 2 сторони дійшли згоди, якщо Учасник виявить бажання розірвати Договір в односторонньому порядку після встановленого в п.8.1 даної статті терміну, або Договір буде розірваний зі сторони Адміністратора при невиконанні Учасником умов Договору, то Реєстраційний платіж та Адміністративні витрати Учаснику не повертаються. Враховуючи те, що сплачені кожним Учасником Чисті внески були використані для оплати товарів, які були передані відповідним Учасникам, Адміністратор здійснить повернення сплачених Учасником Чистих внесків протягом 60 банківських днів після закриття групи.
Тому вимога позивача повернути сплачені ним грошові кошти, а саме суму реєстраційного платежу та суму адміністративних витрат суперечать умовам договору,звужує права інших учасників групи до складу якої він входить та зменшує фонд групи.
Позивач в обґрунтування свого позову про визнання угоди недійсною посилається на порушення положень Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Згідно пп. 3, 6, 10, 11 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі.
Згідно п. 2 ч. 2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів»Якщо підприємницька практика спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно будь-яких застережень щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції.
Відповідно до п.7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів»забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.
Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору та свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 11 ч. 1 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як в межах заявлених вимог та на підставі доказів наданих сторонами.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Проаналізувавши матеріали справи, надані докази, суд приходить до висновку, що підстави для визнання Договору № 204756 від 10.09.2011 року недійсним відсутні, оскільки в ході розгляду справи не знайшло свого підтвердження, що відповідач включив до оспорюваного Договору умови, які є несправедливими. Не знайшло свого підтвердження і ствердження позивача, що з боку відповідача мало місце нечесна підприємницька діяльність та що мало місце утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальної схеми, оскільки не було встановлено, що позивач за умовами Угоди повинен сплатити за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших осіб до такої схеми.
Таким чином, суд вважає, що укладена між сторонами угода є видом цивільного договору, змістом договору є ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати взяті на себе зобов’язання і тягне за собою виконання зобов’язань для кола осіб, що його підписали.
Крім того, на час розгляду справи позивач обізнаний та усвідомлений щодо умов договору про придбання товарів у групах і будь-які об’єктивні перешкоди для отримання вказаної інформації та її тлумачення на час укладення договору та протягом часу виконання його умов, відсутні; а також позивач не заперечував, що на час укладання договору був обізнаний про порядок кредитування у банківських установах, але погодився на отримання позики у відповідача без визначення у договорі строку її надання, тобто вільно вибрав саме такий спосіб отримання грошових коштів для придбання житла.
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Як вбачається з матеріалів справи позивач не виконав своїх зобов’язень, визначених договором, тому суд вважає, що відповідачем, який навпроти свої зобов’язання виконує не порушуючи умов Договору, ніякої шкоди позивачеві завдано не було.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
З урахуванням обставин справи, суд вважає можливим звільнити позивача від сплати судового збору, враховуючи майновий стан останнього.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,11,61, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, Цивільним Кодексом України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд –
ВИРІШИВ:
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до приватного підприємства «Укртранстінвест», Маріупольської філії приватного підприємства «Укртранстінвест»про визнання угоди недійсною відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів від дня його проголошення до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя. Особи, які приймали участі у справі, але не були присутні при проголошені судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів від для отримання копії цього рішення.
Суддя: В.О. Помогайбо