КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2011                                                                                           № 1/419

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової О.В.

суддів:           Гольцової Л.А.

          ОСОБА_1

при секретарі:           Помаз І.А.

за участю представників:

від позивача:                     не з’явився, про час та місце розгляду справи                                                             повідомлені належним чином;

від відповідача:                    ОСОБА_2 – довіреність № 19 від 12.01.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційної скарги          Публічного акціонерного товариства “АК “Київводоканал”

на рішення          

Господарського суду          міста Києва

від          10.12.2010 р.

у справі          № 1/419 (суддя – Мельник В.І.)

за позовом          Відкритого акціонерного товариства “АК “Київводоканал”

до          Комунального підприємства “ЖЕО – 111” Голосіївської районної у місті Києві ради

про          стягнення 146 242,48 грн.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Відкрите акціонерне товариство “Київводоканал” (далі – ВАТ “Київводоканал”, позивач) з позовом про стягнення з Комунального підприємства “ЖЕО – 111” Голосіївської районної у місті Києві ради (далі – КП “ЖЕО-111”, відповідач) 146 242,48 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав умови договору № 06368/2-01 від 10.02.2006 р. та не здійснив оплату наданих йому послуг з постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі вчасно і в повному обсязі. В зв’язку з викладеним, позивач просив стягнути з відповідача суму основної заборгованості за вказаним договором у розмірі 143 017,56 грн., пеню в сумі 2 816,39 грн. та 3% річних – 411,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва позов задоволений частково, стягнуто з КП “ЖЕО-111” на користь ВАТ “Київводоканал” 84 423 грн. 58 коп. - основного боргу, 270 грн. 88 коп. – 3% річних, 1 868 грн. 51 коп. – пені, 865 грн. 63 коп. – державного мита, 139 грн. 24 коп. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Рішення мотивоване приписами статей 525, 526, 530, 629, 901 Цивільного кодексу України, ч. 2 статті 193, статей 173 Господарського кодексу України, статі 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, п. 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630 та п. 3.11. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 р. № 190. В рішенні, суд першої інстанції зазначив, що між сторонами у справі не укладався договір на постачання гарячої води, тому позов підлягає задоволенню лише в частині стягнення заборгованості за надання послуг з постачання холодної води і в частині стягнення пені і 3% річних з урахуванням саме цієї суми.

Не погодившись з рішенням позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення в частині відмови в позові скасувати і прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що місцевий господарський суд взагалі не дослідив умови договору № 06368/2-01 від 10.02.2006 р., а саме його пункт 2.1.5., відповідно до якого абонент зобов’язаний вести Журнал обліку споживання води, який заповнюється абонентом та представником постачальника. На думку позивача не надано належної оцінки і тій обставині, що відповідно до пункту 2.1.6. вказаного договору, облікові дані абонента щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов’язковому звірянню з постачальником.

Крім того, ВАТ “Київводоканал” в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до державного ДОСТУ “Вода питна” не має розмежування на холодну та гарячу, а тому існує тільки таке поняття як питна вода, про послуги на постачання якої між сторонами було укладено договір № 06368/2 01 від 10.02.2006 р., тому така підстава відмови у частині позовних вимог як неукладення сторонами додаткового договору на постачання гарячої води є безпідставним.

У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення – без змін з мотивів у ньому викладених.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 05.05.2011 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від № 01-23/01/1 від 05.05.2011 р. розгляд справи доручено колегії у складі головуючого судді (доповідач) Попікової О.В., суддів: Бондар С.В., Ропій Л.М.

05.05.2011 р. в судове засідання позивач надав письмову заяву про заміну у справі ВАТ “Київводоканал” його правонаступником ПАТ “АК “Київводоканал”. Відповідно до статті 25 Господарського процесуального кодексу України вказана заява судом була задоволена.

В судовому засіданні 05.05.2011 р. представник позивача усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 05.05.2011 р. була оголошена перерва до 09.06.2011 р. на 10:20 г., про що представники сторін були повідомлені судом.

Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від № 01-23/01/1 від 08.06.2011 р. розгляд справи доручено колегії у складі головуючого судді (доповідач) Попікової О.В., суддів: Гольцової Л.А., Ропій Л.М.

В судове засідання 09.06.2011 р. з’явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить підпис представника в розписці про оголошення перерви. В зв’язку з вказаним та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представника позивача.

Представник відповідача в судових засіданнях усно заперечував щодо доводів апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржуване рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи між сторонами у справі був укладений договір № 06368/2-01 від 10.02.2006 р. про надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник (позивач) зобов’язався забезпечити абоненту (відповідачу) послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент в свою чергу сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами № 65 користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України.

За показаннями лічильника, зареєстрованого у постачальника (позивача), окрім випадків передбачених правилами користування. У випадку наявності у абонента декількох об’єктів водоспоживання , облік спожитої ним води з урахуванням показників всіх лічильників, зареєстрованих за абонентом. Обсяг надано води для поливу визначається за показниками лічильника. (п. 2.1.1 договору).

Пунктом 2.1.2. договору встановлено, що зняття показників лічильника (-ків) здійснюється, як правило. Щомісячно представником постачальника у присутності представника абонента у строки згідно з графіком обслуговування постачальника.

Кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показниками лічильника стічних вод, або за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання.

Розділом 2.2 договору визначено порядок розрахунків за ним, а саме те, що:

- позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді –дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги –доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів (п. 2.2.1);

- у розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватись іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу (п. 2.2.2);

- у разі неотримання від позивача поточного щомісячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-ого числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води (п. 2.2.3).

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що в разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов’язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно з п. 3.1.1 договору № 06368/2-01 від 10.02.2006 р. постачальник надавав і продовжує надавати абоненту послуги з водопостачання та водовідведення. Відповідно до вказаного договору щомісячно відповідачу через банківську установу засобами електронного зв’язку направляються платіжні документи де зазначаються кількість та вартість наданих послуг згідно діючих тарифів з урахуванням ПДВ.

За твердженням позивача, він у період з 01.05.2010 по 31.07.2010 надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення гарячої та холодної води на суму 143 017,56 грн., а саме 84 423,58 грн. – за використання холодної води, 58 593,98 грн. – за використання гарячої води.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 146 245,48 грн., а саме: 84 423,58 грн. – за використання холодної води, 58 593,98 грн. – за використання гарячої води, 2816,39 грн. – пені, 411,53 грн. – 3% річних та судові витрати.

Колегія суддів дослідивши всі докази у справі погоджується з рішенням суду першої інстанції і також вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення заборгованості за надання послуг з водопостачання холодної води та стягнення пені і 3% річних з урахуванням задоволеною суми, з огляду на наступне:

Відповідно до статті 3 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” законодавство у сфері питної води та питного водопостачання складається з Водного кодексу України, Кодексу України про надра, законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у цій сфері.

Так, до інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері питної води та питного водопостачання є Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 р., Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р.

Відповідно до статті 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, одним з основних обов’язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами (п. 2.1), як і Законом України “Про питну воду та питне водопостачання”, передбачено договірне формування відносин між водоканалом та абонентом.

Пунктом 3.1 Правил визначено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Пунктом 5.1 Правил облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію. (за даним договором, сторонами обумовлено, що облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями лічильника, зареєстрованого у позивача, окрім випадків, передбачених Правилами (п. 2.1.1 Договору).

Рахунки за воду, згідно до пунктів 1.10, 12.5 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом.

Відповідач і в суді першої інстанції, і в апеляційній інстанції заборгованість за надання послуг з водопостачання холодної води визнав повністю, наявність заборгованості з надання послуг по забезпеченню гарячою водою та нарахування штрафних санкцій не визнав.

Згідно із ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідачем не надано доказів того, що ним оплачені надані послуги за постачання холодної води, тому позов в частині стягнення з відповідача вартості послуг щодо постачання холодної води у розмірі 84 423,58 грн. підлягає задоволенню.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача оплати у розмірі 58 593,98 грн. за постачання холодної води для виготовлення гарячої з огляду на наступне.

Так, відповідно до Правил надання послуг з опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005р. № 630 та п.3.11 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженим наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190 розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Позивач не надав доказів того, що договір укладений між ним та відповідачем укладений також і на постачання гарячої води, тому посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у вказаній частині позову з цієї підстави є необґрунтованим.

Така правова позиція викладена і в Постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 р. у справі № 7/386.

Відповідно до ч.1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідальність за порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги передбачена п. 4.2 договору № 06443/2-01, а саме зазначено, що у разі такого порушення, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що в даному випадку мало місце порушення відповідачем свого зобов’язання за надання послуг з водопостачання холодної води, тому позовна вимога про стягнення з нього пені є обґрунтованою. Однак, при цьому пеня має нараховуватись лише на цю суму заборгованості. Перерахунок суми пені, що підлягає стягненню, який був здійснений місцевим господарським судом є вірним і складає 1 868 грн. 51 коп.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, приймаючи до уваги викладені вище обставини, судом першої інстанції також здійснений вірно і складає 270,88 грн.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що позов підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно і всебічно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушення норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “АК “Київводоканал” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2010 р. у справі № 1/419 залишити без змін.

3.Справу № 1/419 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Попікова О.В.

Судді                                                                                          Гольцова Л.А.

                                                                                          ОСОБА_1

14.06.11 (відправлено)