Справа № 1-16/09

В И Р О К

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

м. Ковель                                                                                                                30 січня 2009 року                                                            

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді                                                                                     Шаруновича В.В.

за участю секретаря                                                            Спасюк К.В.

прокурора                                                                             Приступи А.

підсудного                                                                            ОСОБА_1

захисника                                                                              ОСОБА_2

законного представника неповнолітнього підсудного    ОСОБА_3 ошук Т.М..      

представника служби у справах дітей                               ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4,  учня ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, не судимого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 185, ч.2 ст.186  КК України,-

                                                                в с т а н о в и в:

            19.10.2008 року у касовому залі, що знаходиться на другому поверсі вокзалу станції Ковель, неповнолітній ОСОБА_1 таємно викрав з задньої кишені штанів громадянки ОСОБА_5 гроші в сумі 900,00 грн., чим заподіяв  ОСОБА_5 майнову шкоду в розмірі 900,00 грн.

    Крім того, неповнолітній ОСОБА_1 22.10.2008 року приблизно о 13 годині на сходах тунелю станції Ковель Львівської залізниці відкрито викрав гаманець з пакету громадянки ОСОБА_6, в якому знаходились гроші в суму 100,00 грн. та пенсійне посвідчення видане на ім’я потерпілої, чим заподіяв ОСОБА_6 майнову шкоду в розмірі 100,00 грн.

    Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою винуватість визнав повністю, суду показав, що 22.10.2008 року перебував на привокзальному ринку станції Ковель, де біля хлібного кіоску у потерпілої ОСОБА_6, яка розраховувалась за хліб, помітив у гаманці гроші. Коли ОСОБА_6 ішла в напрямку залізничного вокзалу станції Ковель, він пішов за нею та на сходах переходу тунелю станції Ковель відкрито витяг з пакету ОСОБА_6 гаманець з грошима, що помітила інша громадянка  і почала кричати. Після чого він почав тікати та побіг на будівництво, що біля автовокзалу. Відкривши гаманець ОСОБА_6 він побачив, що в ньому  знаходяться дві купюри номіналом по 50,00 грн., квиток на поїзд та пенсійне посвідчення. Через декілька хвилин до нього прийшли працівники міліції та запропонували пройти в відділення міліції, де вилучили у нього викрадені речі та гроші. Також показав, що повністю визнає обвинувачення у таємному викраденні 900, 00 грн. у громадянки ОСОБА_5, які викрав  з задньої кишені штанів останньої, коли вона в черзі за квитком біля каси продажу квитків залізничного вокзалу станції Ковель. У вчиненому розкаюється просить суворо не карати.

    Крім повного визнання своєї винувавтості самим підсудним, його винуватість у вчинених  злочинах  повністю доводиться зібраними по справі доказами.

    В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що коли 22.10.2008 року, близько 13 години піднімалась по сходах тунелю станції Ковель, щоб вийти на перон 8-ї колії то помітила жінку за якою йшов хлопець циганської національності. Як їй стало потім відомо це був підсудний та потерпіла ОСОБА_6 Наблизившись до жінки хлопець витяг з її пакету щось невеликого розміру та пішов  на вихід з вокзалу. Помітивши це ОСОБА_7 почала кричати до жінки, яку обікрали, на що остання помітивши зникнення гаманця викликала міліцію.

    Свідок ОСОБА_8, заступник з виховної роботи Локачинської філії Оваднівського ліцею, суду показала, що підсудний ОСОБА_1 з 01.09.2008 року  навчається у ліцеї. 05.09.2008 року він написав заяву про звільнення його від навчання на три дні  з метою поїздки до родичів. Після чого ОСОБА_1 в ліцей не повернувся. Оскільки підсудний в ліцеї перебував зовсім мало часу, дати йому якусь об’єктивну характеристику не може, однак, за попереднім місцем навчання ОСОБА_1 характеризується, як особа схильна до бродяжництва та крадіжок.

Законний представник неповнолітнього підсудного  ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що підсудному опікуна чи піклувальника на призначено, в Локачинській філії Оваднівського ліцею ОСОБА_1 перебував лише п’ять днів.  Даний ліцей є закладом виховного характеру закритого типу, випадки самовільного залишення учнями навчальних закладів такого типу трапляються не тільки в Оваднівському ліцеї, а і в інших закладах такого типу області.      

Вина підсудного у вчиненні інкримінованих дій доводиться  також протоколом усної заяви про вчинений злочин громадянки ОСОБА_6  ( а.с. 10), протоколом виявлення та вилучення від 22.10.2008 року, з якого вбачається, що 22.10.2008 року у підсудного вилучили гроші в сумі 100,00 грн., квиток на проїзд та пенсійне посвідчення, що належать потерпілій ОСОБА_6 ( а.с. 12), протоколом усної заяви про вчинений злочин від громадянки ОСОБА_5 ( а.с.26), протоколом допиту свідка ОСОБА_3 ошук Т.М. від 09.11.2008 року (а.с. 69), протоколом відтворення обстановки та обставин події (а.с.64-68),  протоколом огляду речових доказів від 03.11.2008 року ( а.с. 21),

    Суд повно , всесторонньо і об’єктивно аналізуючі зібрані по справі докази приходить                                                                          

до висновку, що дії підсудного ОСОБА_1, що виразились у таємному викрадення чужого майна та  відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, вірно кваліфіковані органами досудового слідства за ч. 1 ст. 185, ч 2  ст. 186  КК України.

    При обранні міри покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

    До пом’якшуючих вину обставин суд відносить вчинення злочину неповнолітнім та щире каяття.

    Обставин, які б обтяжували вину підсудного судом не встановлено.

    Суд також враховує характеристику підсудного з місця проживання, який характеризується посередньо, та як особа, що схильна до бродяжництва та крадіжок.

    Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудного не можливо без його ізоляції від суспільства. Однак, вважає за можливе призначити покарання нижче від найнижчої межі із  застосуванням ст.69 КК України, оскільки ОСОБА_1 являється неповнолітнім, раніше не судимий, сирота, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.

            Суд приймає також до уваги те, що потерпілими цивільних позовів не заявлено.

        Міру запобіжного заходу щодо підсудного до набрання вироком законної  сили залишити попередню утримання під вартою.

        Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд,-

                                                              З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим,  у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст.186 КК України, і призначити покарання :

за ч.1ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк один рік і на підставі ст. 69 КК України шляхом переходу до іншого, більш м”якого покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин призначити покарання у виді арешту строком на сорок п”ять діб;

за ч.2ст.186 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки і на підставі ст.69 КК України шляхом призначення покарання, нижче від найнижчої межі встановленої в санкції даної статті за цей злочин призначити покарання у виді позбавлення волі на строк один рік.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 1(один) рік.

Міру запобіжного заходу щодо підсудного ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередню – утримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту затримання з 06.11.2008р. з 15год. 30хв.

 Речові докази по справі: гроші в сумі 100,00грн, пенсійне посвідчення та нульовий квиток, передані на зберігання потерпілої ОСОБА_6 залишити у власності останньої.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Волинської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту  його проголошення.

ГОЛОВУЮЧИЙ :                                                                                     В.В. ШАРУНОВИЧ