АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ПОЛТАВСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

       

Справа №  22 ц - 1595/2009 року		Головуючий по 1-й інстанції:  Матвієнко В.М.
		Суддя-доповідач:  Пікуль В.П.

 

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

2 липня 2009 року                                                                   м. Полтава

 

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області в складі:

 

головуючого: судді Чічіля В.А.,

суддів: Пікуля В.П., Мартєва С.Ю.,

при секретарі: Колодюк О.П.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні  цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 квітня 2009 року у справі за позовом приватного підприємства «Засулля-Житлокомунсервіс» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,  

 

                                                  В С Т А Н О В И Л А :

 

У січні 2009 року приватне підприємство «Засулля-Житлокомунсервіс» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути суму основної заборгованості у розмірі 891, 65 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що відповідачка станом на 01.01.2009 року  у результаті несвоєчасної сплати за утримання будинку та прибудинкової території, отримані житлово-комунальні послуги з водопостачання і водовідведення, має заборгованість у сумі 981, 65 коп., у тому числі за утримання будинку і прибудинкової території 292, 61 грн., за водопостачання 230, 40 грн., за водовідведення 368, 64 грн.

 

Ухвалою суду від 18 лютого 2009 року до участі у справі залучені у якості співвідповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, а у якості третіх осіб, Засулівська сільська рада, приватне підприємство «Засулля-Житлосервіс».

При розгляді справи у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги уточнив, просив стягнути з відповідачів солідарно 770 грн. 94 коп. заборгованості за комунальні послуги та судові витрати.

 

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 квітня 2009 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ПП «Засулля Житлокомунсервіс» - 770 грн. 94 коп. боргу за надані житлово-комунальні послуги, 51 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - солідарно.

 

Із рішенням суду не погодилися відповідачі, які його оскаржили, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Просять рішення суду скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

 

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

 

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено пунктами 1, 5 частини 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Порядок оформлення претензій споживачів до виконавців визначено ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що відповідачі являються співвласниками та мешканцями АДРЕСА_1, користуються комунальними послугами, що складаються із надання послуг по утриманню житлового будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення (каналізація), однак оплати у повному обсязі наданих послуг не проводили.

Житлово-комунальні послуги по утриманню житлового будинку та прибудинкової території, згідно рішення Засульської сільської ради починаючи із 01.01.2008 року покладено на приватне підприємство «Засулля-Житлокомунсервіс», а починаючи із 01.05.2008 року на це підприємство покладено надання послуг по водопостачанню та водовідведенню, про що було відомо відповідачам, які відмовлялися укласти договір про надання житлово-комунальних послуг із позивачем.

Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, із урахування часткової оплати, перерахованих коштів отриманих від ПП «Засулля Житлосервіс», письмових розрахунків, копій квитанцій по оплаті за комунальні послуги, вірно визначив розмір заборгованості відповідачів за житлово-комунальні послуги, яка за 2008  рік складає: по утриманню будинку та прибудинкової території - 230 грн. 40 коп., водопостачання 207 грн. 90 коп., каналізації 332 грн. 64 коп., а всього 770 грн. 94 коп..

 

Доводи апеляційної скарги про те, що 14 листопада 2008 року було створено і зареєстровано об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія Засульська» не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки у 2008 році житлово-комунальні послуги відповідачам надавалися  приватним підприємством «Засулля-Житлокомунсервіс».

 

Безпідставними є посилання апелянтів на те, що послуги надавалися не у повному обсязі, договори із позивачем не укладалися, оскільки при розгляді справи судом першої інстанції були оглянуті журнали викликів аварійний служб, де зазначені види робіт по усуненню пошкоджень, дати їх проведення, книги їх проведення, а також досліджені інші докази, які у сукупності підтверджують факт надання житлово-комунальних послуг відповідачам.

Крім того, надані відповідачами акти мешканців будинків підтверджують факт надання послуг по вивезенню ТПВ, освітлення сходових кліток, але факт неналежного надання житлово-комунальних послуг вказані акти не підвереджують. Доказів складання актів претензій відповідно до ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та направлення їх приватному підприємству «Засулля-Житлокомунсервіс» відповідачі суду першої інстанції не надали.

 

Матеріалами справи спростовуються також доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано тарифів, згідно яких проведено розрахунок за водопостачання та водовідведення. Так, у матеріалах справи мається копія рішення Засульської сільської ради від 8 серпня 2006 року, яким встановлені послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, згідно встановлених цим рішенням тарифів відповідачам нараховувалася оплата за водопостачання та водовідведення.

Посилання апелянтів про наявність у їх квартирі лічильника, не ставлять під сумнів правильність рішення суду тому, що останні не надали суду першої інстанції переконливих та достовірних доказів щодо встановлення вказаних лічильників у квартирі та їх показників, про наявність вказаних лічильників позивач відповідачами повідомлений не був, відповідно на абонементський облік апелянти взяті не були, показники лічильників позивачу не надавалися.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Підстави передбачені вказаною статтею для дослідження апеляційним судом нових доказів, які не були подані сторонами у суді першої інстанції, відсутні.

 

Як зазначено у п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» № 12 від 24 жовтня 2008 року суд апеляційної інстанції при перевірці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК лише в разі, якщо буде встановлене неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Так як, колегією суддів не встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції, то підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги відсутні.  

 

Таким чином, оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення залишити без змін.  

 

 

Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 314, 319 ЦПК України, колегія суддів,

 

У Х В А Л И Л А:

 

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 - відхилити.   

 

 Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 квітня 2009 року  -  залишити без змін.

 

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

 

 

Головуючий суддя                                                                   В.А. Чічіль

                   

 

Судді:                                                                                         В.П. Пікуль

 

                                                                                                 

                                                                                                    С.Ю. Мартєв

 

З оригіналом вірно

суддя                                                            В.П. Пікуль