КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2011                                                                                           № 8/158/21

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Попікової О.В.

суддів:           Гольцової Л.А.

          ОСОБА_1

при секретарі:           Помаз І.А.

за участю представників сторін:          

від прокуратури           не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

від позивача 1:          ОСОБА_2 дов. від 18.05.2011р. № 1\06-1-315

від позивача 2:          не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

від відповідача:          не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

від третіх осіб           не з’явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно

розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційну скаргу          

Заступника прокурора Чернігівської області

на рішення          

Господарського суду          Чернігівської області

від          09.03.2011 року

у справі          № 8/158/21 (судді Оленич Т.Г., Книш Н.Ю, ОСОБА_3В.)

за позовом          Заступника прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі

          1) Державного агентства з питань науки, інновації та інформатизації України

          2) Фонду державного майна України

до          Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області

треті особи          1) Полтавський державний центр науково-технічної і економічної інформації;

2) ОСОБА_4

про          визнання частково недійсним договору купівлі-продажу та доповнення до нього

ВСТАНОВИВ:

Заступником прокурора Чернігівської області в інтересах держави в особі позивачів подано позов до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області та ЗАТ “Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики” про визнання недійсним договору купівлі-продажу №30/74 від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р., які укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Чернігівській області та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики про продаж цілісного майнового комплексу, в частині включення до складу цього комплексу приміщення по вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава, як таких, що не відповідають вимог закону, а саме: статей 2, 5, 11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств”, Декрету Кабінету Міністрів України „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, статей 23, 26, 37 Цивільного кодексу УРСР.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.02.2011р. в зв’язку з припиненням юридичної особи ЗАТ “Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики” припинено провадження у справі в частині позовних вимог до цього відповідача.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 9.03.2011р. у даній справі в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що аналіз оспорюваного договору купівлі-продажу свідчить, що за своїм змістом він відповідає загальним вимогам, встановленим вищезазначеним Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств”, разом з тим, у тексті договору від 08.07.1994р. не наведено конкретного переліку майна, яке увійшло до складу об’єкту продажу, відсутні такі дані й в акті оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу, та в акті передачі державного майна від 08.07.1994р. За наведених обставин, суд І інстанції дійшов висновку, що вимога прокурора щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу від 08.07.1994р. в частині включення до складу цілісного майнового комплексу приміщення по вул.Фрунзе, 21 у м.Полтаві не ґрунтується на фактичних обставинах справи. При цьому, місцевий суд встановивши, що прокурором та позивачами не надано суду доказів оскарження результатів приватизації Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики та визнання актів, прийнятих в її межах, незаконними, та зазначивши, що предметом даного спору є визнання недійсним договору купівлі-продажу та додатку до нього, та зазначивши, що в межах розгляду цієї справи не підлягають розгляду питання дотримання законодавства при проведенні процедури приватизації Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики, дійшов висновку, що ані позивачем-1, ані 3-ю особою на стороні позивачів не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджують факт закріплення за Полтавським ДПОТІ адміністративної будівлі по вул.Фрунзе, 21 у м.Полтава на праві повного господарського відання, та факт відображення цього майна на самостійному балансі Полтавського ДПОТІ станом на момент початку процедури приватизації Чернігівського ДПОТІ і станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р.

За умови встановлення судом відсутності порушення прав та інтересів позивачів внаслідок укладення оспорюваних договору купівлі-продажу та доповнення до нього, які можуть бути захищені шляхом визнання цих договорів недійсними, суд І інстанції не вбачає правових підстав для виходу за межі позовних вимог та визнання доповнення від 03.08.1995р. до договору №30/74 від 08.07.1994р. недійсним в цілому. Разом з тим, суд І інстанції посилаючись на вимоги статті 48 Цивільного кодексу УРСР дійшов висновку про відсутність правових підстав задоволення позовних вимог прокурора та позивачів, які не є сторонами оскаржуваних договорів, зазначивши при цьому, що захист прав такої особи можливий шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, визначені в статті 388 ЦК України. Також, місцевий суд, посилаючись на ті обставини, що встановлені ч.2 статті 48 Цивільного кодексу УРСР обов’язкові наслідки визнання угоди недійсною з підстав її невідповідності вимогам закону у вигляді двосторонньої реституції в даному спорі не можуть бути застосовані в зв’язку з припиненням юридичної особи –сторони оспорюваного договору – покупця, зазначивши при цьому, що право власності на будинок, що знаходиться за адресою: вул. Фрунзе, 21, м.Полтава, зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_5, яка не була стороною оспорюваного договору купівлі-продажу.

Заступник прокурора Чернігівської області не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 9.03.2011р. у даній справі просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- прокурор наголошує на тому, що суд І інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу №30/74 від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р., які укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Чернігівській області та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики про продаж цілісного майнового комплексу, в частині включення до складу цього комплексу приміщення по вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава, як таких, що не відповідають вимог закону, а саме: статей 2, 5, 11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств”, Декрету Кабінету Міністрів України „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, Закону України „Про перелік об’єктів права загальнодержавної власності, що не підлягають приватизації”, статей 23, 26, 37 Цивільного кодексу УРСР, оскільки до складу цілісного майнового комплексу, який підлягав приватизації включено спірне приміщення, яке не належало Чернігівському підприємству обчислювальної техніки і інформатики.

-          зауважує на тому, що судом І інстанції не взято до уваги факти, встановлені арбітражною наглядовою колегією Вищого арбітражного суду України від 21.02.1996р. у справі №35/4пд за позовом ЗАТ “Чернігівського підприємства обчислювальної техніки і інформатики” до Полтавського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики про примусове звільнення приміщення, а саме ті обставини, що спірний будинок по вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава повинен був знаходитись у повному господарському віддані Полтавського державного підприємства ПОТІ, а знаходження цього будинку на балансі Чернігівського ПОТІ не є доказом знаходженням його у власності останнього. Також в постанові Вищий арбітражний суд наголошував на тому, що відсутні підстави вважати спірний будинок майном, підлягаючим приватизації ЗАТ “Чернігівського підприємства обчислювальної техніки і інформатики”.

-          заявник зазначає про те, що Чернігівське та Полтавське ПОТІ перебувало у підпорядкуванні Державного комітету України з питань науки та технології, як органу управління майном, а останній дозволу на приватизацію спірного приміщення Чернігівським ПОТІ не надавав.

-          також прокурор наголошує на тому, що згідно Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” Полтавське ЦНТІ, що розташоване за адресою: вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава, віднесений до об’єктів, які не підлягають приватизації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 8.04.2011р. у даній справі було прийнято апеляційну скаргу заступника прокурора Чернігівської області до провадження та призначено розгляд справи на 21.04.2011 року

ОСОБА_6 Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 20.04.2011р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Кондратової І.Д. на пленарному засіданні Верховної ради України) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 8/158/21 колегії суддів у складі: ОСОБА_7 - головуючий суддя, суддів Бондаря С.В., Гольцової Л.А.

У відзиві на апеляційну скаргу третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_5 просить залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду Чернігівської області від 9.03.2011р., як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити повністю. При цьому, відповідач наголошує на тому, що підстави для визнання спірного Договору купівлі-продажу та доповнення до нього недійсними відсутні.

У судовому засіданні 21.04.2011 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з нез’явленням у судове засідання представника прокуратури та відповідача, розгляд справи було відкладено на 19.05.2011р., про що була винесена відповідна ухвала.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011р. за клопотанням сторін було продовжено строк розгляду апеляційної скарги на п’ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 21.06.2011р.

ОСОБА_6о. Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/2 від 21.06.2011р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю (перебуванням судді Бондаря С.В. у відпустці) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 8/158/21 колегії суддів у складі: ОСОБА_7 - головуючий суддя, суддів Ропій Л.М., Гольцової Л.А.

У судовому засіданні 21.06.2011р. присутній представник прокуратури усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Присутній представник Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації також підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. При цьому, подав клопотання про зміну найменування позивача 1 на Державне агентство з питань науки, інновації та інформатизації України, яке було судом задоволено.

Присутній представник Фонду державного майна України усно підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Присутній представник третьої особи - ОСОБА_4 усно заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду І інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

У судовому засіданні 21.06.2011р. було оголошено перерву до 24.06.2011р., про що присутні представники сторін та прокуратури були належно повідомлені та розписались у відповідній розписці про оголошення перерви.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 08 липня 1994 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Чернігівській області (продавець за умовами договору, відповідач у справі) та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики (покупець за умовами договору) укладено договір купівлі-продажу №30/74, відповідно до якого продавець продав, а покупець купив державне майно цілісного майнового комплексу –Чернігівське державне підприємство обчислювальної техніки і інформатики (об’єкт приватизації), що розташований за адресою: 14000, м.Чернігів, вул.Кирпоноса, 12.

Договір купівлі-продажу посвідчений старшим державним нотаріусом Другої Чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_8 та зареєстрований в реєстрі за №1-3710.

Відповідно до абз.2 п.1.1., п.1.2. договору купівлі-продажу майно підприємства включає в себе всі його активи й пасиви, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з документацією про результати інвентаризації. Згідно з “Актом оцінки вартості цілісного майнового комплексу”, затвердженим наказом начальника регіонального відділення №02-133 від 04.07.1994р., вартість об’єкта приватизації становить 677234тис.крб. Акт є невід’ємною складовою частиною договору.

03 серпня 1995 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики підписано доповнення до договору купівлі-продажу, яким сторони за взаємною домовленістю на основі відомостей розрахунку будов, споруд, передатних обладнань доповнили п.1.1. переліком побудов підприємства та їх місцезнаходженням, до якого включені: будівля двоповерхова за адресою: м.Чернігів, вул..Кирпоноса,12, загальна площа 866 кв.м., 1972 року будівництва; двоповерхова фінська будівля з цокольним поверхом, всіма побудовами (гаражі 9 блоків), комунікаціями за адресою: м.Чернігів, вул.Старобілоуська, 16а, загальною площею 2964кв.м., 1985 року будівництва і введення в експлуатацію; будівля двоповерхова за адресою: м.Полтава, вул.Фрунзе,21, загальною площею 540кв.м., 1990 року купівлі; будівля одноповерхова за адресою: м.Ніжин, вул.Кропив’янського, 2, корп.6, площею 186,9кв.м., 1974 року будівництва і введення в експлуатацію.

Згадане доповнення до договору купівлі-продажу посвідчено державним нотаріусом Другої чернігівської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 та зареєстровано в реєстрі за №4-2897.

08 липня 1994р. між сторонами договору –Регіональним відділенням ФДМУ по Чернігівській області та Товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики - складено Акт передачі державного майна, що знаходиться на балансі Чернігівського державного ПОТІ, відповідно до якого Продавець (відповідач) передав, а Покупець (Товариство покупців) прийняв продане 08.07.1994р. шляхом викупу майно вартістю 677234тис.крб. Передача майна проводилася згідно з договором купівлі-продажу №30/74.

Начальником Регіонального відділення ФДМУ по Чернігівській області видано свідоцтво про право власності за реєстраційним номером 30/74, яким підтверджено, що покупцю (Товариству покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики) належить право власності на державне майно, склад і вартість якого наведені в додатку №1 до Договору №30/74 від 08.07.1994р.

Із наданої прокурором копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 27.03.09р., яка міститься в інвентаризаційній справі №29163 на будинок №21, по вул..Фрунзе у м.Полтава, вбачається, що 27.03.2009р. було зареєстровано право власності ЗАТ “Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики” на спірну будівлю.

Предмет позову у даній справі складає вимога про визнання недійсними договору купівлі-продажу №30/74 від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р., які укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Чернігівській області та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики про продаж цілісного майнового комплексу, в частині включення до складу цього комплексу приміщення по вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава.

Позовні вимоги обґрунтовані їх невідповідністю вимогам закону, а саме: статтям 2, 5, 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств”, Декрету Кабінету Міністрів України “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, Закону України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”, статтям 23, 26, 37 Цивільного кодексу УРСР.

Вказуючи на невідповідність оспорюваного договору закону, прокурор зазначає, що будівля, яка знаходиться за адресою: вул.Фрунзе, 21, в м.Полтава, не могла бути включена до об’єктів, що підлягали приватизації шляхом купівлі-продажу товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики, оскільки вона не входила до цілісного майнового комплексу Чернігівського ДПОТІ, а знаходилась у повному господарському віданні Полтавського ДПОТІ. Відповідно ж до статей 2, 5, 11 Закону України “Про приватизацію невеликих державних підприємств” приватизація Чернігівського ДПОТІ могла здійснюватись тільки відносно його цілісного майнового комплексу, закріпленого за ним на праві повного господарського відання.

Пунктом 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до статті 36 Закону України "Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій(бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч. 1 статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Державний комітет України з питань науки, інновацій та інформатизації, підтримуючи позов Прокурора наголошує на тому, що спірна будівля, розташована по вул.Фрунзе, 21 в м.Полтава, як об’єкт державної власності до приватизації знаходилась в його управлінні та незаконно, без згоди останнього вибула з володіння держави, вказує про порушення його права на управління спірним майном.

Згідно зі статей 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992р. №8-92 “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності”, який був чинний на момент укладення оспорюваних договору від 08.07.94р. та доповнення від 03.08.1995р. до договору, на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної ОСОБА_10 України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України. В статті 2 цього Декрету визначено функції міністерств та інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, в тому числі функції здійснення контролю за ефективністю використання і збереженням закріпленого за підприємствами державного майна.

Відповідно до Положення “Про Державний комітет України з питань науки і технологій”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №396 від 21.07.1992р. Державний комітет України з питань науки і технологій є центральним органом державної виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України, який організовує роботу по здійсненню державної наукової й науково-технічної політики і несе відповідальність за ефективне використання науково-технічного потенціалу України, фінансових і матеріальних ресурсів, що виділяються державою на розвиток науки і техніки. До функціонального управління вказаного комітету належать установи та організації, що здійснюють розробку та реалізацію конкретних аспектів державної науково-технічної політики, з питань охорони інтелектуальної власності, науково-технічної інформації, удосконалення інфраструктури науково-технічного потенціалу тощо.

В подальшому, відповідно до Указів Президента України від 03.08.1995р. №697/95 “Про утворення Державного комітету України з питань науки, техніки та промислової політики”; від 26.07.1996р. №596/96 “Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України”; від 13.03.1999р. №250/99 “Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України”; від 15.12.1999р. №1573/99 “Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади”, а також Постанов Кабінету Міністрів України від 07.04.2010р. №290 “Про утворення Державного комітету України з питань науково-технічного та інноваційного розвитку”, від 05.07.2010р. №548 “Про утворення Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації”, Державний комітет України з питань науки і технологій неодноразово реорганізувався. Позивач-1 у даній справі є правонаступником прав та обов’язків Державного комітету України з питань науки і технологій

Чернігівське державне підприємство обчислювальної техніки і інформатики так само як і Полтавський державний центр науково-технічної і економічної інформації в 1994 році перебували у підпорядкуванні Державного комітету з питань науки і технологій, і відповідно саме Держкомітет з питань науки і технологій мав здійснювати функції управління закріпленого за цими підприємствами майном.

Положеннями статті 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Суд також враховує положення статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", якою встановлено, що державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим, що становлять єдину систему державних органів приватизації в Україні.

Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва у районах і містах, органи приватизації в Автономній Республіці Крим діють на підставі Закону України "Про Фонд державного майна України", Закону України "Про приватизацію державного майна", інших законів України з питань приватизації.

Частина 3 статті 7 Закону України "Про приватизацію державного майна" визначає повноваження державних органів приватизації, у тому числі здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації; продавати майно, що перебуває у державній власності, в процесі його приватизації.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації та інші юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Як зазначено у пункті 4 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.99 N 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" позивачем у справі про визнання договору недійсним, крім контрагентів за договором, прокурора, держави та інших органів може будь-яке підприємство, але за умовою, що спірна угода порушує його законні права та інтереси.

Стаття 261 Цивільного кодексу України встановлює, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права.

Підставою для звернення Прокурора із з позовом, заявленим в інтересах держави в особі Державного комітету України з питань науки, інновацій та інформатизації та Фонду державного майна України про визнання недійсним договору купівлі-продажу №30/74 від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р., які укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Чернігівській області та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики про продаж цілісного майнового комплексу, в частині включення до складу цього комплексу приміщення по вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава, слугувала проведена у серпні 2008р. перевірка, проведена прокуратурою Чернігівської області за зверненням міністра освіти України.

Оскільки з позовною заявою прокурор у даній справі звернувся у грудні 2010р., апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для застосування строку позовної давності у даній справі і вважає, що прокурор звернувся з позовом у межах строку позовної давності.

При цьому, слід зауважити наступне:

Вирішуючи спір про визнання договору оренди недійсним, господарський суд повинен був встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені в статті 48 Цивільного кодексу УРСР, що діяв на час укладення спірного договору купівлі-продажу від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р. Відповідно до ч. 1 цієї статті, недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону. Недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Суд І інстанції відмовляючи у задоволенні позову прокурора щодо визнання недійсним згаданого договору купівлі-продажу від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р., посилаючись на аналіз оспорюваного договору купівлі-продажу дійшов висновку, що за своїм змістом він відповідає загальним вимогам, встановленим вищезазначеним Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств”, разом з тим, у тексті договору від 08.07.1994р. не наведено конкретного переліку майна, яке увійшло до складу об’єкту продажу, відсутні такі дані й в акті оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу, та в акті передачі державного майна від 08.07.1994р.

Як вбачається з матеріалів справи, Чернігівське державне підприємство обчислювальної техніки і інформатики в 1994 році перебувало у підпорядкуванні Державного комітету з питань науки і технологій. Спірна адміністративна будівля, що знаходиться по вул.Фрунзе, 21, у м.Полтаві, загальною площею 540кв.м. була придбана Чернігівським державним підприємством обчислювальної техніки і інформатики на підставі укладеного з Полтавським учбово-курсовим комбінатом Облагропрому договору купівлі-продажу від 24.07.1990р. Згідно з інвентарною карткою №3 обліку основних засобів адміністративна будівля в м.Полтава з 27.07.1990р. обліковувалася Чернігівським ПОТІ на балансі.

Відповідно до наказу Чернігівського ПОТІ від 20.08.1990р. №87 “Про створення Кременчуцького та Полтавського малих підприємств обчислювальної техніки і інформатики” з 01.09.90р. на базі Полтавської дільниці Чернігівського ПОТІ створено Полтавське мале підприємство ОТІ “Ягуар” та затверджено його статут, який зареєстровано рішенням виконкому ОСОБА_10 народних депутатів від 28.08.90р. №4

Полтавський державний центр науково-технічної і економічної інформації (3-я особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів) створений шляхом реорганізації Полтавської філії Українського інституту науково-технічної і економічної інформації на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 05.12.2002р. №688 “Про реорганізацію Полтавської філії УкрІНТЕІ в Полтавський ЦНТЕІ”, та є правонаступником прав і обов’язків філії.

В свою чергу, Полтавська філія УкрІНТЕІ була створена на базі Полтавського державного підприємства обчслювальної техніки та інформатики, права та обов’язки якого перейшли до філії, про що зазначено у наказі Міністерства освіти і науки України від 27.11.2000р. №557. Статут Полтавського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики затверджено 08.02.1994р. Головою Комітету України з питань науки та технологій та зареєстрований розпорядженням виконкому Полтавської міської ради народних депутатів від 28.02.1994р. №145-р.

І відповідно, на момент укладення оспорюваних договору та доповнення до нього Полтавське державне ПОТІ, правонаступником якого є Полтавський ЦНТЕІ, також перебувало у підпорядкуванні Державного комітету з питань науки і технологій, який здійснював в тому числі функції управління майном підприємства.

Державний комітет з питань науки і технологій дозволив передати будинок у м. Полтаві за адресою: вул. Фрунзе, 21 з балансу Чернігівського ДПОТІ на баланс Полтавського підприємства обчислювальної техніки та інформатики, оскільки це приміщення було куплене саме для останнього підприємства (що підтверджується листами Комітету від 11.02.94р.№ 2.2-10\169, від 17.11.94 № 1-9\1700, та від 13.09.95 № 2-9\1158), проте фактично це зроблено не було.

Як зазначено у п.п. 4.1.,4.2. Статуту Полтавського ДПОТІ майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість відображається у самостійному балансі підприємства, об’єкти інтелектуальної та промислової власності, що належать підприємству. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

Суд І інстанції встановивши факт недоведеності закріплення за Полтавським ДПОТІ адміністративної будівлі по вул.Фрунзе, 21 у м.Полтава на праві повного господарського відання та факт відображення цього майна на самостійному балансі Полтавського ДПОТІ станом на момент початку процедури приватизації Чернігівського ДПОТІ і станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р., та зазначивши про ті обставини, що передача будівлі по вул.Фрунзе, 21 у м.Полтава з балансу Чернігівського ДПОТІ на баланс Полтавського ДПОТІ не відбулася, дійшов передчасного висновку щодо відсутності порушень прав та законних інтересів Фонду державного майна України та відсутності правових підстав для визнання недійним договору купівлі-продажу №30/74 від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р., які укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Чернігівській області та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики про продаж цілісного майнового комплексу, в частині включення до складу цього комплексу приміщення по вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств” (малу приватизацію) в редакції чинній на момент укладання оспорюваних договорів, об'єктами малої приватизації є цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, в тому числі об'єкти незавершеного будівництва. Балансова вартість основних фондів зазначених об'єктів не повинна перевищувати 20 мільйонів карбованців за станом на 1 травня 1992 року (після їх індексації). У випадках, коли до складу підприємств входять структурні підрозділи (магазини, перукарні, майстерні тощо), що можуть бути виділені у самостійні підприємства, об'єктами малої приватизації є названі структурні підрозділи.

Будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з розташованими в них об'єктами приватизації, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної ОСОБА_10 Республіки Крим чи місцевої ОСОБА_10 народних депутатів. При наявності такої заборони зазначені будівлі, споруди, приміщення, а також земельні ділянки, на яких розташовані приватизовані об'єкти, передаються у довгострокову оренду.

Згідно вимог статті 11 згаданого Закону викуп об'єктів малої приватизації працівниками цих об'єктів проводиться за умови: включення до переліків об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, створення ними товариства покупців, яке б об'єднувало не менш як 50 відсотків працюючих; подачі заяви про приватизацію не пізніш як за 15 днів з дня опублікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.

Якщо заява була подана до опублікування зазначеного переліку, то повторна заява не подається. У випадках, коли працівники не подали заяви на приватизацію у встановлений термін, об'єкт підлягає продажу на аукціоні, за конкурсом.

Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених статтею 17 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

Викуп об'єктів малої приватизації іншими покупцями застосовується щодо об'єктів, не проданих на аукціоні, за конкурсом. Форму та порядок викупу об'єкта іншими покупцями встановлює відповідний орган приватизації. При викупі підприємства його новий власник стає правонаступником майнових прав і обов'язків приватизованого державного підприємства.

Цілісним майновим комплексом державних підприємств, їх структурних підрозділів (філій, цехів, дільниць) в розумінні статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції, чинній на момент укладання оспорюваних договорів, є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданим йому державою державною земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання. У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільчий баланс.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу № 02-64 від 19.04.1994р. регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області затверджено перелік об’єктів малої приватизації, зокрема: Чернігівське державне підприємство обчислювальної техніки та інформатики (адреса: м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 12)

Згідно наказу регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області від 29.04.1994р. затверджено комісію по інвентаризації та оцінці вартості майна, що знаходиться на балансі Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики.

Начальником регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області 4.07.1994р. затверджено акт оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики згідно якого балансова вартість основних засобів складає 654321 тис.крб., а вартість цілісного майнового комплексу – 677015 тис. крб.

До матеріалів справи залучено копії «ведомости расчета стоимости зданий, сооружений и передаточных устройств» на 1 мая 1994г. Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики, які підписані комісією Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики та скріплені його печаткою. Згадані відомості містять перелік будівель, причому в одних відомостях зазначено етажність, рік введення в експлуатацію, балансова вартість, тощо (55 а.с. т. 2), а інші – окрім зазначених відомостей їх територіальне знаходження – Чернігів, Полтава, Ніжин, однак без зазначення конкретної адреси (144 а.с. т. 2)

Наявні документи не можуть розглядатись судом в якості належних доказів на підтвердження того факту, що адміністративна будівля за адресою: вул.Фрунзе, 21 м.Полтава ввійшла до акта оцінки майна цілісного майнового комплексу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики, затвердженого 4.07.1994р. Начальником регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області, і дійсно передавався в процесі приватизації до статутного фонду ЗАТ „Чернігівське підприємство обчислювальної техніки та інформатики”.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, суд І інстанції зазначивши, що у тексті оскаржуваного договору від 08.07.1994р. не наведено конкретного переліку майна, яке увійшло до складу об’єкту продажу, посилався на відсутність таких даних й в акті оцінки вартості майна цілісного майнового комплексу, та в акті передачі державного майна від 08.07.1994р.

При цьому, апеляційна інстанція визнає безпідставним залишення поза увагою судом І інстанції постанови арбітражної наглядової колегії Вищого арбітражного суду України від 21.02.1996р. у справі №35/4пд за позовом ЗАТ “Чернігівського підприємства обчислювальної техніки і інформатики” до Полтавського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики про примусове звільнення приміщення, у якій було зазначено про відсутність жодних доказів закріплення спірного будинку за адресою: вул.Фрунзе, 21 м.Полтава за Чернігівським ПОТІ протягом 1992-1994р.р., та наголошено на тому, що спірна будівля згідно чинного законодавства, статуту Полтавського державного ПОТІ повинна була знаходиться у повному господарському віддані саме Полтавського державного ПОТІ.

Також у постанові Вищого арбітражного суду України було встановлено, що Полтавське державне підприємство обчислювальної техніки та інформатики на час приватизації Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики не входив до його цілісного майнового комплексу, і його трудовий колектив не входив до товариства покупців останнього. І за наведених обставин, Вищий арбітражний суд України дійшов висновку щодо відсутності підстав вважати спірний будинок за адресою вул.Фрунзе, 21 м.Полтава майном, що підлягає приватизації Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.1995р. виконком Полтавської міської ради народних депутатів рішенням № 237 надав у тимчасове користування строком на 5 років земельну ділянку Полтавському державному підприємству обчислювальної техніки та інформатики по вул. Фрунзе, 21 пл 0,05 га.

Разом з тим, ЗАТ “Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики” право власності на спірну будівлю за адресою вул.Фрунзе, 21 м.Полтава було зареєстровано лише 27.03.2009р.

Проте, само по собі свідоцтво права власності на певний об’єкт майна не є правовстановлюючим документом, оскільки таким документом є правовстановлюючий документ, на підставі якого видане свідоцтво, зокрема передаточний баланс, акт оцінки майна цілісного майнового комплексу, наказ регіонального відділення Фонду державного майна по Чернігівській області, які в даному випадку не доводять факт входження адміністративної будівлі за адресою: вул.Фрунзе, 21 м.Полтава до акта оцінки майна цілісного майнового комплексу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики.

Навпаки, у розумінні статті 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", адміністративна будівля за адресою: вул.Фрунзе, 21 м.Полтава, у якій розміщувалось Полтавське державне підприємство обчислювальної техніки та інформатики - самостійна юридична особа, яка власне і отримала згідно рішення від 12.07.1995р. виконкому Полтавської міської ради народних депутатів у тимчасове користування строком на 5 років земельну ділянку, не може розглядатись як цілісний майновий комплекс Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки та інформатики.

Отже, за наведених обставин, апеляційна інстанція дійшла висновку, що адміністративна будівля за адресою вул.Фрунзе, 21 м.Полтава не входила до цілісного майнового комплексу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики на час проведення приватизації, і відповідно в порушення вимог статей 2 та 11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств” не могла бути включена до майна, що було об’єктом приватизації за договором купівлі-продажу №30/74 від 08.07.1994р. про продаж цілісного майнового комплексу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики.

І відповідно укладене 03 серпня 1995 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики підписано доповнення до договору купівлі-продажу, яким сторони доповнили п.1.1. переліком побудов підприємства та їх місцезнаходженням, до якого включена будівля двоповерхова за адресою: м.Полтава, вул.Фрунзе,21 є неправомірним.

При цьому, апеляційна інстанція визнає, що оспорювані договори в частині включення до складу цілісного майнового комплексу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики, який підлягав приватизації приміщення по вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава порушує права та інтереси Фонду державного майна України та потребує захисту саме шляхом визнання цих договорів недійсними у частині включення до складу цього комплексу приміщення по вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава.

За загальним правилом статті 60 Цивільного кодексу УРСР угода не може бути визнана повністю недійсною, якщо не відповідають законові лише окремі її частини і обставини справи свідчать про те, що угода була в укладена і без включення до неї недійсної її частини.

Отже, договір купівлі-продажу №30/74 від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р., які укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Чернігівській області та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики про продаж цілісного майнового комплексу, підлягають визнанню недійсними лише в частині включення до складу цього комплексу приміщення по вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава

Зважаючи на ті обставини, що оскаржувані угоди не відповідають закону лише в частині, які не роблять ці угоди недійсними в цілому, то угоди повинні визнаватись недійсними у тій частині, а придбане ЗАТ “Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики” майно – цілісний майновий комплекс відповідно не підлягає вилученню на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернігівській області.

При цьому, слід зауважити наступне: Законом України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” Полтавське державне підприємство обчислювальної техніки та інформатики (код ЄДРПОУ 13927709), розташоване за адресою: м.Полтава, вул. Фрунзе, 21, віднесено до об’єктів, які не підлягають приватизації.

Разом з тим, реєстрація права власності ЗАТ “Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики” на оспорювану будівлю за адресою: м.Полтава, вул. Фрунзе, 21 була проведена лише 27.03.2009р., після прийняття згаданого Закону України „Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації”.

Наведені обставини та припинення юридичної особи ЗАТ “Чернігівське підприємство обчислювальної техніки і інформатики” унеможливлюють застосування реституції згідно з ч. 2 статті 48 Цивільного кодексу УРСР, проте не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у даній справі.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є помилковим, оскільки місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу №30/74 від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р., які укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Чернігівській області та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики про продаж цілісного майнового комплексу, в частині включення до складу цього комплексу приміщення по вул. Фрунзе, 21, в м. Полтава.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду Чернігівської області від 9.03.2011 року у справі № 8\158\21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позов заступника прокурора Чернігівської області та визнати недійсним договір купівлі-продажу № 30/74 від 08.07.1994р. та доповнення до нього від 03.08.1995р., укладені між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Чернігівській області та товариством покупців членів трудового колективу Чернігівського державного підприємства обчислювальної техніки і інформатики про продаж цілісного майнового комплексу, в частині включення до складу цього комплексу приміщення по вул. Фрунзе, 21. в м. Полтава.

3.          Справу № 8\158\21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      Попікова О.В.

Судді                                                                                          Гольцова Л.А.

                                                                                          ОСОБА_1

01.07.11 (відправлено)