Справа № 353/1185/15-ц

Провадження № 22-ц/779/398/2016

Категорія 58

Головуючий у 1 інстанції Луковкіна І.Ю.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Соколовського В.М., Василишин Л.В.,

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 про визнання неправомірними та скасування постанови старшого державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Тлумацького районного управління юстиції ОСОБА_3 від 16 листопада 2015 року та акту опису і арешту майна, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Тлумацького районного суду від 24 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Тлумацького районного суду від 24 грудня 2015 року скаргу ОСОБА_2 про визнання неправомірними та скасування постанови старшого державного виконавця ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_3 від 16 листопада 2015 року та акту опису і арешту майна залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі на дану ухвалу ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставин, що мають істотне значення для справи та порушення норм матеріального права.

Вказує, що невірним є висновок суду першої інстанції про те, що при складанні акту опису та арешту майна було належно перевірено наявність її майна, що знаходиться в її особистій власності, а також було порушене її право скористатися реалізацією рухомого майна, оцінка якого при реалізації повністю погашає її борг.

Зазначає, що вона володіє тільки часткою у спільній власності на приміщення магазину на який накладено арешт, іншим співвласником приміщення є ОСОБА_4, а оскільки акт опису та арешту майна складено на цілий магазин, тому він порушує права іншого співвласника.

У зв’язку з наведеним, просить ухвалу скасувати та постановити нову, якою скаргу задовольнити.

В засідання апеляційного суду ОСОБА_2 повторно не з’явилася, хоча про час та місце судового розгляду у встановленому законом порядку була повідомлена.

Представник ВДВС Тлумацького РУЮ – ОСОБА_5 в засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення представника ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_5, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Права і обов’язки державного виконавця визначені у ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом цієї норми державний виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

У разі, якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об’єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов’язаних з організацією та проведенням виконавчих дій (ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом встановлено, що на момент подання та розгляду скарги судом, на виконанні у ВДВС Тлумацького РУЮ перебувало зведене виконавче провадження № 42633112 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2, в яке об’єднані виконавче провадження № 42103987 про стягнення заборгованості на користь ОСОБА_6 в сумі 111 824,73 грн. за виконавчим листом від 23 січня 2014 р., виданим Тлумацьким районним судом на підставі рішення Тлумацького районного суду від 25 грудня 2013 року та виконавче провадження № 39957546 про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Універсал Банк» в сумі 68 556,73 грн. за виконавчим листом від 14 березня 2011 року, виданим Тлумацьким районним судом на підставі рішення Тлумацького районного суду від 22 грудня 2010 року.

У добровільному порядку боржником судові рішення не було виконано.

При примусовому виконанні зазначених виконавчих листів, 16 листопада 2015 року державним виконавцем ВДВС Тлумацького РУЮ ОСОБА_3 проведено опис та арешт приміщення магазину по вул. Винниченка, 12 в м. Тлумачі Івано-Франківської області, реєстраційний номер майна - 9159148 та згідно постанови державного виконавця від 16 листопада 2015 року описане й арештоване майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_2

Встановлено, що відповідно до договору-купівлі нежитлового приміщення від 04 квітня 2005 року, ОСОБА_2 було придбано приміщення магазину по вул. Винниченка, 12 в м. Тлумачі, що складає 41/100 ідеальну частку, загальною площею 32, 1 кв.м.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру права власності на нерухоме майно від 02 грудня 2015 року, по вул. Винниченка, 12 в м. Тлумачі зареєстровано декілька об’єктів нерухомого майна, зокрема, за боржником зареєстровано право власності на приміщення магазину, реєстраційний номер - 9159148, частка власності 41/100.

Частиною 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів (ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_2, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що оскільки боржник у добровільному порядку судові рішення не виконав, державний виконавець, накладаючи арешт на майно боржника, діяв у межах своїх повноважень.

Колегія суддів вважає, що посилання апелянта на те, що накладенням арешту на приміщення магазину порушуються права ОСОБА_4, як співвласника магазину, не дають підстав для скасування акту опису і арешту майна, оскільки гідно ч.1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як встановлено судом, після накладення державним виконавцем арешту на приміщення магазину, 16 листопада 2015 року ОСОБА_7 було подано у відділ ДВС заяву про звернення стягнення спочатку на наявне у неї рухоме майно - кран-балку.

Як роз’яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 23 Постанови № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року, боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу (частина п’ята статті 52 Закону про виконавче провадження). У будь-якому випадку черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Проте відмову державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнано в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що цією вимогою не порушено інтересів стягувача й не ускладнено виконання рішення.

Разом з тим, ОСОБА_2 в судовому порядку таких вимог не заявляла і така відмова державного виконавця задовольнити вимогу боржника про звернення стягнення на рухоме майно (кран-балку) не була визнана в судовому порядку необґрунтованою, а тому доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.

Колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з додержанням вимог закону, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Тлумацького районного суду від 24 грудня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: В.М. Соколовський

ОСОБА_8