справа № 208/7872/15-ц

№ провадження 2/208/2508/15

РІШЕННЯ

Іменем України

20 жовтня 2015 р. м. Дніпродзержинськ

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Ричка С.О.

при секретарі – Щербацевич Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Заводського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відкрите акціонерне товариство ОСОБА_3 «Надра», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4, - про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності на квартиру, визнання іпотечного договору недійсним, припинення у державних реєстрах відповідних записів про заборону та іпотеку нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року позивач, ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд: визнати договір, укладений у простій письмовій формі між ним та відповідачем купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 – дійсним, визнати за ним право приватної особистої власності на квартиру АДРЕСА_2, загальна площа квартири: 49,9 м. кв., житлова площа квартири: 30,1 м. кв., визнати недійсним іпотечний договір ВКС 807121-24 від 26.12.2007 року квартири АДРЕСА_3 укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_5 посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4, припинити у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна данні про заборону на нерухоме майно №6322330, яка зареєстрована 26.12.2007 року на підставі іпотечного договору ВКС 807121-24 від 26.12.2007 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_4, припинити у Державному реєстрі іпотек: іпотеку № 6334988 накладену 27.12.2007 року на підставі іпотечного договору ВКС 807121-24 від 26.12.2007 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_4, скасувати арешт нерухомого майна накладений 06.08.2013 року, номер запису про обтяження 2020920 на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №38783471 виданий 10.07.2013 року державним виконавцем Звєрєвою Ю.А. Заводського відділу ДВС Дніпродзержинського МУЮ, треті особи Відкрите акціонерне товариство ОСОБА_3 «Надра», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

В обґрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що 20 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_5, ОСОБА_2 в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4. За умовами укладеного договору купівлі-продажу продавці зобов’язались не пізніше 30 вересня 2008 року передати у власність Позивача квартиру АДРЕСА_5, Договір був укладений у простій письмовій формі і підписаний сторонами. Така домовленість між сторонами була зумовлена тим, що позивач виїздив на навчання за кордон і у нього не було часу для нотаріального оформлення договору на своє ім’я. Позивач передав а Відповідачі отримали грошові кошти у сумі 200.000 грн., про що була написана розписка. 26.12.2007 року ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу, оформила спірну квартиру на себе; співвласником також виступав і ОСОБА_2 – як її чоловік. У червні 2008 року позивач повернувся до Дніпродзержинська і звернувся до відповідачів з проханням виконати домовленість і переоформити спірну квартиру на позивача. ОСОБА_2 та ОСОБА_5 погодилися, однак заявили, що зараз вони цього зробити не можуть так як у квартирі тимчасово прописали свого неповнолітнього сина і шукають житло куди б вони змогли його прописати. Позивач погодився чекати, забрав оригінали документів на квартиру, і виїхав у Польщу. Весь цей час позивач та відповідачі підтримували зв'язок між собою через Інтернет. Приблизно у грудні 2014 року вони перестали виходити на зв'язок, після чого позивач провернувся до України – з метою врегулювання питання переоформлення спірної квартири. У Дніпродзержинську позивач знайшов ОСОБА_2 який повідомив, що ОСОБА_5 померла і він не може переоформити на позивача спірну квартиру так як необхідно вступити у спадщину після померлої. Однак цього здійснити виявилось неможливим так як квартира була передана покійною ОСОБА_5 у іпотеку ВАТ КБ «Надра». Позивач вважає, що йому фактично належить спірна квартира так як він її придбав, однак не встиг оформити право власності на неї через смерть співвласниці цієї квартири. Позивач та ОСОБА_2В не надавали згоди на укладення іпотечного договору а тому такий договір є недійсним, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Позивач в судове засідання з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти розгляду справи за відсутності відповідача при заочному розгляді справи та без застосування технічних засобів.

Відповідач в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти розгляду справи за відсутності позивача та третіх осіб та без застосування технічних засобів.

Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, про причини неявки суду не повідомила, судова повістка - виклик направлена відповідачеві та третім особам на останню відому суду адресу і в силу ст.77 ЦПК України вважається доставленою, на підставі ст. 169 ЦПК України суд вважає причини неявки третіх осіб неповажними; є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень третіми особами відсутня.

В зв’язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється на підставі ч.2 ст.197 Цивільного процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню на підставі досліджених письмових доказів по справі шляхом оголошення їх у судовому засіданні;

Вивчивши письмові докази та матеріали справи, з’ясувавши обставини справи та дослідивши їх доказами, суд вважає, позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

ставляться.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 ст.60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Відповідно до ст. 131 ЦПК України, сторони зобов'язані подати свої докази суду до або під час попереднього судового засідання у справі, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Судом встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 20 вересня 1995 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб.

З матеріалів справи вбачається, що 27.05.1996 року у них народився син – ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про народження.

Як встановлено в судовому засіданні, 20 грудня 2007 року між позивачем, ОСОБА_1 з однієї сторони, відповідачем, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 – з іншої сторони в простій письмовій формі був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_6.

Як вбачається з договору купівлі-продажу, продавці зобов’язались не пізніше 30 вересня 2008 року передати у власність Позивача квартиру АДРЕСА_7; а Позивач оплатив вартість квартири у сумі 200.000 грн.

Судом встановлено, що Договір був укладений у простій письмовій формі і підписаний сторонами, така домовленість між сторонами була зумовлена тим, що позивач виїздив на навчання за кордон і у нього не було часу для нотаріального оформлення договору з продавцями, оскільки продавцям, на час продажу ця квартира юридично не належала, однак вони взяли на себе зобов’язання оформити всі необхідні документи на себе, а потім – укласти нотаріальний договір з позивачем.

Як вбачається з розписки написаною власноруч відповідачем, позивач ОСОБА_1 передав, а ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_2 отримали грошові кошти у сумі 200.000 (двісті тисяч грн.), що підтверджується написаною розпискою.

В судовому засіданні встановлено, що 26.12.2007 року ОСОБА_5, за рахунок грошових коштів, отриманих від позивача, на підставі договору купівлі-продажу квартири, набула право власності на квартиру АДРЕСА_8, право власності на нерухоме майно було зареєстровано в ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації», таким чином, вищезазначена квартира, з часу її придбання, перебувала у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_2 і вони мали всі юридичні підстави для розпорядження своєю власністю.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити певну грошову суму.

Як зазначено в статті 638 Цивільного кодексу України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 204 ЦК України «Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним».

Як зазначено в статті 220 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним., в такому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що: «Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні».

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України визначила, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що між ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_5, ОСОБА_2 – з іншої сторони дійсно був укладений у простій письмовій формі договір купівлі-продажу спірної квартири, позивач передав грошові кошти у сумі 200000 (двісті тисяч) грн.. а ОСОБА_5 та ОСОБА_2 ці грошові кошти отримали та взяли на себе зобов’язання продати спірну квартиру позивачу після оформлення квартири на своє ім’я. Письмовими доказами які підтверджують домовленість сторін щодо настання правових наслідків укладеного правочину є укладений у простій письмовій формі договір купівлі – продажу квартири, підписаний сторонами, наявність у Позивача оригіналів правовстановлюючих документів на спірну квартиру, які були передані йому ОСОБА_2

Крім того, 26.12.2007 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №8/2007/986-К/1842-ПР, що підтверджується відповідним кредитним договором.

В рахунок забезпечення виконання зобов’язань за вищезазначеним кредитним договором було укладено іпотечний договір від 26.12.2007 року серія ВКС 807121-24, квартири АДРЕСА_9. Згідно умов іпотечного договору не вбачається надання згоди на його укладення іншим співвласником – ОСОБА_2.

Згідно зі ст. 369 ЦК України, розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Відповідно до ст. 578 ЦК України, майно, яке є у спільній власності, може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників.

Відповідно до ст. 577 ЦК України договір застави нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Оскільки на час укладення іпотечного договору, квартира АДРЕСА_10 перебувала у спільній сумісній власності подружжя: ОСОБА_5 та ОСОБА_2, в матеріалах справи відсутні відомості, що ОСОБА_2, як співвласник, надавав письмову згоду на укладення іпотечного договору ВКС 807121-24 від 26.12.2007 року, для передання належної їм на праві спільної сумісної власності квартири в іпотеку ВАТ КБ «Надра», то суд приходить висновку, що дії ОСОБА_5 з укладення оскаржуваного іпотечного договору, слід вважати такими, що вчинені з перевищенням необхідних повноважень, а отже вимога щодо визнання іпотечного договору недійсним підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.01.2015 року ОСОБА_5 - померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія І-КИ №536548.

Судом встановлено, що після смерті дружини, відповідач ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак не зміг цього зробити, оскільки на спадкове майно накладено заборону на відчуження, що пов’язано з наявністю іпотечного договору серія ВКС 807121-24 від 26.12.2007 року, а тому і не зміг виконати умови попереднього договору купівлі-продажу спірної квартири. Таким чином, єдиним можливим засобом захисту майнових прав позивача є судовий захист. Захист прав позивача полягає у визнанні за ним права приватної власності на квартиру, за яку він повністю розрахувався з її власниками, а також звільнення будь яких заборон та обтяжень з цієї квартири як таких, що були накладені незаконно.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Стосовно накладеного державним виконавцем Заводського відділу ДВС Дніпродзержинського МУЮ, арешту на спірну квартиру у зв’язку з наявністю рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд приходить висновку, що наявність такого арешту є безпідставним, оскільки ОСОБА_5 як співвласника квартири при укладення іпотечного договору ВКС 807121-24 від 26.12.2007 року не отримала згоду співвласника, відповідача по справі, на укладення цього договору та передання спірної квартири в іпотеку, а тому позовні вимоги слід задовольнити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 192, 512, 514, 525, 526, 530, 533, 553, 554, 559, 598, 610, 611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України ст.ст. 8, 10,11, 60, 88, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Відкрите акціонерне товариство ОСОБА_3 «Надра», приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4, - про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним, визнання права власності на квартиру, визнання іпотечного договору недійсним, припинення у державних реєстрах відповідних записів про заборону та іпотеку нерухомого майна – задовольнити.

Визнати договір, укладений у простій письмовій формі між ОСОБА_1 – з однієї сторони та ОСОБА_5, ОСОБА_2 – з іншої сторони, квартири АДРЕСА_11 – дійсним.

Визнати за ОСОБА_1, податковий номер НОМЕР_1, право приватної власності на квартиру АДРЕСА_8, загальною площею 49,9 м. кв. та житловою площею 30,1 м. кв. у тому числі.

Визнати іпотечний договір ВКС 807121-24 від 26.12.2007 року квартири АДРЕСА_8 укладений між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» та ОСОБА_5 посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу ОСОБА_4 - недійсним.

Припинити у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна данні про заборону на нерухоме майно №6322330, яка зареєстрована 26.12.2007 року на підставі іпотечного договору ВКС 807121-24 від 26.12.2007 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_4

Припинити у Державному реєстрі іпотек: іпотеку №6334988 накладену 27.12.2007 року на підставі іпотечного договору ВКС 807121-24 від 26.12.2007 року приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу ОСОБА_4

Арешт нерухомого майна накладений 06.08.2013 року, номер запису про обтяження 2020920 на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП №38783471 виданий 10.07.2013 року державним виконавцем Звєрєвою Ю.А. Заводського відділу ДВС Дніпродзержинського МУЮ – скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний термін скарги про апеляційне оскарження, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України з дня його проголошення.

Суддя Ричка С. О.