КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.06.2011 № 16/5026/351/2011
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Попікової О.В.
суддів: Гольцової Л.А.
ОСОБА_1
при секретарі: Помаз І.А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_2 – довіреність № 341/03 від 08.09.2010 р.
від відповідача: не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційної скарги Фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
на рішення
Господарського суду Черкаської області
від 21.03.2011 р.
у справі № 16/5026/351/2011 (суддя – Спаських Н.М.)
за позовом Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" в особі Черкаської філії АТ "Брокбізнесбанк"
до Фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3
про стягнення 44905,81 грн.
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство “Брокбізнесбанк“ в особі Черкаської філії АТ “Брокбізнесбанк” (далі – ПАТ “Брокбізнесбанк”, позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (далі – ФОП ОСОБА_3, відповідач) про стягнення 44 905,81 грн.
Позов обґрунтований тим, що відповідач всупереч умовам укладеного між сторонами кредитного договору № 75-2006 від 06.11.2006 р. не повернула у встановлений строк суму кредиту та не сплатила відсотки за користування кредитними коштами.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.03.2011 р. у справі № 16/5026/351/2011 позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача 40 810,97 грн. основного боргу, 4 094,84 грн. прострочених відсотків за користування кредитом, 449,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції у даній справі мотивоване приписами статей 526, 1057 Цивільного кодексу України та обґрунтоване доведеністю факту невиконання відповідачем зобов’язання за кредитним договором щодо вчасного повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування даними коштами.
Не погоджуючись з рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсягу.
Відповідач зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що вчасно погасила суму кредиту, а позивач не довів той факт, що 07 листопада 2008 р., після закінчення дії кредитного договору № 75-2006 від 06 листопада 2006 року, відповідач отримав 49 300,00 грн. з відсотковою ставкою користування кредитним коштами у розмірі 26 % річних.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 10.05.2011 р.
Розпорядженням в.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 05.05.2011 р. “Про зміну складу колегії суддів” було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 16/5026/351/2011 колегії суддів у складі: головуюча – Попікова О.В. (доповідач у справі), судді: Гольцова Л.А., Ропій Л.М.
У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 10.05.2011 р. представника відповідача та витребування у сторін додаткових доказів, згідно статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи був відкладений на 09.06.2011 р.
В судове засідання 09.06.2011 р. з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове зворотне повідомлення. В зв’язку з вказаним та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі за наявними матеріалами та без участі представника відповідача.
Представник позивача в судовому засіданні усно заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення без змін з підстав у ньому викладених.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.
Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 06 листопада 2006 року між сторонами укладено кредитний договір № 75-2006 від 06 листопада 2006 року, відповідно до умов якого (п. 2.1. договору) позивач надає відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії у сумі 50 000 грн. строком з 06 листопада 2006 року по 06 листопада 2008 року, зі сплатою 21 % річних, для поповнення обігових коштів.
31 жовтня 2008 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 (а.с. 8), з якої вбачається, що за домовленістю сторін, позивач надає відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії в сумі 50 000,00 грн. строком з 06 листопада 2006 року по 06 листопада 2008 року, зі сплатою з 01 листопада 2008 року 26 % річних, для поповнення обігових коштів.
Строк користування кредитом сторонами встановлено до 06 листопада 2008 року. Доказів про іншу зміну умов кредитного договору до справи не надано.
Відповідно до п. 2.1 кредитного договору проценти повинні сплачуватися відповідачем у розмірі 21 % річних.
Згідно до п. 6.1 договору, у випадку несвоєчасного погашення позики відповідач сплачує позивачу 42 % річних від суми простроченої заборгованості.
Додатковою угодою № 2 від 01.10.2008 р. до кредитного договору від 06.11.2006 р. змінено розмір відсотків за кредитом з 21% річних до 26% річних для поповнення обігових коштів. Даний пункт починав діяти з 01.11.2008 р.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач 06.11.2006 р. та 07.11.2006 р. перерахував відповідачу кошти в сумі 50 000 грн., що підтверджується виписками з особового рахунку позивача (а.с. 9, 10).
За твердженням позивача, протягом дії кредитного договору, відповідач отримував та повертав грошові кошти в межах наданого кредитного ліміту, однак, суму грошових коштів у розмірі 49 300 грн., отриманих 04.01.2008 р. відповідач до 07.11.2008 р. в повному обсязі не повернув і не сплатив відсотки за користування вказаними кредитними коштами. Відповідно, позивач в позові просив суд стягнути з ФОП ОСОБА_3 40 810,97 грн. основної заборгованості за кредитним договором № 75-2006 від 06.11.2006 р. та суму прострочених відсотків за користування кредитом у період з жовтня 2010 р. по 04.01.2011 р. у розмірі 4 094,84 грн.
Відповідач позов не визнає зазначаючи при цьому, що суму кредитних коштів повернула в повному обсязі, що підтверджується виписками з особового рахунку, які сам позивач і надав суду. Відповідач, також, стверджує, що 07.11.2008 р. не отримував від ПАТ “Брокбізнесбанк” кредитних коштів, як вказано у виписці з особового рахунку (а.с. 31), оскільки згаданий кредитний договір з цієї дати припинив свою дію відповідно до пункту 2.1. цього договору, відповідно і нарахування позивачем відсотків за користування кредитом є безпідставним.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи погоджується з тим, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Між сторонами у справі виникли правовідносини, пов’язані з кредитуванням.
Відповідно до приписів статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом строк дії кредитного договору № № 75-2006 від 06.11.2006 р. сторонами був визначений до 06.11.2008 р.
З виписки по особовому рахунку № 20631033590801 за період з 06.11.2006 р. по 01.03.2011 р. (а.с. 29-30), яка містить в собі інформацію про дату, розмір, направленість та призначення руху кредитних коштів за згаданим договором, вбачається, що відповідач в період дії договору отримував та повертав суми кредитних коштів і станом на 25.12.2007 р. повернув всю суму надану за кредитною лінією. Однак, колегія суддів звертає увагу, що 04.01.2008 р., тобто до припинення дії договору, фізичній особі – підприємцю ОСОБА_3 позивачем було перераховано кошти на розрахунковий рахунок на підставі договору № 75-2006 від 06.11.2006 р. в розмірі 49 300 грн., які не були повернуті до 07.11.2008 р.
Посилання відповідача на те, що відповідно до останньої графи виписки з особового рахунку (а.с. 30) вбачається, що вона повернула згадану суму 07.11.2008 р. є безпідставним, оскільки відповідно до даного запису, кошти у розмірі 49 300 грн., що містяться у колонці “Кредит” не віднесені до повернення отриманих кредитних коштів, як зазначалось в попередніх графах виписки. Згадана графа містить посилання, що “в зв’язку з непогашенням у встановлений термін кредиту згідно кредитного договору № 75-2006 від 06.11.2006 р. зазначена заборгованість перенесена по розпорядженню на наступний період”. Відповідний запис містить і перша графа виписки по особовому рахунку за період з 07.11.2008 р. по 01.03.2011 р. (а.с. 31) із записом про надання суми кредиту, що спростовує твердження ФОП ОСОБА_3 про недоведеність позивачем факту отримання нею кредитних коштів у розмірі 49 300 грн. вже після припинення договором своє дії, оскільки зазначена сума відображає не суму наданого кредиту, а суму заборгованості не погашену відповідачем вчасно.
В подальшому, відповідач частково здійснювала повернення кредитних коштів (виписки з особового рахунку на а.с. 31) і станом на 24.12.2009 р. заборгованість за договором № 75-2006 від 06.11.2006 р. складала 40 810,97 грн., як і зазначено позивачем у позові.
Всі інші платежі здійснені відповідачем у період з 07.11.2008 р. по 01.03.2011 р. зараховувались позивачем в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами (виписки по особовому рахунку на а.с. 32-52), тому станом на дату прийняття оскаржуваного судового рішення) заборгованість відповідача по відсоткам становить 4 094,84 грн.
Колегія суддів, після перевірки правильності розрахунків відсотків за користування кредитними коштами зазначає, що розрахунок наданий позивачем є вірним.
Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що відповідач в апеляційній скарзі, крім своїх тверджень, інших доказів погашення кредитної заборгованості за договором № 75-2006 від 06.11.2006 р. суду не надав, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості позовних вимог.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.03.2011 р. у справі № 16/5026/351/2011 залишити без змін.
3.Справу № 16/5026/351/2011 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя Попікова О.В.
Судді Гольцова Л.А.
ОСОБА_1
14.06.11 (відправлено)