ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" лютого 2016 р. м. Київ К/800/28018/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

Головуючого суддіМалиніна В.В.,

суддів Ситникова О.Ф. Швеця В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області на постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Шумського районного суду Тернопільської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області, у якому просив: визнати нечинним рішення відповідача про відмову у призначенні йому пільгової пенсії; зобов'язати відповідача призначити йому пільгову пенсію відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Постановою Шумського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року позов задоволено. Визнано рішення комісії з питань відмови у призначенні пенсій, що діє відповідно до наказу № 33 від 06.03.2012 року Управління Пенсійного Фонду України в Шумському районі, від 31 липня 2014 року щодо відмови в призначенні пенсії на пільгових умовах позивачу протиправним. Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Шумському районі призначити позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України « Про пенсійне забезпечення» із 22 липня 2014 року.

Вважаючи, що зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, у задоволені позову відмовити.

Позивачу письмових запереченнях на дану касаційну скаргу, які надійшли до Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами встановлено, що 02 квітня та 22 липня 2014 року ОСОБА_4 звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі із заявами про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту «в»статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Листами виданими УГІФУ в Шумському районі Тернопільської області від 31.07.2014 року №1892/03, від 05.05.2014 року №1144/03 заявника повідомлено про те, що оскільки вимоги пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не витримано (загальний стаж не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній посаді), в призначенні пенсії на пільгових умовах йому відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій досліджуючи весь період трудової діяльності позивача в частині права на пільгову пенсію, зазначили про достатні підстави для її призначення позивачу.

З такими висновками колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується, виходячи із наступного.

Відповідно до п. «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 року (тут і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1788) трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Також, за змістом статті 62 Закону №1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом же 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 (в час дії редакцій положень Закону №1788), передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

При цьому, до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст», запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має (лист Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992р. №7).

Однак, ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій не досліджували та не встановлювали питання зайнятості позивача як тракториста у виробництві сільськогосподарської продукції, що є необхідної умовою для призначення пенсії на пільгових умовах на підставі пункту «в» ч.1 ст.13 Закону №1788.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Положеннями Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» №7 від 20.05.2013 року зауважено, зокрема пунктом 1, що найважливішим результатом здійснення правосуддя адміністративними судами є ухвалення судового рішення.

Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права і згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов'язковим до виконання на всій території України.

Постанова - письмове рішення суду в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову (пункт 12 частина перша статті 3 КАС України), тобто є вирішення судом спору по суті (п. 2 Постанови).

У відповідності до положень статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства, що регулює спірні правовідносини, подібні правовідносини (аналогія закону), або за відсутності такого закону - на підставі конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), принципів верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені під час судового розгляду справи (у судовому засіданні, у порядку скороченого чи письмового провадження) з урахуванням вимог статті 70 КАС України щодо належності та допустимості доказів або обставин, які не підлягають доказуванню, та висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними.

Як вбачається зі змісту постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції в них висвітлено хронологія пільгового стажу позивача (перелік) із тезисним зазначенням необхідності віднесення того чи іншого періоду до стажу позивача (п.11,13 рішення суду 1-ї інстанції). При цьому,без застосування положень чинного на час виникнення спірних правовідносин матеріального права та вимог статті 70 КАС України.

Зокрема, частина пільгового стажу позивача була визнана відповідачем, про що вказує наявний в матеріалах справи лист відповідача від 23 грудня 2014 року (вих.№3425/10, а.с.75-76) адресований суду, відомості з якого були висвітлені судом першої інстанції у переліку (п.п.1, 3, 4, 8, 9, 10, частина 11 (до березня місяця), 13, 14, 15, 16). Тобто, спірним у даній справі були періоди пільгового стажу позивача (згідно переліку: п.п. 2, 5, 6, 7, 11 (з березня до грудня місяця) та 12).

Під даними пунктами переліку судом було визначено зарахування до пільгового стажу позивача його навчання в училищі (довідка №207 від 20.03.2014 року, 71 дні); навчання на курсах трактористів (3 м.16 днів); час звільнення з армії до поступлення навчання на курси (18 днів); період роботи з 17.03.1979 року по 31.12.1979 року (202 трудодні (202:25.4=9 міс. 14 дні); період роботи 1984 року та 69 днів у 1985 році (проходження денних військових зборів та курсів підвищення кваліфікації).

Всього суд першої інстанції рахує за позивачем 20 років 15 днів пільгового стажу.

Однак, вбачаючи неоднозначність даних, що знаходяться в уточнюючих довідках, щодо пільгового стажу, поданих позивачем до суду першої інстанції, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що чітко встановити значення того чи іншого періоду з них не можливо.

Тому необхідно витребувати відповідні уточнюючі довідки, надавши показникам, що зазначені в них, правового значення.

Крім того, виходячи із змісту позовної вимоги, заявленої позивачем про визнання нечинним рішення відповідача про відмову у призначенні пільгової пенсії позивачу, слід дослідити питання його звернення до відповідача з необхідним пакетом документів, вставивши його зміст та обсяг. Так як, дані обставини матимуть в подальшому значення для прийняття правильного рішення по суті.

Викликають у колегії суддів Вищого адміністративного суду України також сумнів у проведених судом першої інстанції арифметичних обрахунків щодо визначення сукупного пільгового стажу за позивачем, на що звертає увагу як відповідач та і позивач. Відтак, дане питання підлягає обов'язковій перевірці.

Що ж до відповідності співставлення наявних доказів (наявності в них суперечних відомостей), що містяться в матеріалах справи по зарахування того чи іншого пільгового та загального стажу при призначені позивачу пільгової пенсії, на підставі пункту «в» статті 13 Закону №1788 суди вправі, в разі необхідності, залучати до справи, спеціалістів, експертів та проводити експертизу.

У зв'язку із зазначеним, справу необхідно направити на новий розгляд до суду першої інстанції для з'ясування цих питань в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Шумського районного суду Тернопільської області від 23 грудня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Шумському районі Тернопільської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Малинін

Судді: О.Ф. Ситников

В.В. Швець